З огляду на порядок денний останньої сесії міської ради 8 скликання, напевно, ніхто не сподівався, що під час засідання, присутні стануть свідками досить темпераментних дебатів. На жаль, вкотре зала спостерігала суперечку між тими, хто повинен у співпраці робити життя громади кращим. Що ж такого неординарного трапилося на пленарному засіданні, чому депутати були категоричними і в якому питанні не було досягнуто домовленості, розбиратиметься сьогоднішня «Тема дня».
(Опубліковано у друкованій версії “ЖЛ” 4.03.2021 року)
Ще на початку сесії, міський голова Олександр Бакликов закликав депутатів попрацювати продуктивно та оперативно. Депутатське зібрання планувалося закінчити вчасно, щоб провести в останню путь загиблого солдата Михайла Капрана. Присутні в залі вшанували пам’ять лебединця хвилиною мовчання.
У роботі засідання брав участь народний депутат України Микола Задорожній. Депутати мали розглянути 36 проєктів рішень, переважна кількість із яких стосувалася земельних питань. Депутати дуже швидко їх опрацювали.
Найдовше обговорювали проєкт рішення «Про припинення діяльності комунальних закладів Лебединської міської ради шляхом ліквідації». Ще у грудні 2020 року депутати погодили та підтримали рішення «Про початок реорганізації сільських рад Лебединської міської територіальної громади шляхом приєднання до Лебединської міської ради». Цим рішенням було дано початок ліквідації сільських рад колишнього Лебединського району. Тепер же прийшла черга припинення діяльності шляхом ліквідації окремих комунальних закладів, серед яких переважають культосвітні. Цього разу до переліку потрапили 21 сільський будинок культури та сільський клуб, 21 сільська бібліотека, 2 пожежні частини – в Будилці і Гринцевому та дозвіллєвий об’єкт Гарбузівської сільради.
Під час розгляду відповідного проєкту рішення голова постійної комісії з питань охорони здоров’я, молоді, освіти, культури, соціального захисту населення, засобів масової інформації Антон Кірдіщев повідомив, що питання обговорювалося на комісії. А міський голова додав, що цей проєкт рішення розглянутий на всіх інших комісіях. Він також наголосив, що ці установи не мають ані штатів, ані майна, ані грошей, і треба негайно припинити їх діяльність, щоб зекономити витрати громади.
Першим виступив Юрій Вердибоженко, який запитав, на яких умовах мають ліквідовуватися ці об’єкти і чи знають депутати, що і в якій кількості, створюватиметься на їх місці. Він наголосив, що, розглядаючи це питання на комісії, депутати так і не зрозуміли, що ж отримають сільські жителі замість ліквідованих закладів.
Емоційним був виступ Миколи Зеленського, до речі, депутата п’яти скликань. Він зазначив, що прийняття цього рішення призведе лише до негативних наслідків: «Люди, які живуть на селі, дуже стурбовані ситуацією, що склалася навколо закриття об’єктів культури. Жителі Михайлівки та Першотравневого занепокоєні тим, що буде далі і чи створюватимуться культурні заклади на місці ліквідованих. Мене як депутата постійно запитують, чому нас, людей, доводять до такого стану. Старенькі говорять, що навіть у часи Другої Світової війни клуби у селах не закривалися».
Головуючий наголосив, що неприйняття цього рішення призведе до ще більших витрат бюджету громади і пообіцяв з часом оприлюднити цю цифру.
Олександр Бакликов наголосив, що детально питання вивчалося на засіданні постійних комісій, однак не став пояснювати, що саме і коли працюватиме замість закладів, які пропонувалося ліквідувати.
Микола Зеленський, коментуючи хід голосування із цього питання, запрошував до Михайлівки тих депутатів, які проголосують «за».
Голосування показало, що більшість депутатів не готова підтримати цей проєкт рішення. Лише 6 депутатів: Віталій Безкровний, Марина Громека, Олександр Савеко, Костянтин Забуга, Антон Кірдіщев та Юрій Савеко були «за». Решта 19 не підтримали цього рішення. У тому числі й секретар міської ради Дмитро Коваленко.
Попартійно рішення підтримала фракція Радикальної партії Олега Ляшка, крім Людмили Нечай, яка утрималася, та члени фракції «Європейська солідарність», крім Миколи Індика, який теж утримався і прокоментував своє рішення ЖЛ: «Я єдиний представник фракції, якого обирали жителі села, – відповів він на питання «ЖЛ», – і мене, в першу чергу цікавить, що буде на місці ліквідованих закладів. Я б обов’язково підтримав це рішення, якби був упевнений, що сільські культурні заклади залишаться. Якщо вже ми щось і ліквідовуємо, то має бути чітке розуміння, що отримають люди натомість. Не важко щось закрити або знищити, а ось, створити на їх місці щось нове не завжди виходить. На жаль, чіткого бачення мережі культурних закладів на селі нам не надали».
Відгукнувся на пропозицію «ЖЛ» висловитися з приводу голосування і голова фракції «Слуга народу» в Лебединській міській раді VIII скликання Юрій Вердибоженко: «На ваше запитання, чому депутати не підтримали рішення про припинення діяльності закладів культури шляхом ліквідації, відповім так. Основною причиною було те, що ні міський голова, ні його заступники не відповіли на запитання депутатів, що буде з сільськими закладами культури в майбутньому. Скільки їх взагалі залишиться? Скільки буде працівників у цих закладах? Тому міська влада повинна чути людей та бути відкритою до своїх виборців».
Яка ж думка депутатів, які проголосували «за»? Спеціально для «ЖЛ» вони повідомили.
Віталій Безкровний: – Я знаю, що ці заклади були створені штучно, як раз до місцевих виборів. Вважаю, що ми припиняємо їх діяльність законним шляхом, тому я і підтримав це рішення.
Олександр Савеко: – Я не розумію тих депутатів, які не підтримали цього проєкту. Не вважаю за потрібне витрачати бюджетні кошти на заклади, які існують тільки на папері.
Аби зрозуміти подальшу долю закладів культури, що під час сесії так і не було сказано, «ЖЛ» звернулася до заступника міського голови Олени Кірєєвої – голови комісії з припинення діяльності комунальних закладів та посадовиці, на яку покладено контроль за виконанням цього рішення. На жаль, Олена Василівна відмовилася від коментарів.
Ось і маємо, замість пояснити громаді причини «культурних» непорозумінь на сесії, ми змушені робити висновок, що це питання ніби намагаються приховати від громади. Хоча, можливо, це питання скоріше реорганізаційно-бюрократичне, аніж ліквідаційне. Однак, коли відповідальні особи не бажають вдаватися у подробиці, якраз мимоволі й виникає протилежне відчуття, що десь щось намагаються «змудрувати».
Зрозуміло, що остаточної крапки у цьому питанні ще не поставлено і, скоріш за все, депутатам знову запропонують його розглянути. Цікаво, а чи зміниться їхня думка наступного разу, чи вони непохитно стоятимуть на своєму?
Ігор КОЛЄСНІКОВ
