До теми цього обговорення ми підходили аж ніяк не з легкою душею. Останнім часом зросла кількість скарг на собачі зграї, які гасають нашими вулицями, їхню безпричинну агресивність та занадто підвищену цікавість до перехожих. Ніхто не заперечує, що у виникненні такого явища як «безпритульні тварини» винні саме ми, люди. Але ж скільки із тих чотирилапих справді безпритульні, а не випущені «добрими господарями» на «нехай побігає»?
Дискутувати на цю тему можна безкінечно і навряд вдасться дійти спільного знаменника. Це повністю продемонструвало наше п’ятничне обговорення, результати якого вам і пропонуємо.
Валентин: – Тема актуальна. Тварин дійсно багато по місту і більшість із них безпечні та бояться людей більше… Але люди страхаються самого вигляду собак, особливо якщо їх ціла зграя. Волонтери та небадужі, які опікуються долею тварин, не в змозі всім допомогти, тому вбачаю такий вихід із ситуації – стерилізація і обережність на вулицях, адже спецслужб немає, розподільників теж і т.п.
Сергій: – Собака – це розумна істота, яка часто буває розумнішою за людину… А найбільш підступна істота у світі називається людиною. Це не моя думка, а факт!
Алла: – Питання неправильні і некоректні. Що робити з безвідповідальними «хазяїнами»? Як унеможливити викидання собак на вулицю? Як притягнути до відповідальності господаря тварини, яка на самовигулі напала на людину? Доки не буде відповіді на ці питання, все інше – демагогія. Буде відповідальність господарів – буде й порядок. Як у європейських країнах. Тварин треба стерілизувати і чіпувати. У мене всі коти з жетонами, зареєстровані. А більше половини собак на вулиці – домашні. За стільки років безпритульних тварин ми знаємо майже всіх. І бачимо, як постійно викидають нових. Нам дуже потрібен Центр перетримки – приміщення, де можна було б лікувати тварин та перетримувати цуценят до прилаштування. Бо все це в нас по домівках.
Альона: – Зараз моїй дитині три роки, і вона боїться собак, навіть їхнього гавкоту. Ми часто раніше гуляли в парку Шевченка, але зараз це неможливо. Собаки нападають на школярів (в чому ж винні ці маленькі діти, я не думаю, що вони жорстоко поводяться з тваринами). Добре, що я поряд зі своєю дитиною і можу її захистити. Але що буде, коли вона сама йтиме до школи? Собаки стали жорстокі не тільки до дорослих, але й до маленьких. Як не прикро, але навіть стерилізовані нападають. І це страшно! Що повинно статися, аби це припинилося? Треба виносити цю тему до мера. Давайте будувати для них притулок чи щось на кшталт того.
Інна: – Ніколи нічого не мала проти цих милих створінь, але останнім часом їх важко так назвати! Днями мені довелося спостерігати, як на маленьку дівчинку приблизно 2-3 класу напала зграя собак: дівчинка кричала, їй довелося лізти на перила біля сходів банку. Сторонній чоловік підбіг допомогти, але собаки почали нападати й на нього. Через 30 хвилин сталася схожа ситуація, але вже у сквері Шевченка…
[…] Вибачте, але життя та психологічне і фізичне здоров’я моєї дитини мені куди важливіше, ніж життя собаки, яка на всіх всюди нападає. Тому прошу владу міста вирішити це питання. Я не знаю, як саме це буде вирішуватися, та подальша доля собак мене мало цікавить. Бо коли маленьке дитя стоїть в сльозах і труситься від страху, то, вибачте, мені не шкода ні господаря, який викидає на вулицю своїх улюбленців, ні, тим паче, собаку, яка не дає проходу. Я за те, щоб діти та дорослі вільно пересувалися містом, а не з кожним кроком боялися за своє життя і за життя дитини.
В’ячеслав: – Тема захисту тварин у місті вже давно «кусюча», і я вважаю, що питання створення центру перетримки або притулку для них потребує вирішення вже сьогодні.
Катерина: – Вибачте, але чому я чи члени моєї родини повинні «віддуватися» за чиєсь безвідповідальне поводження з тваринами? Чому ми повинні перейматися їхньою долею, якщо наша совість чиста, і жодна тваринка не опинилася на вулиці з нашої вини? Для цього є місцеві органи влади. Якби на мою дитину напали такі собацюри, то мені було б все рівно, чи відстріляють її, чи настане ще якийсь варіант розвитку подій… І ще додам з приводу пасивної молоді… Якщо всі активісти вважають, що повинні щось вдіяти, то ви на вірному шляху – дійте! Тільки не треба змушувати людей говорити: «Ось я молодець, а он він – не такий, бо не робить».
Яна: – Корінь проблеми у жителях нашого міста! У тих господарях, які підкидають цуценят на смітники, виганяють із дому, награвшись. Якщо навіть усіх безпритульних собак витравити, то з’являться інші, дякуючи безвідповідальним господарям.
Моя дитина дуже любить тварин, навіть на найгидкіше кошеня чи цуценя говорить «яке ж воно красиве». Я б нізащо не хотіла, щоб вона знала про те, що тварин можуть убивати. Треба якось гуманно вирішувати ці питання і правильно виховувати любов до живого. Просто сьогодні вся проблема в фінансах! Давайте на один рік відмовимось від грандіозних святкувань, коли запрошують зірок чи гурти, на які витрачаються тисячі, а то й сотні тисяч гривень. Можна ж обійтися виступами місцевих артистів. А зекономлені кошти витратимо на вирішення питання безпритульних тварин.
Іван: – На мою думку, якщо проблемою ніхто не займатиметься, то випадки нападів на дітей, жителів міста, будуть все частішими. Але розглянемо проблему з декількох боків. По-перше, грошей у бюджеті міста на створення потужного комплексу для утримування безпритульних тварин немає. І навряд чи з’являться. По-друге, господарі виганяють своїх домашніх тварин на вулицю, уникаючи подальшого догляду за ними. Відстежити всіх, щоб за це присоромити, неможливо. По-третє, жителі міста мають бути захищені від нападів тварин, адже лікування потребує багато часу і коштів. Діти, перебуваючи в стресовому стані, не можуть спокійно дійти до школи і до рідної домівки. Звичайно, не можна не відзначити благодійників, які збирають кошти на утримання, стерилізацію чи лікування безпритульних тварин. Наприкінці скажу словами класика: «Мы в ответе за тех, кого приручили».
Майя Павлівна: – Справа в тому, що більшість собак на вулицях аж ніяк не безпритульні. Вони мають господарів, але господарів безвідповідальних і неуважних, які не утримують своїх улюбленців у належних умовах. Той під хвіртку проліз, той під ногами чкурнув, а той – узагалі через паркан перестрибнув! А все тому, що навіть елементарного нашийника у дворі немає. Мене влітку покусала собака. Що, гадаєте, бродяча? Де там! Йшла на роботу, як зазвичай, а на одному з подвір’їв хвіртка навстіж, звідти величезна собацюра і вилетіла! Господарі ж і носа не потикають! А ті собаки, яких вигулюють власне хазяїни? Ні намордника, ні повідка… Винятків – один на два десятки! Чому цього ніхто не помічає? Це питання до влади. А до активістів-зоозахисників маю пропозицію. Ось же, у газеті, написано про всілякі проєкти за кошти громадського бюджету. То чому ж цим людям, які найбільше розуміються на потребах братів наших менших, не оформити певну ідею щодо того ж притулку чи центру перетримки, чи якоїсь іншої зоозахисної структури? Гадаю, цю пропозицію підтримає чимало людей, адже проблема справді важлива. Хоча і винні у її актуальності аж ніяк не тварини, а саме безвідповідальні господарі.
Каріна: – Лебедин – місто жорстоких убивць тварин. Я не знаю жодного випадку загибелі чи серйозних травм, завданих безпритульною собакою людині, але бачила не один десяток жахливих агоній собак, спричинених живодерами. Влада міста і району здебільшого мовчки «спостерігає», а, можливо, і сама бере участь у жорстокому поводженні з тваринами, в тому числі мовчазною згодою з бездіяльністю у гуманному вирішенні проблем безпритульності собак і котів.
Роман: – Декілька днів тому раптом зникли ті всі великі собаки, які бігали у сквері Т.Шевченка. Я вважаю, що назавжди.
Ната: – Треба зробити притулок.
Переглянути всю дискусію та коментарі респондентів без скорочень можна у VIBER-бесіді «Життя Лебединщини». Право робити будь-які висновки лишаємо, звісно, за читачами, бо розуміємо, що саме це обговорення навряд можна оцінити об’єктивно з точки зору журналістики. Ще важче – знайти єдиний правильний вихід із цієї ситуації, та від учасників обговорення й справді прозвучало немало корисних пропозицій, які, сподіваємося, будуть враховані владою.
Громаду «слухала» Олена ВЄЧКАНОВА
