Ми вже помітили, що останнім часом ціни зростають на все, на будь-яку продукцію. Та найвідчутнішою для споживача є, звісно, ціна на соціально важливі продукти харчування, зокрема, на хліб. Від чого залежить ціноутворення? Виробники мотивують такий ріст непомірним підвищенням цін на газ, який використовуються для виробництва. Тому влада має наміри регулювати ціни на державному рівні. Що і як робиться, спробуємо розібратися у сьогоднішній «Темі дня».
Насамперед, в Україні планують розширити перелік продуктів, ціни на які мають регулюватися на державному рівні. Нещодавно Кабінет Міністрів видав постанову, якою включає, зокрема, пшеничний хліб до переліку продуктів, що мають суттєву соціальну значимість, та обмежує націнку на нього у роздрібній торгівлі на рівні 10%. Крім цього, згідно з документом хлібопекарі зможуть купувати на біржі газ на пільгових умовах.
Ми, споживачі, відзначаємо, що ціна на хліб останнім часом стрімко зросла. Що ж є підставою? За даними Держстату, середня споживацька ціна на хліб пшеничний із борошна вищого ґатунку злетіла на 23,8% (+6,4 грн.), на хліб пшеничний із борошна 1 ґатунку – на 22,9% (+4,9 грн.) від грудня 2020-го до грудня 2021 року.
На природний газ для промисловців ціна зросла майже в 6 разів. А у структурі собівартості хліба ціна газу складає 20%. Тому на період карантину, як значиться в постанові, виникла потреба в державному врегулюванні ціни на хліб у роздрібній торгівлі, аби попередити зловживання суб’єктами господарювання своїм становищем і зробити доступною для населення подібну продукцію, а також дати можливість виробникам хліба закуповувати газ на пільгових умовах.
Багато галузей виробництва потребують державної підтримки через рекордне подорожчання газу і ситуація, що склалася, є досить загрозливою. Особливо помітні проблеми у тих галузях, де частка вартості газу є суттєвою частиною собівартості продукції. Представники харчової та хімічної промисловості розповіли ЗМІ, які кроки держави, на їхню думку, дозволили би мінімізувати втрати для економіки та уникнути зупинки підприємств. І чи шукають вони шляхи оптимізації виробництва?
Тенденція підвищення цін уже позначилася на багатьох українських підприємствах харчової, хімічної промисловості тощо. Та попри це вітчизняні виробники, здебільшого, не готові переводити свої виробничі потужності на альтернативні джерела палива. У багатьох випадках такий перехід вважають недоцільним, оскільки він вимагає значних інвестицій та у подальшому може не виправдати себе.
За інформацією декотрих ЗМІ, перший віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів, заступник генерального директора холдингової компанії «Хлібні інвестиції» Олександр Тараненко зазначив, що при переході на альтернативні джерела енергії підприємствам холдингу необхідно замінювати технологічне обладнання, розроблене під природний газ, а це – інвестиції у мільйони доларів. А де ж доцільність, адже понад 15 років використання природного газу було вигідним? І що буде вигідно завтра – не знає ніхто, вважає фахівець. Він погоджується з ініціативою уряду про продаж газу внутрішнього видобутку за пільговою ціною. Представники хлібопекарської галузі сподіваються, зазначає він, що пільгова ціна на газ становитиме хоча б близько 20 тис. грн. за тисячу кубометрів.
Голова наглядової ради групи компаній «Молочний альянс» Сергій Вовченко зазначив, що попередній експеримент компанії із переходу на альтернативне паливо не приніс очікуваних результатів, адже пелетна станція, збудована на Яготинському маслозаводі, виявилася неефективною. Наразі керівництво групи компаній розглядає можливість переведення виробництва на скраплений газ. Також він висловлює думку, що молочна галузь, окрім зниження ціни на газ до рівня 20 тис. грн. за тисячу кубометрів, потребує розробки та впровадження комплексної державної програми підтримки.
Президент асоціації «Теплиці України», перший заступник голови правління комбінату «Тепличний» (комбінат спеціалізується на вирощуванні овочів у закритому ґрунті) Євген Чернишенко розповів, що наразі планів переходу на альтернативні види палива у підприємства немає, адже перехід на тверде паливо є сумнівним рішенням з точки зору екології. Він також погоджується із необхідністю використовувати природний газ українського видобутку та наголошує на необхідності для держави створити альтернативні джерела постачання палива.
Переведення на альтернативні види палива виробництво мінеральних добрив також є досить складним процесом, вважає президент Спілки хіміків України Олексій Голубов. А для безперебійної роботи підприємств із виробництва добрив їм необхідно отримати від Міненерго товарний кредит – 750 млн кубометрів газу, який буде повернуто у червні, коли вартість газу знизиться. Відповідні пропозиції вже направлені в Мінагрополітики, наразі очікується відповідне рішення Міністерства енергетики.
Щоб змалювати ситуацію на місцевому рівні, «ЖЛ» звернулася також до своїх виробників хлібопекарської галузі. Одним із провідних на Лебединщині є ПП «Контакт», чию продукцію знає вся Лебединська громада. Своєрідним експертом тонкощів сьогоднішнього виробництва у нашій розмові виступає Сергій Лук’яненко, який зазначає, що почав вирішувати проблему оптимізації свого підприємства ще понад сім років тому, коли ціни на енергоносії зійшли зі свого стабільного рівня. Саме тому довелося відмовитися від газу і в деяких питаннях виробництва від електроенергії та перейти на використання пелет. Але й це не допомогло врегулювати цінову політику. Іще в той час ПП «Контакт», як виробник соціально важливої продукції, мав право на певні знижки в оплаті за електроенергію, на придбання пелет за пільговою ціною. «Та минув час, – говорить Сергій Миколайович, – і сьогодні ми сплачуємо за наші енергоносії, як і інші виробники. Плата за електроенергію досить таки суттєва. І нині не можу сказати, платіжку з якою ціною мені принесуть завтра. Тож якщо раніше ми вкладали кошти у розвиток свого підприємства, то сьогодні ми боремося за утримання на ринку та заохочення своїх працівників. А щодо державної підтримки вітчизняного виробника, то її не відчувається. Держава про українського виробника не піклується, не дає пільг на виробництво соціально важливої продукції. І чергові кроки влади про надання пільг на придбання газу власного видобутку мені здаються сумнівними. Доводиться ретельно перевіряти реальність таких пільг. А от установити фіксовану ціну на нашу продукцію можна швидко. Тільки ж хто сьогодні перевіряє і контролює ціни на сировину, зокрема на борошно? Я не хочу здатися песимістом, але реалії вимагають саме таких думок».
Деякі фахівці-економісти стверджують, що ухвалена постанова штучно підтримуватиме слабких виробників, які нічого не робили для того, щоб знизити залежність від газу. Тоді як виробники, які витратилися на енергоефективність, опиняться у нерівних умовах перед енерговитратними підприємствами. Також не можна буде визначити, хто купуватиме дешевий газ, а хто – дорогий. Ціни на газ відрізнятимуться вдвічі, але цінова конкуренція буде неможлива через фіксовані ціни на «соціальні» продукти харчування. Як наслідок, хтось із виробників отримає збитки, а хтось злетить у прибутках. Виникають ще й сумніви, що у списках покупців пільгового газу не числитимуться й великі експортери (що цілком може бути!). Нагадаємо, Кабінет Міністрів 30 грудня 2021 року ухвалив постанову, згідно з якою 20% газу, видобутого приватними компаніями, вносяться до списку продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках. Майданчиком для торгів визначено «Українську енергетичну біржу». Це розпорядження діє до 30 квітня 2022 року. 14 січня розпочався прийом заявок від виробників на купівлю газу на біржі. Як уже повідомляють ЗМІ, до списку виробників продовольства, які отримуватимуть пільговий газ, потрапило 7 тис. підприємств.
А 17 січня Українська енергетична біржа провела перші торги з продажу природного газу власного видобутку. До них були допущені перші 100 виробників соціальних продуктових товарів. Продавці представили 137 лотів, зі стартовими цінами від 6154 до 17770 грн за тис. кубометрів (середньозважена пільгова ціна на газ склала 11,6 тис. грн). Для порівняння ринкові ціни сьогодні в 4-5 разів вищі. Пільги діятимуть для покупців у період карантину, але не довше ніж до 30 квітня 2022 року.
Усе сказане вище, звичайно, вселяє надію у підтримку вітчизняного виробника, у сподівання українця щодо контролю цін на соціально значиму продукцію. Та, аналізуючи сказане виробниками, можна припускати, що не такі вже це й райдужні ідеї. Коли й справді багато виробників працює сьогодні не на розвиток власного підприємства, не на втілення нових технологій у виробництво, а на просто заробітну плату працівникам та сплату за енергоносії. Коли вартість енергоносіїв, сировини, інших складових у продукції лягає на плечі покупця-споживача (про що ми всі знаємо). Тому піднімається ціна на хліб чи інші необхідні продукти харчування. Все взаємопов’язане у цьому виробничому ланцюжку і будь-який крок, що змінює якусь ланку, повертається боком як до споживача, так і до виробника. Так, фіксована ціна на хліб – добре! Для нас. А той, хто його випікає, іноді подумує, чи не кинути все та на виручені гроші жити собі спокійно, аби не боліла голова про завтрашню ціну на газ, світло, борошно. Та ось питання – як будемо жити без такої продукції, без отих повсякденних думок та навіть без головного болю?
Намагалася проаналізувати й розібратися у вказаній темі
Олена БОНДАРЄВА
Створення цього матеріалу профінансоване передплатниками друкованої версії «Життя Лебединщини»
