Верховна Рада на позачерговому засіданні проти ночі 31 березня ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт 2178-10, який запроваджуватиме ринок землі в Україні. «ЖЛ» уважно спостерігала за перебігом подій, спілкувалася із представниками влади, сільгоспвиробниками та власниками земельних наділів, тож у сьогоднішній «Темі дня» зможемо виокремити головне, що варто знати усім лебединцям із цього питання.
Прийняття ринковоземельного законопроєкту у першому читанні наробило чимало галасу. Насамперед, пропонованим нововведенням не були раді ні сільгоспвиробники, ні представники місцевого самоврядування. Громадяни – власники землі – здебільшого відмовчувалися, очевидно, вичікуючи, аби законодавці нарешті визначилися. Подекуди утворювалися страйкові комітети проти запровадження ринку землі у тому вигляді, який пропонувався у початковому варіанті законопроєкту. У якийсь момент на сесії Лебединської районної ради навіть прозвучала пропозиція відкликати народного депутата Миколу Задорожнього, представника нашого виборчого округу, – за те, що підтримав земельний законопроєкт, «не порадившись і не вислухавши лебединців». Відкликання, як бачимо, не відбулося, а ось певні зміни у законопроєкт до другого читання депутати таки внесли.
На початку 2001 року Верховна Рада України встановила, що тимчасово, до прийняття Земельного кодексу, власники паїв не можуть продавати, дарувати або іншим чином відчужувати земельні ділянки, проте зможуть передавати їх у спадок та продавати для державних і громадських потреб. Хоча й прийнятий у тому ж році Земельний кодекс продажу не дозволив. І у цьому документі передбачалося, що не можна продавати або відчужувати землі для ведення сільського господарства і паї. При цьому дозволявся обмін, передача у спадщину та вилучення для суспільних потреб до 1 січня 2005 року. Саме відтоді з’являється поняття мораторію на продаж сільгоспземель. Ця ніби-то тимчасова заборона продовжувалася депутатами 10 разів – у 2004, 2006, 2008, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2017 і 2018 роках. У 2018-у парламент знову продовжив заборону на продаж сільгоспземель до 1 січня 2020 року.
У дослідженні центру громадського моніторингу та контролю йдеться, що після першого читання опозиція подала до земельного законопроєкту понад 4 тисячі правок, які депутати почали розглядати у лютому. За оптимістичним прогнозом, парламент зміг би дійти «фінішу» із земельним законом лише під кінець травня. Але пандемія коронавірусу внесла свої корективи. У ніч на 31 березня Верховна Рада ухвалила фінальний законопроєкт. За ринок землі проголосували 259 народних обранців: 206 депутатів «Слуги народу», 23 – «Європейської Солідарності», 13 – «Голосу», 12 – «Довіри» та 5 позафракційних нардепів.
За словами експертів, депутати консолідувались, щоб розблокувати фінансову допомогу від МВФ й уникнути дефолту в країні.
Усі шість нардепів фракції «Слуга народу», пов’язані із Сумщиною (місцем реєстрації чи мажоритарним округом, від якого обирались), проголосували «за» цей закон. Зокрема, і Микола Задорожній.
ОСТАТОЧНИЙ ВАРІАНТ
У фінальному варіанті закону з’явились додаткові запобіжники порівняно із початковим варіантом. На думку нардепів, вони мають захистити українців від продажу землі за найнижчою ціною. По-перше, ринок землі запрацює майже на рік пізніше, ніж планувалось – 1 липня 2021 року. По-друге, впродовж перших двох років не можна буде продавати державну землю сільськогосподарського призначення, в обігу будуть лише приватні паї. По-третє, дозволена концентрація землі в одних руках на початку дії закону зменшена до 100 га.
Юридичні особи зможуть долучитися до ринку землі тільки із 1 січня 2024 року. Тоді ж зросте і максимально дозволений обсяг земель в одних руках – до 10 тисяч га. При цьому переважне право на купівлю ділянки матиме її орендар.
Закон містить і низку інших норм, які мають захистити продавців землі та національні інтереси держави. Зокрема, документ передбачає лише безготівковий розрахунок за операції купівлі-продажу. При цьому встановлюється мінімальна ціна на землю: до 2030 року вона не може бути нижчою за нормативну грошову оцінку. На думку експертів, такі вимоги допоможуть вивести з тіні операції із землею.
Фактично власниками української землі за законом можуть стати громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками яких є лише громадяни України, держава чи територіальні громади.
Також власниками можуть ставати територіальні громади та держава. А от банки можуть набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише в порядку звернення стягнення на них, як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років із дня набуття права власності.
Іноземці та особи без громадянства зможуть набувати прав власності за умови схвалення на відповідного рішення на всеукрїнаському референдумі.
І навіть незалежно від результатів референдуму ухвалений закон забороняє іноземцям купувати землю у 50-кілометровій прикордонній зоні.
Очевидно, усі ці запобіжники видалися окремим обранцям не надто надійними. А тому відразу після прийняття закону вони почали подавати постанови про скасування голосування за відкриття ринку землі.
За майже два тижні після голосування таких постанов назбиралося аж 13. Але чи то так співпало, чи то більшість була наполегливою у своїх побажаннях щодо земельної реформи, але жодна із 13 постанов не була підтримана на засіданні ради 13 квітня. Найбільше постанов, до речі, було подано представниками фракції «Батьківщина».
Днями ЗМІ повідомили, що 4 травня 48 нардепів звернулися до Конституційного Суду із поданням визнати закон про ринок землі неконституційним. Ця ініціативна теж належить представникам «Батьківщини», котрі вважають, що положення закону про ринок землі суперечать низці статей Конституції України.
Якою буде доля цього звернення, побачимо пізніше. Нині ж після підписання закону Президентом, його текст опублікований у «Голосі України».
РЕФЕРЕНДУМ?
Найбільш дискусійне питання – продаж землі іноземцям, відповідно до закону, має вирішуватися на всеукраїнському референдумі. Та прогнози щодо можливої дати проведення цього, без перебільшення, знакового дійства різняться навіть у представників монобільшості. Наприклад, очільник «слуг народу» Олександр Корнієнко неодноразово у інтерв’ю і виступах висловлювався, що референдум щодо продажу землі іноземцям може відбутись уже до кінця цього року. Відповідний проєкт уже розроблений. При цьому інший представник «слуг», голова комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики, Микола Сольський у інтерв’ю виданню «Економічна правда» наголосив, що референдум – «не питання 2020 року, і, можливо, навіть не 2021 року».
– Закон забороняє іноземцям купувати землю в Україні. Проводити референдум для підтвердження цієї тези нелогічно. Ми розуміємо настрої населення. Ставлення до допуску іноземців буде змінюватися, коли будуть перші результати роботи ринку, – пояснив Микола Сольський. – Щоб усі зрозуміли: сонце сходить, річки течуть, земля обробляється, ніякий олігарх багато землі не скупив, а далі займається нафтою і газом, якими звик займатися.
Якою буде реакція українського суспільства на ухвалення і введення згаданого закону у дію, передбачати не можливо та й не треба. Хоча б тому, що прийнятий, підписаний і опублікований він був під час дії карантинних обмежень. Однак, маємо час до запуску ринку землі із 1 липня 2021 року, аби КОЖНОМУ УВАЖНО знайомитися із законом і прийняти правильне рішення.
Хто може купувати українську землю:
- громадяни України – із 2021 року;
- юридичні особи, які засновані безпосередньо громадянами України; держава та територіальні громади – із 2024 року.
Іноземці та юридичні особи, засновниками або кінцевими бенефіціарами яких є іноземці, зможуть купувати земельні ділянки тільки за умови схвалення на референдумі.
Навіть за умови проведення референдуму Україні заборонено укладати угоди, стороною яких є іноземці або юридичні особи, засновані іноземними громадянами, із землями сільськогосподарського призначення в зоні 50 км від державного кордону.
Хто взагалі не може купити землю сільгосппризначення в Україні?
За будь-яких умов, у тому числі у разі схвалення на референдумі рішення, забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:
- юрособами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
- особами, які належать або належали до терористичних організацій;
- юрособами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;
- юрособами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;
- юрособами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
- фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції);
- юрособами, зареєстрованим у державах, внесених до списку тих, які не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
Перечитував і аналізував документи Євген ШУЛЬГА
