Минуло понад півтора місяця, як набрали чинності вимоги щодо встановлення підприємцями реєстраторів розрахункових операцій. Після кількаразового відтермінування ми все ж прийшли до того, що переважна більшість підприємців має реєструвати у податковій кожну операцію з продажу й видавати покупцеві відповідний документ. Як впроваджують касові законодавчі вимоги на Лебединщині, з’ясуємо у сьогоднішній «Темі номера».
Отож, від 1 січня 2022 року суб’єкти господарювання, які працюють у галузях торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, приватні підприємці та фізичні особи-підприємці 2-4 груп, мають встановити і зареєструвати у податковій реєстратори розрахункових операцій. Це можуть бути як окремі пристрої, до яких ми вже звикли, так і програмні. Ця новинка лише недавно з’явилася у нашому повсякденні. Спеціальна програма у смартфоні чи комп’ютері дозволяє не купувати окремий «касовий апарат», водночас виконуючи усі необхідні фіскальні функції. Цей варіант держава запропонувала, як альтернативний, зважаючи на доволі таки високу вартість спеціальних РРО і обов’язкове їх обслуговування спеціалізованими установами, що теж є платною послугою.
Ще до закриття сесії Верховної Ради України у грудні 2021 року підприємці жили надією, що хоча б у останній робочий день, народні депутати підтримають відтермінування обов’язку встановлення касових апаратів ще на якийсь час. Однак цього не сталося. І не лише у грудні, а й у січні 2022 року. Відповідні законопроєкти не набирали потрібної кількості голосів навіть для внесення до порядку денного роботи ради.
Втім не були популярними й інші «РРО-шні» документи. Зокрема, нардепам пропонувалося розглянути можливість зменшення штрафів за порушення, пов’язані з РРО, на 2022 рік. Та і цей проєкт не знайшов підтримки у залі ради.
Мабуть, останньою надією підприємців було 25 січня. На цей день анонсувалися масштабні мирні акції у столиці, покликані змусити депутатів змінити своє рішення.
Однак сьогодні, у лютому, ми констатуємо, що реформа фіскалізації таки відбулася. І будь-яких значних змін у цій сфері за цей час не відбулося. Підприємцям наразі не залишається іншого, як реєструвати ПРРО чи РРО, аби не втрапити під пильний погляд податкової. Щоправда, Кабмін звільнив від обов’язкового використання РРО/ПРРО підприємницьку діяльність із реалізації товарів та окремих видів послуг на території сіл та селищ, та й то з винятками.
Долучаються до фіскалізації своєї діяльності і лебединські підприємці. Принаймні пробують це робити, бо у процесі виникає чимало питань. Дехто вже остаточно змирився з фактом, що відтермінування не буде, інші вичікують. Не під запис пояснюють, більше проблем не скільки із самим ПРРО чи РРО, скільки із веденням обліку наявних товарів та програмуванням апаратів. Адже кожен товар має бути занесений у перелік товарів «каси». А ще, про що часто забувають законодавці, буває «шкутильгає» доступ до мережі інтернет і не на кілька хвилин. Попри доволі розповсюджені різноманітні інструкції, звернутися за індивідуальною порадою майже ні до кого. Адже через значне скорочення штатів податківців для консультації доводиться телефонувати або до обласного представництва податкової, або ж на «гарячу лінію» відомства.
Та головне, апарати апаратами, торгівля від їх встановлення жвавіше не йде. Особливо у всьому, що не стосується продуктів харчування. Реалізатори промислової продукції скаржаться на постійний спад попиту та і взагалі відсутність покупців.
Без чеків…?
Зважаючи на невисокі прибутки, лебединські підприємці поглядають у бік програмних реєстраторів. У більшості з них телефони дозволяють встановити спеціальне програмне забезпечення і обійтися відносно малими затратами. Та цілком очікувано у покупців і підприємців виникає запитання, а що робити із чеком? Ми звикли, що покупець управі його вимагати, то де ж його брати власнику програмного «касового» апарата? Чи придбавати спеціальний принтер для друку чека та допоміжне обладнання, щоб усе це запрацювало?
Після перечитування кількох десятків консультацій податківців онлайн, приходимо до висновку, що видавати паперовий чек власнику програмного «касового» апарата необов’язково. На заміну паперовому аналогу ПРРО формує електронний чек у вигляді QR-коду, який покупець зможе зчитати своїм телефоном. Або ж продавець може на вимогу покупця відправити його на електронну пошту покупця чи в будь-який із його месенджерів.
А якщо у покупця немає смартфона й електронної пошти? Формулювання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…» щодо цього однозначної відповіді, як діяти у подібній ситуації, не дає. За цим документом продавець зобов’язаний надавати в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій ТА/АБО електронній формі з відтворюванням на дисплеї реєстратора ТА/АБО надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти.
У Законі «Про захист прав споживачів» щодо цього зазначено подібне: «Під час продажу товару продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу АБО відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти».
І це дозволяє зробити висновок, що технічна неграмотність чи «неозброєність» покупця не зобов’язує продавця шукати способів видавати обов’язково паперову форму розрахункового документа. У крайньому разі можна назвати чи записати покупцеві номер фіскального чека, щоб покупець зміг знайти його на сайті податківців.
У Головному управлінні Держ-продспоживслужби у Сумській області, яке опікується захистом прав споживачів нам розповіли, що наразі не мають будь-яких практичних галузевих рекомендацій щодо застосування програмних «касових» апаратів й, зокрема, щодо електронних чеків. Що якраз «на руку» підприємцям. Адже до часу створення цих документів, вони матимуть змогу призвичаїтися до роботи із новими у їхній діяльності апаратами.
…і перевірок?
Ще одним цікавим документом поділилися фахівці Держ-продспоживслужби, а точніше – роз’ясненнями головного управління ДПСС у Сумській області щодо проведення перевірок суб’єктів господарювання.
Із 18 березня 2020 року установлено мораторій на проведення органами державної податкової служби документальних та фактичних перевірок. Виняток, якщо коротко, – документальні позапланові перевірки, що проводяться на звернення самого платника податків, або у разі реорганізації юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності або подачі підприємцем декларації для відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Фактичні перевірки у цей період можуть здійснюватися щодо порушення вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків.
Триває мораторій до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Наразі Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 карантин встановлено до 31 березня 2022 року. З огляду на нинішню епідеміологічну ситуацію його, скоріш за все, продовжуватимуть іще.
Відповідно, самі ж податківці констатують, що нині мають право на проведення фактичних перевірок з питань дотримання порядку розрахункових операцій винятково стосовно суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, тютюнових виробів чи пального, тобто на проведення перевірок діяльності платників щодо яких не поширюється дія обмежувальних заходів (мораторію) на період дії карантину.
Загалом картина фіскалізації, здається, виглядає значно краще, аніж картина нашої купівельної спроможності. І нині можемо це підтвердити не лише зі слів покупців, а й за свідченнями продавців. Невтішних висновків поки що не робитимемо, краще попросимо учасників торговельного процесу бути ввічливими і ставитися із розумінням одне до одного – «Дєло новоє…». Бо якось не дуже хочеться повертатися у часи, коли якийсь певний товар можна придбати лише в одному магазині, та й то не нашого міста.
Євген ШУЛЬГА
