
Дедалі швидше ми «обростаємо» купами використаного пластику, побутовими відходами і просто звичайним сміттям. Така собі життєва картина: вітер ганяє фантик від цукерки, ось пролітає поліетиленовий пакет, а он понад дорогою, немов гриби, стоять мішки з домашнім непотребом. І все таке барвисте, яскраве. Здається, що світ перетворюється на величезну купу сміття, і людство повільно спинається на неї. А лебединці – попереду, бо у нас того сміття хоч греблю гати! Про це у нашій черговій «Темі дня».
Чому знову повертаємося до «сміттєвого питання»?
Певно, кожен бачить його, вийшовши на вулицю, проїхавши до лісу або на узбіччях польових доріг. Що вже говорити про дворища, покинуті господарями. Вони поступово перетворюються на звалища мотлоху! Таких на вулицях і міста, і сіл багато. Погляньте у ці двори: скільки там сміття, скільки бруду, скільки великих зелених мух, ще й «приємні» пахощі. Хто зносить туди свій непотріб? Найпевніше, добрі сусідоньки! Мовляв, навіщо кудись його вивозити, щось із ним робити, коли на вулиці є таке зручне звалище у вигляді покинутого обійстя. А що потім діти бігають та дихають отим «повітрям», а що воно просочується в землю, у наші ж із вами городи, криниці. Це як, нічого?
Ми любимо наголошувати, що споживаємо екологічно чисті продукти, бо ж вирощені вони на власній ділянці. Однак, такі твердження зводяться нанівець, коли їдеш на город у кооператив «Пілот». На узбіччях – уже не першої свіжості купи сміття, що, певно, «виросли» із землі, а поряд – людські городи і сільськогосподарські угіддя. От вам і «чистоекологічніпереекологічні» продукти.
Закономірно виникає питання, невже плата за вивіз побутових відходів 8,26 гривень на місяць з одного члена родини – зависока, аби потім не боліла голова, куди подіти своє сміття.
Чи навіщо платити, коли он у сусідки на пустому дворищі вже почали смітник облаштовувати? Краще винести туди, не відставати від інших.
Сьогодні міська рада звертається до жителів укладати договори на вивезення твердих побутових відходів (нашого з вами сміття!) із КП «Комбінат благоустрою». Та ще й акцію запровадила: мешканці вулиці, яка першою на 100% укладе договори, отримають пластикові контейнери для сміття за кошти міського бюджету у кожний двір, що зробить процес видалення відходів зручнішим та сучаснішим.
Міський голова у своєму черговому звіті зазначав, що з початку року спеціальною технікою зроблено 313 рейсів із прибирання вулиць та урн від сміття, під час яких зібрано, вивезено й захоронено на полігоні 1757 куб. метрів твердих побутових відходів.
До речі, цьогоріч створена комісія з обстеження існуючих контейнерних майданчиків для збору сміття та визначення місць під нові на території міськради.
Словом, влада готова на багато поступок, лише б ми не перетворювали наш край на звалище і не борсалися в ньому. Та, певно, нас не так легко перевиховати, аби ми навчилися нарешті правильно поводитися з відходами, сортувати їх, як це робиться у цивілізованих країнах.

У сільській місцевості із цим набагато складніше.
Лише одна сільська рада на Лебединщині уклала угоду з КП «Комбінат благоустрою» на вивезення сміття. У сільських радах відведені спеціальні місця під сміттєзвалища, та, на жаль, вони не паспортизовані, бо значаться у земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення. Такі місця необхідні, бо треба ж кудись викидати продукти людського існування, і вони є та приводяться в порядок місцевими сільгосппідприємствами, самими сільчанами під час весняних толок. Та засмічених лісосмуг не меншає. Звісно, не лише село звозить туди своє сміття, його «дарують» і заїжджі «гості», викидаючи з автомобілів мішки свого непотребу.
І про яке тут сортування може бути мова?! А ще вважаємо себе цивілізованими! Ми звикли кидати під ноги фантики з цукерок, то чому б не викинути мішок у лісосмугу? Ото і вся цивілізація.
Привчили нас до цього. Скільки разів спостерігали картину, коли матуся, даючи дитині морозиво, викидає аби-куди обгортку? А дитина вчиться. Скільки раз лузали насіння під двором на лаві? Вийшли в центр міста чи села – і лузаємо, аж лушпиння розлітається на всі боки. Знову наше «виховання» бере верх. А звідси й ситуація, коли сміття з дому та двору опиняється у лісі, на дорозі, на березі річки.
У тих відходах потопає і наша екологія. Як свідчать науковці, у світовому океані вже плаває з десяток великих сміттєвих «островів». А кожного року у Тихий океан викидається понад 2 млн. тонн тільки самого пластику! Доживемо до того, що і в космосі метеорити зі сміття літатимуть.

Звісно, що «сміттєва справа» – нерентабельна послуга. Прибирати комунальникам доводиться ого-го скільки, а плата за цю роботу – суто символічна. А підприємству ж треба завдання влади виконувати, лад на вулицях наводити й на плаву триматися. Хтозна, може, колись у нас і з’являться сміттєпереробні заводи, та, певно, не скоро. Це – і дорого, і люди не відразу звикнуть до певних вимог щодо сортування відходів. Тож поки що сподіватися доводиться лише на їх вивезення і цивілізоване захоронення.
Та й тут є підводні камені.
Із міських вулиць мішки зі сміттям вивозяться регулярно згідно з графіком. Ми й тут ухитряємося вийти із ситуації на свою користь, не сплачуючи за це. Начебто і плата за послугу не висока, а заборгованість за неї – цифра досить значима. За даними КП «Комбінат благоустрою», станом на 1 червня цього року із жителями приватного сектора укладено 1509 договорів на 2674 осіб. А серед них віднайшлися такі, хто спромігся заборгувати аж надто, зокрема, по таких вулицях:
Кобижча – 3149, 54 грн.;
Козіївка – 2051,81 грн.;
Крилова – 3241,03 грн.;
Любарська – 2106,27 грн.;
Миколаївська – 2524,47 грн.;
Плєханова – 3357,74 грн.;
Чупівка – 2645,03 грн.;
Соборна площа – 1787,96 грн.;
Калініченків – 1650,00 грн.;
Боднівка – 1186, 94 грн.
Це – показник нашої відповідальності за власне життя. Якщо ти не уклав договору, то ти сам вивозиш сміття. Куди? Покажи чек чи якийсь інший документ, який підтвердить, що ти цивілізовано його кудись здав. А якщо не маєш такого, значить, розвертайся й шукай свій непотріб десь у лісі чи на вигоні, чи куди ти його викинув, та ще й штраф заплати за порушення благоустрою, засмічення території населеного пункту.
Якщо не візьмемося за «сміттєве питання» самі, воно скоро візьметься за нас непридатною до вживання водою, забрудненими продуктами харчування, зіпсованим повітрям і, як висновок, хворобами. Чи хочемо ми цього? Підніміть поліетиленовий пакетик із землі, виловіть із річки чи озера пластикову пляшку або не купуйте в магазині кожного разу поліетиленовий пакет для покупок – це перші кроки до цивілізації, до покращення екології, до покращення нашого життя.
З приводу сміття розмірковували Олена БОНДАРЄВА та Ігор КОЛЄСНІКОВ.
