А ви звертаєте увагу, наскільки часто перед вашими очима з’являється офіційна інформація не українською мовою? Йдучи на роботу чи у справах, ми майже не помічаємо, що поряд іще залишаються написи, зроблені, з огляду останніх років, чужою російською мовою. Такою вважає її чимало українців, після захоплення Криму, сьогоднішньої війни на Сході країни. Чи варто й далі споглядати, як вивіски магазинів, назви вулиць і провулків, різноманітна реклама та інформація мовить «язиком»? У сьогоднішній «Темі дня» спробуємо проаналізувати, чи продовжуємо ми користуватися не рідною мовою і коли ж нарешті почне діяти ЗАКОН.
Пригадаймо, що два роки тому, 16 липня 2019-го набрав чинності Закон №2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Однак не всі положення Закону почали застосовуватися одразу. Власне, із 16 липня якихось кардинальних змін у мовній сфері не відбулося, їх впроваджуватимуть кілька років.
Охопити увесь спектр застосування нововведень мовного Закону неможливо. Для початку пропонуємо просто з’ясувати, чому у нашому рідному місті досі живе російська у назвах вулиць, рекламних оголошеннях тощо.
Для початку погляньмо на час набрання чинності норм Закону щодо використання української мови у різних сферах життя. Найпершими впроваджуватися нові вимоги мали у закладах освіти, під час проведення зборів, навчальних курсів, семінарів та тренінгів, а також у оголошеннях, вивісках, написах та іншій публічно розміщеній звуковій та візуальній інформації. За пів року, із 16 січня 2020-го реклама на телебаченні та радіо, а також наука та медицина теж повинні були мовити лише українською.
Із 16 січня 2021 року сфера обслуговування, зокрема, магазини, ресторани, кафе, транспорт та інші мали «заговорити» українською. Із 16 липня перейняти українську мали видавці книг та заклади культури.
Тобто, згадане вище, до сьогодні точно мало би бути українським. У наступному році нас чекають мовні зміни в роботі загальнодержавних та регіональних засобів масової інформації – із 16 січня), використання української мови в інтерфейсах комп’ютерних програм та інтернет-представництв (вебсайти, сторінки в соціальних мережах) – із 16 липня. Найдовше дозволено змінюватися місцевим ЗМІ – до 16 липня 2024 року.
Яка ж служба повинна перевіряти, попереджувати та карати порушників закону? Жодних патрулів, поліції чи мовного «спецназу» не буде. Цим опікується Національна комісія зі стандартів державної мови та Уповноважений із захисту державної мови. Зокрема, комісія займається питаннями збереження та розвитку державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевірки рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законами посад. А Уповноважений із захисту державної мови (мовний омбудсмен), яким із 8 липня 2020 року є Тарас Кремінь, займається захистом прав громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у всіх сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України і усуненням перешкод та обмежень у користуванні державною мовою. Він же розглядає скарги щодо порушення вимог Закону.
Уся інформація для загального ознайомлення (оголошення, покажчики, вивіски, вказівники тощо) подається державною мовою. Водночас може дублюватися іншими мовами у випадках, встановлених законодавством.
Стаття, що стосується мови реклами, де чітко визначено, що мовою реклами є державна мова (винятки можливі лише для реклами у медіа, що видаються або здійснюють мовлення однією з мов Європейського Союзу), вже набрала чинності із 16 січня 2020 року.
Як має діяти українець, коли порушується Закон про мову? Спочатку спробуйте владнати ситуацію та попросіть персонал виправити порушення. У разі відмови, зверніться до керівництва закладу або на «гарячу лінію» установи, торговельної мережі, АЗС, аптеки тощо. Якщо вам відмовили або не забезпечили обслуговування державною мовою, зафіксуйте факт відмови (за допомогою аудіо-, відео-, письмового підтвердження очевидців тощо) та дані суб’єкта господарювання (назву, місцезнаходження, контакти). Далі подайте скаргу до Уповноваженого на поштову адресу: 01001, м.Київ, провулок Музейний, 12 або заповніть відповідну форму на сайті Уповноваженого www.mova-ombudsman.gov.ua. У скарзі обов’язково мають бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання заявника, викладено зміст скарги, який саме суб’єкт/працівник суб’єкта, коли, за якою адресою, яким чином порушив право скаржника. Слід також додати докази на підтвердження. Письмова скарга має бути підписана заявником із зазначенням дати. В електронній скарзі також необхідно вказати електронну поштову адресу, на яку заявникові може бути надіслана відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування підпису під час надсилання електронного звернення не вимагається. Скарги подаються Уповноваженому протягом шести місяців із дня виявлення заявником порушення.
Що чекає на того, хто ще не встиг виконати всі вимоги закону? Про «заграття», звісно, не йдеться. Ба, більше, за порушення жодної зі статей цього Закону кримінальна відповідальність НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА.
При першому зверненні мовний омбудсмен чи його представник складає акт про результати здійснення контролю, оголошує попередження і вимагає усунути порушення протягом 30 днів із дати складання акта. Для контролю за дотриманням законодавства омбудсмен за потреби може залучати працівників поліції, органів державної та місцевої влади. Однак в офісі Уповноваженого зазначають, що моніторинг дотримання закону передусім – «на плечах» споживачів.
Порушника можуть покарати тільки адміністративно: у вигляді штрафу (від двохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-11900 грн.) або попередження, якщо правопорушення вчинене вперше. І головне – норми щодо адміністративної відповідальності (зміни в Кодексі України про адміністративні правопорушення) за порушення вимог мовного Закону набирають чинності лише 16 липня 2022 року.
Цими днями «ЖЛ» обстежила, що відбувається у Лебедині щодо дотримання Закону про мову: чи є російська у назві магазинів, вулиць, провулків, а також рекламної продукції? Чи змінюються застарілі вуличні покажчики? Виявляється, не всюди. На Соборній площі побачили вивіску «Парикмахерская» та назву магазину «Класс». На промисловому ринку магазин «Автодеталь» пропонує товар російською і там же щось незрозуміле знаходимо у назві магазину «Хозтовари/Будматеріали». На продуктовому ринку замість «насіння» чомусь пишуть «семена». А найбільше здивувала назва «ВетерЕнарна аптека» (але то вже більше до грамотності). Магазин «КОДАК», а у сквері Полуботка місцеве кафе, «Мікс-Клуб» теж пропонують послуги російською. На дверях магазину «Аміна» чомусь розмістили оголошення «Требуется продавец».
Зазирнули ми і на деякі інші вулиці нашого міста. На Пушкіна, де колись розташовувалася міська рада, знайшли покажчик російською. На перехресті Вокзальної та Плєханова ваблять око нові, красиві покажчики, а лише за 50 метрів потрапляє на очі Любарская.
Нічого не змінилося і у назвах деяких покажчиків вулиць Короленка та Коцюбинського, як було у лютому 2020 року – «ул.Короленко» і «Коцюбинского».
До «ЖЛ» неодноразово зверталися жителі вулиці Волоха щодо неправильних покажчиків назви вулиці. Але цього разу ми не знайшли ні старих, ні нових.
На жаль, багато хто просто не звертає уваги на це, мовляв, не до того сьогодні. Але ми не маємо права забувати, що ми – українці, і переважне використання будь-якої іншої мови у повсякденному житті, а тим більше в офіційній його частині не робить нам поваги і честі. У тому числі й російської, адже восьмий рік російська агресія тримає Україну у стані війни, страждають наші міста і села. І чим більше будемо використовувати мову окупанта, тим далі просуватиметься його ворожа пропаганда.
Залишаймося українцями, любімо свою мову!
Щирий українець Ігор КОЛЄСНІКОВ
Створення цього матеріалу профінансоване передплатниками друкованої версії «Життя Лебединщини»
