Трохи замінусувало і так не хочеться зайвий раз виходити на вулицю! Тож ті, хто має можливість і не надто любить прогулянки на морозному й вітряному свіжому повітрі, воліють залишатися у теплих домівках. Втім обов’язкових періодичних походів до магазину, до банку чи поштових відділень для оплати житлово-комунальних послуг не уникнути. У таких випадках власники банківських карток та активні користувачі інтернет-послуг мають певну перевагу: по хліб хоч і доведеться пройтися, а от сплатити за воду, газ чи електроенергію вони можуть, не виходячи з дому. Наше традиційне обговорення минулого понеділка випало якраз в один із таких морозних днів, і допитувалися ми у громади, чому лебединці надають перевагу – готівці чи банківським карткам.
Через часті відключення світла в Україні росте популярність готівки, заявляють експерти. До війни навпаки – зростала кількість безготівкових операцій. Проте постійні проблеми з електрикою та інші питання змінили цю тенденцію.
Банкомати, термінали, навіть магазини не завжди готові надати можливість розрахуватися карткою чи зняти готівку.
А як отримують зарплату чи пенсію лебединці – на картку, чи готівкою? Якщо на картку, то чи знімають відразу всю суму? За готівкою йдуть до банкоматів чи до кас магазинів, які надають послугу зняття готівки? Чи користуються електронним банкінгом?
Ось що ми почули у відповідь:
Сергій: – Зарплату отримую на картку. Чіткого правила не маю – знімати все, чи залишати. За потребою. Послуги оплачуємо прямо із картки, у багатьох магазинах можна карткою розрахуватися. Так, у кишені кількадесят гривень є про всяк випадок. Але це у місті. У селах, мабуть, все ж краще із готівкою бути.
Світлана: – Виплати отримую на картку. Частину знімаю, чи у банкоматі, якщо черга – у магазині. Все одно до Єви чи АТБ раз на тиждень заходимо. Мені з готівкою не дуже зручно – поки зі здачею розберешся, а черга позаду нервує.
Володимир: – Довго віднікувався від платежів по інтернету, тепер бачу, що це реально зручно. По-перше, не треба зайвий раз їхати до центру, а воно ж поїдеш, окрім задуманого ще якийсь непотріб купиш. А так нікуди не ходиш, то й економиться якась копійка. Зарплата на картці. Треба – зніму. Кілька тисяч, правда, тримаємо вдома з дружиною, раптом щось зі світлом чи ще щось. А то сусід прийде позичити, а ти що – пусту кишеню покажеш?
Оксана: – Пенсію знімаю із карти одразу майже всю. У магазинах то так – і карткою, і грошима розрахуєшся, а на ринку в основному гроші треба. А я скуповуюся переважно на базарі. І поторгуватися можна, і для мене, як ритуал – у вихідний пройтися трохи, закупити продуктів на тиждень. За послуги донька платить, мабуть, через телефон. Я її прошу, гроші даю, а вона вже там сама якось робить.
Олена: – Після того, як навесні кілька днів не могла з картки навіть хліба купити, тепер знімаю усю зарплату, залишаю тільки на кредит та газ зі світлом. Знаю, що за готівку завжди зможу купити, що треба. Знімати стараюся у банкоматах – там і залишок подивитися можна, і все таке.
Олександр: – Яка там картка? Поштарка – то наше всьо. Хліба, конєшно, не носить. Але пенсію прямо додому доставила, за газ за світло заплатив, печива онукам купив і то добре. Я і зі звичайним телефоном не дуже дружу, куди вже там ваші банкінги!
Микола: – Во, дивіться – 10 кнопок. Осюди нажав – вибрав, осюди – подзвонив. Не сідає тижнями. Який там банкінг! Да, пенсію на картку отримую. Син зніме, привезе. На тому моя розмова з роботами закінчилася. Поштове відділення недалеко, пройшовся, заплатив за все, що треба, й усих ділов. А хліб у магазині, шо з картки, шо за гроші – однаково коштує.
Даша: – Ну мені дуже зручно, що стипендію отримую на картку. Бо ніхто ж крім мене і не знає, скільки там чого. А ще часто купляю усілякі штуки в інтернет-магазинах, там без картки ніяк. Все у телефоні. А у магазинах, де нормальні термінали, навіть і картка не треба, телефон притулила і все.
Думаю, що лебединців, принаймні ті, що погодилися на участь у нашому опитуванні, таки оптимісти. Бо ж більшість, відповідаючи на наші запитання, не надто вдавалися у роздуми на кшталт «А якщо раптом…» і подібні. Вірять-бо у Збройні Сили і нашу найшвидшу Перемогу. Та й періодичні відключення світла, мабуть, не дуже вплинули на їхнє ставлення до готівкових чи електронних розрахунків. Ми теж, без сумнівів, віримо у наші Збройні Сили та беззаперечну перемогу. Втім радимо тримати принаймні дещицю готівки у тривожному рюкзаку. Не така вона і важка, та й у надзвичайній ситуації ви не набридатимете знайомим питанням, де зняти хоч трохи готівки.
Євген ШУЛЬГА
Матеріал підготовлений коштом передплатників друкованої версії газети “Життя Лебединщини”
