Весна крокує Україною і світом, незважаючи на прикрий карантин. Поглянувши навкруги, розумієш, що час зупинився в очікуванні чогось. Сподіваємося, що переживемо ми коронавірус, який вимагає від нас «сидіти вдома». А чи всидить активіст, простий громадянин, який турбується не тільки власний добробут, а й про проблеми, які існують у його населеному пункті. А проблем, як завжди, хоч греблю гати. Є серед нас ті, хто, йдучи на роботу, помітить якесь неподобство і піде далі, махнувши рукою. Але є й ті, хто, переймаючись проблемою, починає «турбувати» керівництво. Раніше можна було прийти до міськради або райдержадміністрації і поскаржитися. А як вчинити зараз, коли органи місцевого самоврядування «закрилися», спілкуються дистанційно. «ЖЛ» вирішила піти назустріч активним лебединцям і запропонувала їм через різноманітні засоби зв’язку повідомити проблеми, які варто вирішити. У минулому році ми пропонували лебединцям зробити це ж саме.
8 лютого 2019 року «ЖЛ» надала жителям Лебедина можливість звернутися до міського та районного керівництва з якимось, важливим на їхню думку, проханням. Повертаючись до тогорічних настанов, ми поцікавилися, чи виконала їх влада.
Так, пан В’ячеслав пропонував відремонтувати дорогу від перехрестя вулиць Вокзальна та Шевченка до залізничного переїзду, облаштувати парк відпочинку біля річки Вільшанки та призначити тренером «Лебединця» Сергія Костюкова. Наскільки нам відомо, перше його прохання втілилося у життя. Пані Інна просила облаштувати в центрі міста клумби з квітами, щоб працював фонтан і грала музика. Дякуючи спільним зусиллям фонду імені І.Г.Лозового та влади, у центрі міста маємо і клумби, і сквер, і фонтан. А пані Наталія хотіла, щоб у Лебедині з’явилися нові асфальтовані дороги. Як бачите, в деяких питаннях міська влада дослухалася до своїх громадян і виконала окремі пункти їхніх звернень.
«ЖЛ» вирішила не зупинятися і запропонувала лебединцям вчергове звернутися до влади з якоюсь пропозицією. І ось що ми почули цього разу.
Наталія: – Прохань наразі немає, хіба що після закінчення карантинних заходів відновити рух комунального транспорту по місту. Бо чула багато схвальних відгуків щодо його курсування. А ще, інколи повертаючись до рідного міста з Ромен, бачу жахливий стан цієї дороги, особливо по вулицях Лісова та 19 Серпня. Востаннє, коли була в Лебедині, відчувала цю жахливу дорогу і сльози в очах водія, який обминав ті ями, а вони були скрізь. Сподіваюся, що до мого наступного візиту до рідного міста дороги на цих вулицях будуть відремонтовані.
Сергій: – Наведіть нарешті порядок на нашому колись славному озері або повідомте, чи варто взагалі там щось робити. Балачки тривають уже близько десяти років, а наша гордість гине прямо у нас на очах.
Анатолій: – Настанову владі хочу дати, а от чи дослухається вона до неї, не знаю. Я пропоную міським чиновникам залишити свої автомобілі і пройтися тими тротуарами, якими останні 15-20 та навіть 30 років ходять лебединці. Боюся, що на них вони переламають собі ноги. Для себе та інших вони зробили дороги, а ось про місцевих жителів-пішоходів не подбали. Якщо черга дійде до ремонту тротуарів, буду лише радий і вдячний.
Іван: – Першою проблемою, яка останнім часом вирішується, є стан лебединських доріг. Негайного і капітального ремонту потребує дорога Лебедин – Суми через Ворожбу. Погодьтеся, що до обласного центру, а в майбутньому до центру нашого округу, – неможливо доїхати. Також слід звернути увагу на освітлення вулиць: обіцяних програм просто вже не дочекаємося, а людям потрібно допомогти і в цьому питанні. Є велика потреба в оновленні дитячого майданчика у сквері ім.П.Полуботка. І ще багато-багато інших проблем, яких не можна відкладати на потім. Наші люди живуть сьогодні та мріють про справжню турботу про них.
Алла: – Окрім доріг є ще тротуари, по яких ходять мами з колясками, діти в школу, пенсіонери, і взагалі всі, хто не має автомобіля. Тому моя пропозиція – подумати про тротуари, і відремонтувати їх. Часто користуюся тротуарами біля колишньої школи №2 та в напрямку до лікарні. Вони в жахливому стані! Не те що дитячою коляскою проїхати, там взагалі ходити не можна.
Людмила: – Мене турбує робота нашого ЖЕКу. От тарифи вони підняли, а якість надання послуг залишилася на незадовільному рівні. У скрутний період вони вирішили «видушити» людей і закидати їх брудом у під’їздах. Впевнена, що вдома вони так не прибирають. То чому за такі послуги люди повинні платити космічні ціни?
В’ячеслав: – Викликає велике занепокоєння стан грунтових доріг по пров.Лебединському та по вул.Степній, які вже давно не грейдерувалися. Там яма на ямі.
Інна: – Мою сім’ю турбує питання освітлення по вулиці Кобижча біля мосту через Вільшанку. По вулиці Пушкіна від церкви та до «Маковичка» гарна дорога, освітлена, але повертаєш на Кобижчу і починаються ями та ще й ліхтарів немає.
Напевно, більшість з лебединців все ж таки посоромилася запропонувати владі бодай щось, але те, що прозвучало вище, теж має право на існування. Не сумніваємося, що пропозиції побачить місцева влада і протягом року докладе зусиль до виконання.
«ЖЛ» у свою чергу перевірить це і повідомить читачів.
