У стрімкому потоці інформаційної сучасності неодмінно щось відходить на «другий план», а то й просто забувається. Відкриття ринку землі, розділення газових платіжок, заробітні плати міністерських чиновників – і це тільки дещиця із переліку усього, за що чіпляєшся у новинних стрічках. Здається, навіть прибічникам теорії змов важко визначити, а що ж первинне, і чим саме намагаються відволікти увагу українців від нагальних проблем. Так, за новинами про плату за доставку газу і відставку керівника Офісу Президента ми втратили із фокусу адміністративно-територіальну реформу. Саме про неї йтиме розмова у сьогоднішній «Темі номері».
Так, адміністративно-територіальна реформа видається чимось далеким і незрозумілим. А тому годі сподіватися, що про неї говоритимуть усі й усюди. Нам значно більше «болить», наприклад, тема відокремлення плати за газ. Бо ж її треба вирішувати тут і зараз. А що нас чекає після об’єднання громад і районів видається не таким важливим, адже то буде навіть не завтра.
Мабуть, тому, на запитання одного із депутатів районної ради: «Чому ви нічого не пишете про об’єднання районів?» відразу й відповіді не знайшлося. А й справді. Відтоді, як остаточно стали зрозумілими позиції міської та сільських громад щодо об’єднання у одну територіальну громаду, матеріали щодо адміністративно-територіальної реформи журналістами не готувалися.
Спробуємо наздогнати втрачене і спільно із читачами відслідкувати, а що ж відбувається сьогодні на адміністративній карті України.
Аби чітко уявляти, навіщо нам згадана реформа, достатньо знати, що місцеві вибори, заплановані на осінь поточного року, мають відбуватися на новій територіальній основі. Тобто, реформа завершиться у 2020 році.
Очікується, що Верховна Рада України найближчим часом прийме проєкт Закону №2653, який уповноважить Уряд визначати адміністративні центри територіальних громад та затверджувати території громад. Наразі завершується підготовка остаточних перспективних планів формування територій громад областей. Розроблені перспективні плани облдержадміністрації подають до Кабінету Міністрів, який затверджує ці документи (остаточну версію документів облдержадміністрації мали передати до 10 лютого) та на їх основі визначає території громад. Далі – проведення консультацій щодо формування територій нових районів і підготовка проєкту закону щодо їх утворення.
І якщо про об’єднання громад (ОТГ) ми вже почули і прочитали чимало, то про об’єднання районів інформації поки обмаль. Насправді, ці два, здавалося, непов’язаних процеси тісно переплетені у межах реформи – спочатку мають сформуватися спроможні громади, потім пройде укрупнення районів. Паралельно змінюватимуться закони про місцеве самоврядування та місцеві державні адміністрації.
Спочатку згадаймо, що маємо із об’єднанням громад на Лебединщині. Бо ж саме громада буде базовим рівнем адміністративно-територіального устрою України.
Як і рік, і два, і три тому, лебединці у громаду так і не об’єдналися. За перспективним планом, діючим на сьогодні, маємо утворити одну велику Лебединську громаду із центром у Лебедині.
Включатиме вона усі сільські громади Лебединського району, окрім Голубівської. Цю громаду віднесено планом до Садівської об’єднаної громади. Щоправда, доля самої Садівської громади ще не визначена. І під час останніх консультацій щодо об’єднання прилеглих до обласного центру населених пунктів точилося чимало дискусій.
Начебто за час нашого мовчання щодо об’єднання громад нічого нового не з’явилося, і принцип добровільності в об’єднанні громад ніхто не відміняв. Однак нині об’єднання відбуватиметься винятково за перспективним планом. Це передбачає Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», що набув чинності наприкінці грудня 2019 року. Також 24 січня 2020 року Уряд змінив методику формування спроможних громад.
Повернімося до об’єднання районів. Основою для них, як уже дізналися, стануть ОТГ. Ось щодо процесу об’єднання районів поки що є чимало питань, але відповіді на них отримати непросто.
Активно про об’єднання районів заговорили ще в Уряді Володимира Гройсмана. Основним завданням їх укрупнення назвали рівномірний розподіл ресурсів. Депресивні регіони, де погано розвинене виробництво, хотіли приєднати до більш успішних. Таким чином сподівалися підвищити добробут відстаючих районів.
Планувалося, що центрами нових районів стануть найбільші міста в області. При виборі центрів враховуватимуться економічний потенціал міста, інфраструктура і чисельність населення. Також об’єднання районів дозволить скоротити кількість чиновників.
Чому ж тема залишилася майже поза увагою громадськості? У одному із телеефірів директор ГО «Інститут розвитку територій» Юрій Ганущак так пояснив цю позицію: «Там, де йде обговорення перспективного плану, тобто формування громад, – маємо бурхливе обговорення, крики, плачі. Субрегіональний (рівень районів – ред.) рівень – тут не може бути ніякої політики, ніяких обговорень «хочу» чи «не хочу». Тут ніхто нікого слухати не буде, це чисто державна система». Тобто держава сама визначає, як краще збудувати систему, і потім керувати нею.
Аби продовжити далі розбиратися у суті об’єднання і укрупнення районів, варто згадати, що сьогодні Лебединщина обслуговується у 5 різних містах області.
Наприклад, податкові послуги ми отримуємо у Охтирському об’єднаному управлінні, національної поліції – у Сумському районному відділі, прокуратури – у Роменській місцевій прокуратурі.
Звичайно, у Лебедині залишилася певна кількість персоналу – представників цих органів, яка займається обслуговування громадян.
Взагалі, методика Мінрегіону спрямована на максимальне скорочення чисельності районів та максимальне їх укрупнення, а також паралельне укрупнення як створених, так і планованих об’єднаних територіальних громад.
Від початку Мінрегіон змоделював систему адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня Сумщини у складі чотирьох об’єднаних/укрупнених районів з адміністративними центрами у Сумах, Конотопі, Шостці та Охтирці.
Лебедин та проєктну Лебединську об’єднану територіальну громаду було рекомендовано включити до одиниці субрегіонального рівня із центром у місті Охтирка. Це б збільшило чисельність населення цієї одиниці до рекомендованого параметру чисельності населення – понад 150 тис. осіб.
Робоча група при облдержадміністрації восени 2019 року запропонувала утворити у Сумській області 5 укрупнених районів – адміністративних округів. За підсумками обговорень, члени робочої групи проголосували за необхідність утворення Сумського, Конотопського, Шосткинського, Охтирського і Роменського районів. Свою пропозицію робоча група направила в Міністерство розвитку громад та територій України.
Іншим варіантом формування нового устрою Сумщини на субрегіо-нальному рівні є позиція Сумської обласної ради. Обласні депутати виклали її у спеціальному зверненні до Президента, Уряду та Верховної Ради України 25 жовтня 2019 року. У ньому йдеться про необхідність продублювати ту модель, яка на початку 2018 року була схвалена Урядом у форматі 6 госпітальних округів із центрами у містах – Суми, Шостка, Конотоп, Охтирка, Ромни та Глухів. Депутати пропонують створити на території області 6 районів. За цим варіантом Лебединський район має увійти до складу нового Сумського району спільно із Білопільським та Краснопільським. Охтирський район на думку депутатів має об’єднатися із Великописарівським та Тростянецьким районами.
Якою ж саме буде остаточна мапа районів Сумщини, однозначно сказати ніхто не може. Однак у Мінрегіоні на побоювання місцевих громад щодо віддалення послуг від громадянина із укрупненням районів заспокоюють, мовляв, повноважень навіть для великих районів майже не залишиться – усі необхідні функції переберуть на себе об’єднані громади.
Важливо зрозуміти, що послуг, за якими людям потрібно буде їхати «в район», фактично не залишиться. Та й зараз більшість із них люди можуть отримувати не в районі, а в громадах – у Центрах надання адміністративних послуг.
Однак районна влада все ж існуватиме – наглядатиме за дотриманням Конституції та законів, прийнятих органами місцевого самоврядування рішень, координуватиме діяльність територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади (Пенсійного фонду, фіскальної служби тощо), формування місцевої екологічної політики. Також влада нових районів займатиметься розробкою і супроводом інфраструктурних проєктів районного значення.
Тобто, фактично районних програм, а, відповідно, і бюджетів на рівні нових адміністративних округів не планується. І округи існуватимуть лише як адміністративні одиниці.
Планується, що до квітня 2020 року в Україні вже буде затверджений адміністративно-територіальний устрій базового рівня – рівня громад, а до червня – субрегіонального рівня.
Ось на цьому ми поставимо крапку. Як обіцяють у Мінренгіоні, незабаром нас чекає проведення консультацій із представниками громад щодо формування територій нових районів і підготовка проєкту закону щодо утворення нових районів.
Та, мабуть, зі своєю позицією щодо цього цього варто визначатися вже зараз. А то у круговерті реформ зареформуємося, що не встигнемо схаменутися, як опинимося у новому районі.
Пояснював і застерігав щодо об’єднання громад Євген ШУЛЬГА
