Проголосували «ЗА»: жовтневі вибори і нові райони

17 липня, Верховна Рада України завершила роботу третьої сесії, хоча позачергові засідання продовжують відбуватися. Без сумніву, для більшості українців, хто переймається політичним життям країни, останні дні роботи парламенту були цікавими. Насамперед тому, що вирішувалася доля цьогорічних місцевих виборів та утвердження складу нових районів України. Коли відбудуться вибори і до складу якого району увійшла Лебединщина, досліджуємо у «Темі дня».

Можливо, питання місцевих виборів та утворення нових районів і не варто виокремлювати, як єдині доленосні. Бо лише протягом останніх днів роботи парламент ухвалив багато інших, не менш важливих питань. Наприклад, легалізував гральний бізнес в Україні, призначив керівників Національного банку України та Антимонопольного комітету України. Ці рішення після набрання ними чинності, безперечно, впливатимуть на кожного українця, а відтак і жителя Лебединщини.

Але питання, що стосуються місцевих виборів та об’єднання районів нам більш близькі і зрозумілі. Саме місцева влада вирішує наші повсякденні буденні проблеми. Та й ефект від впровадження рішень місцевих посадовців помітний відразу.

Гарним свідченням важливості для громади, зокрема, поділу області на райони, є червневі збори лебединської громади у парку Полуботка. Тоді йшлося про лебединський протест такому поділу Сумщини на нові укрупнені райони, за яким Лебединщина мала увійти до складу Охтирського району. Власне, люди зібралися, аби підтвердити своє однозначне бачення Лебединщини у складі Сумського району.

Якими будуть райони?

Замість 490 існуючих нині районів – 138 нових. Саме за такий районний розподіл проголосувала Верховна Рада України 17 липня. Кілька днів поспіль розгляд відповідної постанови знімали із порядку денного для остаточного узгодження правок. У підсумку, за рішення проголосували 238 нардепів. Серед голосів «ЗА» і вибір депутата від нашого округу Миколи Задорожнього, який брав активну участь у запереченні лебединцями приєднання до Охтирського району. Наразі, як засвідчує позначка на сайті Верховної Ради, постанова вже підписана.

Межі нових районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району.

У ліквідованих районах не проводитимуть вибори депутатів районних рад принаймні у такому форматі, як на попередніх виборах.

Після набрання чинності постановою на території Сумської області буде 5 районів: Конотопський, Охтирський, Роменський, Сумський та Шосткинський. 

Найбільшим за орієнтовною чисельністю населення –  449,4 тисячі осіб є Сумський район. Лебединщина як майбутня об’єднана територіальна громада, чого й вимагали лебединці, за остаточною редакцію постанови включена до складу Сумського району. Тож Сумський район надалі існуватиме у складі територій Бездрицької сільської, Верхньосироватської сільської, Білопільської міської, Ворожбянської міської, Краснопільської селищної, Лебединської міської, Миколаївської селищної, Миколаївської сільської, Миропільської сільської, Нижньосироватської сільської, Річківської сільської, Садівської сільської, Степанівської селищної, Сумської міської, Хотінської селищної, Юнаківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Охтирщина, до якої нас «сватали» на початку реформи, існуватиме у складі територій Боромлянської сільської, Великописарівської селищної, Грунської сільської, Кириківської селищної, Комишанської сільської, Охтирської міської, Тростянецької міської, Чернеччинської сільської, Чупахівської селищної територіальних громад.

Депутати визнають, що для завершення і остаточного впровадження нового районного поділу у життя ще треба чимало зробити, зокрема прийняти ряд законів щодо утворення нових органів влади у щойно створених районах. Водночас цього рішення вистачає, аби провести місцеві вибори у жовтні.

Заступник міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода, коментуючи прийняту постанову, відзначив, що один день зволікання із цим рішенням коштував би кожному громадянину України якості життя й добробуту. І це рішення Україна мала б прийняти щонайменше 20 років тому:

– Надзвичайного нічого не сталося. Хто де жив, там живе, тільки всі необхідні послуги отримуватиме не в райцентрі, а в своїй громаді… Для чого зберігати старі райони? Вони неефективні з точки зору управління. Старий район – це не фабрика і не завод, які виробляють продукцію, дають робочі місця і платять податки. Старі райони з’їдають  кошти платників податків, які можна було б спрямувати на розвиток громад. То невже так має бути завжди? Ні. Тому парламент прийняв правильне рішення.

Коли будуть вибори?

Як зрозуміло із попереднього абзацу, чергові місцеві вибори в Україні відбудуться у жовтні, останньої неділі, 25 числа. Відповідну постанову щодо цього Верховна Рада підтримала 15 липня 326 голосами. І якщо із датою голосування за очільників громад та депутатів місцевих рад усе зрозуміло, то за якими правилами відбуватимуться ці вибори, мабуть, достеменно зараз відомо лише працівникам Верховної Ради, які формують остаточні тексти законів з урахуванням правок. І ось чому 16 липня депутати розглядали у другому читанні зміни до Виборчого кодексу. Попередня редакція цього документа набрала чинності лише на початку поточного року. Однак, чи то перший документ вийшов не дуже вдалим, чи то за півроку змінилося бачення виборчого процесу в Україні, що його вирішили вдосконалити.

Що достеменно відомо про зміну у системі виборів, порівняно із попередньою версією, виходячи зі спостережень за роботою депутатів? Однією з важливих змін є поширення пропорційної системи на всі населені пункти, де кількість виборців перевищує 10 тисяч. Це означає, що на виборах до таких місцевих рад можуть висуватися лише кандидати від партій, натомість самостійна участь кандидатів у виборах через самовисування стає неможливою. Раніше пропорційна система поширювалася лише на міста із кількістю виборців у 90 тисяч і більше, тоді як депутатів сільських, селищних, районних у містах і міських радах у населених пунктах із кількістю виборців до 90 тисяч осіб мали обирати за мажоритарною системою.

Окрім того, просування кандидата у списку партії залежатиме від виборчої квоти. Реалізацію принципів виборчої квоти розглянемо пізніше, бо то – окремий великий матеріал.

При цьому можливість самовисування на посади міських, селищних голів збережено.

Другий важливий момент – зміни правил внесення застави, яку мають сплатити кандидати для реєстрації. З одного боку парламент знизив її розмір, бо за попередньою редакцією, наприклад, грошова застава для кандидата у міські голови столиці була більшою, аніж для кандидата у президенти. З іншого боку – тепер грошова застава запроваджена для всіх рівнів, тоді як попередні правила передбачали, що застава сплачуватиметься лише на виборах у містах із населенням понад 90 тисяч виборців та до обласних рад.

Так, претендент на посаду Лебединського міського голови (як міста із чисельністю виборців до 75 тисяч виборців) для реєстрації кандидатом має сплатити грошову заставу у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (на сьогодні 4723 грн.). А от за реєстрацію виборчого списку у місцеву раду (як для населеного пункту із кількістю виборців понад 10 тисяч осіб) доведеться сплачувати із розрахунку 4 мінімальних заробітних плати на кожні 90 тисяч виборців, тобто трохи більше 200 гривень на кожну тисячу виборців.

Це аж ніяк не всі зміни виборчого законодавства, які нам доведеться випробувати восени цього року. Після оприлюднення остаточного тексту документа, ми обов’язково повернемося до розгляду положень, що стосуються, насамперед, лебединців. Протягом цього часу, сподіваємося, що нововведення не відіб’ють бажання взяти участь у виборах. Для нас – виборів голови нової міської об’єднаної території, до якої увійдуть майже всі населені пункти сучасного Лебединського району, депутатів ради цієї громади, Сумської обласної ради від Лебединщини тощо. До речі, вже принаймні два претенденти, нехай і не публічно, заявили про намір балотуватися на посаду голови майбутньої Лебединської міської об’єднаної громади, та й від представників місцевих партійних організацій усе частіше можна почути про наміри участі у місцевих передвиборчих перегонах. Тож вибори будуть.

 Євген ШУЛЬГА