Виконувати синівський обов’язок

Так здебільшого називають обов’язки дітей перед своїми батьками, коли немічні старенькі потребують допомоги та догляду, додаткової уваги, коштів на лікування (бо ж роки беруть своє, а пенсій не вистачає) та продукти харчування, сплату за послуги. А якщо діти, відверто кажучи, ігнорують свої обов’язки перед батьками? Якщо втікають, кидаючи напризволяще стареньких? Що ж за це їм світить? Спробуємо розібратися у сьогоднішній «Темі дня».

Згадується один вислів, котрий стверджує, що діти перебувають у неоплаченому боргу перед своїми батьками. Та не хочеться говорити про борг, хочеться нагадати про недоспані мамині ночі, її колисаночки, вічний материнський неспокій про перший крок дитини, перше слово, розбиті коліна, шкільні навчання, словом про все, що назавжди залишається у маминому серці, бо ти – її дитина. Хочеться нагадати про сильні таткові руки, які підкидають до небес, першу риболовлю, перший футбольний матч на вулиці, міцні обійми з дорослим сином чи скупу батькову сльозу, коли він проводжає сина і доньку в доросле життя. Згадайте дитинство, яке тепліє у серці ваших стареньких навіть, коли ви вже міцно стоїте на ногах, маєте своїх дітей та онуків… Та настає той момент, коли їм, стареньким, потрібні уже тепер ваші сильні плечі, міцні руки…

Розворушити ці спогади та сколихнути теплі струни, говорячи пафосно, та звернутися до цієї теми змусив телефонний дзвінок. Жінка схвильовано і якось ніяково говорила про свою життєву ситуацію. Наче й життя склалося, як бажалося, нарікати гріх. І батьки доклали всіх зусиль, аби діти були вихованими, отримали освіту, стали на ноги. Сьогодні вона залишилася жити в рідному місті, а брат далеко виїхав. Зрозуміло, що донька не може покинути найрідніших сам на сам зі старечими проблемами, без допомоги. Часто навідує, привозить продукти, а то й порається зі своєю сім’єю на городі, по господарству. Бо ж батьки вже не в змозі себе обслуговувати, а так хочеться, аби вони ще довше прожили на білому світі. Тільки от брат чомусь зовсім відсторонився від них. У нього своє життя, своя родина, свої турботи. «Тільки ж гроші за хату розділимо навпіл», – частенько нагадує він здалеку, немов чекаючи, коли ж батьки залишать земне життя. А про те, що вони допомоги чекають, він навіть не переймається. Звісно, сестра ж поряд живе, то нехай і турбується. Вона ж – жінка, дочка.

Чи часто зустрічається така ситуація? Чи багатьом вона знайома? То як же її вирішити? Як юридично змусити нерадивих дорослих дітей нести відповідальність за спокійну й забезпечену старість своїх татка й мами? Якщо сьогодні на батьків покладається відповідальність за виховання дітей, аліменти у разі, коли хтось із них не бере участі у забезпеченні дитини всім необхідним, то яку ж відповідальність несуть дорослі діти перед своїми уже немічними старенькими батьками?

Чим зобов’язані син чи донька

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у ст.51 Конституції України. Згідно з ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними й потребують допомоги. Та якщо діти «забувають» про цей обов’язок чи ігнорують, то, за зверненням самих стареньких, держава може змусити виконувати його. На жаль, тільки за зверненням. А скільки сьогодні таких батьків, безпорадних у своїх роках людей, звертаються до органів юстиції за аліментами? Хто з батьків захоче обтяжувати своє чадо додатковими труднощами? «Вони й так нелегко живуть», – наголошують старенькі, виправдовуючи їх та економлячи на всьому, аби зберегти копійку для дітей. «За статистикою, – розповідає заступник начальника Лебединського бюро правової допомоги Євгенія Логвіненко, – активності у цій категорії справ не спостерігається. За весь період роботи нашого бюро надійшло тільки два звернення щодо складання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків».

Та обов’язок повнолітніх дочки чи сина утримувати літніх батьків все ж таки є. І не лише з моральної точки зору, не лише з позиції людяності. Це так звані аліменти. Майже те ж саме, що й аліменти на дітей. Відповідно до ст.202 Сімейного кодексу України підстави на утримання виникають, якщо батьки є непрацездатними, потребують матеріальної допомоги чи не мають можливості забезпечити своє гідне існування через відсутність пенсії чи її низький розмір. Крім того, дочка і син мають брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю, немічністю. Обов’язок утримувати батьків (виплачувати аліменти) може бути покладений лише на повнолітніх дочку чи сина. І тільки у виняткових випадках, коли мати чи батько тяжко хворі, особи з інвалідністю, а дитина (до досягнення нею 18 років) має достатній дохід, тоді суд може постановити рішення  про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних із лікуванням та доглядом за ними (ст.206 Сімейного кодексу України).

Якщо ж діти не виконують обов’язку щодо сплати додаткових витрат, батьки мають право звернутися до суду. Суд у кожному конкретному випадку визначає наявність усіх обставин на підставі медичного висновку. При визначенні розміру стягнення суд враховує наявність інших повнолітніх дітей, незалежно від того, до всіх чи до когось із дітей конкретно пред’явлений позов. Словом – аліменти на утримання батьків можуть виплачуватися як у добровільному випадку (за домовленістю), так і у судовому порядку (примусово, коли позовна заява про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків може бути пред’явлена до одного чи усіх дітей разом).

Який же розмір аліментів?

Як зазначає Євгенія Логвіненко, у кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей, так і їхніх батьків. Суд визначає розмір аліментів та додаткових витрат на утримання батьків у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Суд також бере до уваги можливість одержання ними аліментів від інших дітей, до яких не пред’явлено позову, а також від чоловіка, дружини та своїх батьків (ч.2 ст.205 Сімейного кодексу України). При визначенні судом розміру аліментів та додаткових витрат до уваги також береться отримання батьками пенсій, пільг, субсидій, наявність майна, що може приносити дохід.

На жаль, діти, буває, ухиляються від сплати аліментів та додаткових витрат на утримання батьків, сподіваючись, що мати чи батько «схаменуться» та заберуть свої заяви. Та коли стає справді «гаряче», за ухилення від сплати коштів законодавством передбачена кримінальна відповідальність (ст.165 Кримінального кодексу України). Варто зазначити, що покарання за ухилення від фінансової підтримки батьків таке ж, як і для батьків-аліментників.  Це і заборона на використання транспортного засобу, на перетин кордону, на полювання та користування зброєю. Злісне порушення законодавства щодо утримання непрацездатних батьків також карається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.); громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин; виправними роботами на строк до 1 року; обмеженням волі на строк до 2 років. А якщо ж особа вже була засуджена за ухилення від сплати коштів на утримання батьків та знову відмовляється допомагати їм, то до неї може бути застосовано покарання у вигляді громадських робіт на строк від 120 до 240 годин або на строк до 2 років, або обмеження волі на строк від 2 до 3 років.

Також слід пам’ятати дітям, які відмовляються піклуватися про літніх непрацездатних батьків, що, за рішенням суду, вони можуть бути усунені від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво, був у безпорадному стані.

А може статися й таке…

У житті буває всяке. Часом батько, який любить гульнути і хильнути, забуває про своїх малолітніх дітей, кидає їх на матір, створює іншу родину, або й просто живе сам для свого власного комфорту. Він роками не турбується про дітей, не згадує про їхнє існування взагалі. Щоправда, останнім часом частенько буває, що й мама іноді перетворюється на зозулю та намагається усілякими способами втекти від виконання материнських обов’язків. Та краса і милування собою, молодість і здоров’я швидкоплинні. Все колись закінчується. Тоді вони згадують, що були в них донька й син, яких вони «привели» на світ Божий. А якщо вони «подарували» їм життя, то мають за це отримати й відповідну плату! Бо ж діти їм «зобов’язані»! Тоді постає питання, чим же діти «зобов’язані» таким горе-батькам? Тим, що ті вкрали їхнє дитинство, тим, що позбавили їх нормального життя? Тож у законодавстві чітко визначено, зазначає Євгенія Логвіненко, якщо мати чи батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір чи батька у їхніх дітей не виникає.

Та й з точки зору моральної, коли діти навіть не знають, хто їхні батьки, або ж навпаки престарілі батьки, нагулявшись, шукають дітей, аби вимагати від них допомоги, при цьому навіть їх не впізнаючи… За що їм платити, за що допомагати? Тільки з поглядів розуміння й усвідомлення того, що перед тобою «біологічно рідна» людина. А, можливо, поняття «рідна» і «біологічна» слід розмежувати? Це залежить від нас самих, від совісті та любові до людини, яка виховала, яка ладна була віддати життя за свою дитину.

Олена БОНДАРЄВА

Поділіться
[uptolike]