Рано чи пізно, але всім нам доведеться піти на заслужений відпочинок. Дивлячись на життя сьогоднішніх пенсіонерів, іноді почуваєшся не зовсім комфортно. Невже й працююче нині населення відчуватиме такі ж нестатки, такий же низький розмір пенсії? З кожним роком кількість людей пенсійного віку помітно збільшується. І, певно, колись настане момент, коли Пенсійний фонд України уже буде неспроможним забезпечувати допомогами кількість осіб пошанного віку.
А висловлювання Прем’єр-Міністра України Дениса Шмигаля, що «Україна не зможе платити пенсії через 15 років», викликало неабиякий резонанс та обурення серед тих, хто в майбутньому сподівається на державну пенсію. У вересні Кабінет Міністрів оприлюднив покроковий план дій уряду до кінця 2020 року, одним із пунктів якого є розробка та подання до парламенту законопроєкту щодо запровадження накопичувальної професійної пенсійної системи. Відповідний проєкт закону Мінсоцполітики розробило ще у травні поточного року, проте у планах уряду встановлений новий дедлайн – листопад 2020 року. Якщо Верховна Рада України проголосує за законопроєкт, то всім нам доведеться самостійно накопичувати майбутню пенсію.
Тому «ЖЛ» поцікавилася у лебединців з приводу ставлення до таких нововведень. Відповіді були дуже цікавими й повчальними.
Алла: – Ну якщо українцям доведеться використовувати свої власні накопичення на пенсії, тоді я не розумію, навіщо люди платять внески в пенсійний фонд. Я, звісно, на пенсію навіть не розраховую, не вистачить обов’язкового стажу, але хай повернуть мені мої виплати. Я зберігаю не спокій, а пофігізм в нецензурному значенні цього слова. Якщо ми повинні самі дбати про своє майбутнє, то, значить, не треба платити щомісячні пенсійні внески. Із такими формулюваннями я вже починаю сумніватися в необхідності такого утворення, як держава. Бо вчимося самі, лікуємося самі, і все таке інше, а тепер і пенсію самі собі повинні платити. У когось є довіра до українських банків? Хто впевнений, що його накопичувальні внески не знеціняться, не реформуються, не реструктуризуються через чергове банкрутство? Про державне гарантування вкладів можна не писати, пенсія також була гарантована. При пенсії у 1800 гривень навіть нерви зберегти не вийде. Я не розвожу зраду, але особисто думатиму про страхові вклади в закордонні банки. В Україні, виявляється, є такі програми, і в мене є знайомі, які це роблять уже декілька років.
Олександр: – Не хочеться навіть думати про старість, дивлячись на те, як живуть 90% наших пенсіонерів. А за такі висловлювання Шмигаля варто «засадити» за ґрати. З його зарплатою на пенсії можна «жирувати».
Любов: – А взагалі це дуже болюче питання. Чому в нашій країні так не поважають пенсіонерів і їх колишню працю? Хто дійсно фізично важко працював, той не заробив собі навіть на масло до бутерброда. Так виходить, що доля людей вирішується без самих людей. А щодо пенсіонерів, так на них уже давно махнули рукою, нехай виживають на свої 1800, як хочуть. Аж серце щемить, коли бачиш, як старенькі купують дешеві кісточки й кажуть, що супчику зварять на них. Заробили на старість на дешевенькі кісточки. Таке ж чекає і наше покоління, кому зараз залишилося до пенсії декілька років. Може, ще й гірше буде. Жах!
Анатолій: – Ідея в цілому правильна, але застосовувати її треба не у нашій державі й не при такій владі. Скажіть, будь ласка, чи можна щось накопичити при такому розмірі заробітної плати? А ще не розумію, звідкіля береться дефіцит коштів у пенсійному фонді, адже щомісяця кожен із нас платить туди внески. Особисто у мене, як і у більшості українців, немає впевненості у тому, що одного прекрасного дня банк, у якому накопичувалися мої гроші, може «лопнути». При такій довірі до влади ніхто не захоче накопичувати власні кошти.
Наталія: – Змін у системі пенсійного забезпечення хочеться, але, за моїми спостереженнями, навряд чи вони зроблять покращення. Бо що не втнуть наші можновладці, то все гірше і гірше. Тож для себе вибрала індивідуальну систему, прийнятну для мене: відкладаю певну суму, незначну, але недоторкану. І почала я це робити зовсім недавно, коли зрозуміла, що на державу сподіватися нема чого, хоч маю вже 20 років стажу з офіційними записами в трудовій і відповідними відрахуваннями до пенсійного фонду. Звичайно, дієвість моєї системи зможу перевірити через роки, якщо на те буде воля Божа. А за нинішніх пенсіонерів болить душа і щемить серце. Шкода аналізувати ситуацію, що склалася, але залишитися в поважному віці без засобів до існування не хотілося б, тож шукаємо рішення самотужки. На жаль.
Тамара: – Останнім часом частенько згадую слова свого сина: «Коли я доживу до пенсійного віку, то пенсії взагалі відмінять». Певно, настає цей момент. І прискорюють його Шмигаль та вся «компанія». Було б добре накопичувати собі на гідну пенсію, та чи багато нині накопичиш із «мінімалки»? Правильно сказала пані Алла, що не варто тоді платити внески до пенсійного фонду. Кого ж ми годуємо сьогодні, коли наші батьки отримують пенсійні копійки? Оту «верхівку»? А собі, виявляється, взагалі нічого не заробимо.
І на закінчення «цікаве» висловлювання пана Сергія: – Шмигаля коментувати не буду, тому що я не маю освіти доктора ПСІХІАТРА…Це люди-недоумки… Хай ці «уряди» зроблять рівень життя людей, як у Європі, а потім строять велосіпеди….
Як бачите, у наших громадян немає повної впевненості у тому, що їхні кошти на майбутню пенсію залишаться недоторканими. А ще виникає дуже багато запитань, що буде з тими коштами, які українці раніше вносили до Пенсійного фонду України.
«ЖЛ» слідкуватиме за розвитком подій та інформуватиме своїх читачів про зміни у пенсійній реформі.
«Слухав» громаду Ігор КОЛЄСНІКОВ
