У грудні минулого року суспільство сколихнула хвиля невдоволення через створення судового прецеденту. Верховним Судом України було винесено рішення про те, що пішоходи, які виявилися винуватцями ДТП, відтепер зобов’язані матеріально відповідати за свої дії. Експерти вважають, що це може вплинути на зменшення кількості аварій. Але чи змінить ця ситуація нашу поведінку на дорозі? Спробуємо розібратися у «Темі дня».
Якщо говорити відверто, то відповідальність пішохода за вчинення дорожньо-транспортної пригоди віддавна була прописана у Цивільному кодексі України. Та на практиці суди її майже не застосовували, бо у тому ЦКУ існує стаття 1187, яка стверджує, що «шкода, заподіяна джерелом небезпеки, відшкодовується його власником». У нашій країні таким джерелом вважається будь-який транспорт. За словами юриста Вадима Володарського, раніше чомусь вважалося нормальним, що пішохід, який, навіть став винуватцем ДТП, сам у ньому постраждав, не має сплачувати за «пошкодження джерела підвищеної небезпеки». Однак тепер, після винесення Верховним Судом України згаданого рішення, усі інші служителі Феміди мають враховувати його, розглядаючи схожі справи.
Що за прецедент?
Резонансна справа «родом» із Житомира. Якщо покладатися на дані Єдиного реєстру судових рішень, то ДТП сталася так: пішохід раптово вибіг на проїжджу частину у недозволеному для переходу місці поблизу перехрестя, на світлофорі горіло зелене світло, що дозволяло рух автотранспорту, водій за кермом Toyota Land Cruiser не встиг вчасно загальмувати. У результаті горе-пішохід отримав тілесні ушкодження, а автівка – механічні. Тоді, ще у 2016-у, суд першої інстанції ухвалив, що в аварії винен пішохід, адже він своїми діями спровокував наїзд на себе. Саме його зобов’язали заплатити за ремонт автомобіля, який «потерпів» під час дорожньо-транспортної пригоди. Але, як то часто буває, почалися апеляції й інша судова тяганина, тож врешті справа опинилася у Верховному Суді України. І ось саме його рішення – що залишило у силі те, перше, – і стало, грубо кажучи, прецедентом.
У аварії винен пішохід, адже він своїми діями спровокував наїзд на себе. Його зобов’язали заплатити за ремонт автомобіля, який «потерпів» під час ДТП.
Юрист Володимир Столітній наголошує, що пішоходи є такими ж повноправними учасниками дорожнього руху, як і водії автотранспорту, велосипедисти тощо. Згідно з Правилами дорожнього руху (ПДР), вони мають не лише права, але й обов’язки.
«Пункт 4.10 ПДР говорить, що перед виходом на проїжджу частину пішоходи повинні переконатись у відсутності транспорту, що наближається, – нагадує прописні істини пан Столітній. – А пункт 4.13 ПДР прямо забороняє пішоходам виходити на дорогу, не пересвідчившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити чи вибігати на пішохідний перехід; допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїжджу частину».
Читайте також: Громадський бюджет: збудуй місто мрії
На жаль, чимало пішоходів вимоги правил ігнорують і стають винуватцями ДТП, при цьому гинуть або отримують травми. За даними патрульної поліції, протягом 2019 року в Україні з вини пішоходів сталося 776 ДТП із потерпілими (2,98% від усієї кількості ДТП із постраждалими), загинуло 107 людей (3,10% від усієї кількості загиблих в ДТП), травмовано – 716 (2,19% від усієї кількості загиблих в ДТП). Цих жертв можна було б уникнути за умови дотримання пішоходами правил дорожнього руху.
Матеріальні збитки можна стягнути не тільки з живого потерпілого пішохода, а й із загиблого – вірніше, з його спадкоємців.
Але, за словами інспекторів патрульної поліції, є дуже багато випадків, коли пішохід, котрий раптово вибіг на дорогу, не постраждав, а от водій, уникаючи наїзду на нього, врізався в інший автомобіль, стовп, огорожу тощо. Незважаючи на очевидне, провину пішохода довести дуже складно, а стягнути з нього матеріальне відшкодування просто нереально. Але тепер ситуація може змінитися: якщо пішохід справді винен, перед законом доведеться відповідати. Якщо ж причиною ДТП стала дитина, то, само собою, покарання нестимуть батьки. До речі, юристи зазначають, що матеріальні збитки можна стягнути не тільки з живого потерпілого пішохода, а й із загиблого – вірніше, з його спадкоємців, але не більше, ніж у розмірі отриманої спадщини.
Чи знаємо ми ПДР?
Якщо кожен на хвильку задумається, звідки знає найелементарніші правила дорожнього руху – щодо пішохідних переходів, сигналів світлофора, значення бодай десятка дорожніх знаків, – то, мабуть, не одразу й назве те джерело інформації. Бо щось нам, маленьким, пояснюють батьки, а дещо ми дізнаємося під час шкільних занять. Та частина населення, що бажає отримати водійське посвідчення, взагалі вивчає ПДР поглиблено, врешті складаючи іспит на їх знання. Хоча й це не вберігає від величезної кількості ДТП, що трапляється на українських автошляхах щодня.
Вчителька початкових класів ЛСШ№7 Алла Бендюг розповідає, що правила дорожнього руху дітлахам починають пояснювати змалечку, і це дуже правильно.
– Чимало дітей, які відвідували дитсадок, уже приходять до 1 класу із певним багажем знань про культуру поведінки на дорогах, – пояснює Алла Іванівна. – Ми, вчителі, у свою чергу, намагаємося їх поглибити, застосовуючи не лише теорію, а й практику.
На переконання педагога, явних відмінностей між навчанням ПДР у початковій школі попередніх років і нинішньої НУШ немає. Хоча деякі нюанси все одно присутні. Сьогодні цю інформацію школярі отримують на уроках «Я досліджую світ», де присутня ціла тема «Безпечна дорога від дому до школи». Окрім цього, у школі двічі на рік проводиться тиждень безпеки дорожнього руху – восени і навесні. Для школярів розігруються ситуації, проводяться спеціальні рольові ігри та пояснювальні бесіди, демонструються навчальні мультфільми тощо. Сама Алла Іванівна практикує введення правил дорожнього руху в уроки із інших предметів – наприклад, математики, коли діти отримують спеціальні задачі на обчислення, починають орієнтуватися у дорожніх знаках тощо. Також учням нагадують про обережність під час руху на вулиці напередодні вихідних, особливо святкових днів, і канікул, коли їхній маршрут прогулянок не обмежується звичним «дім – школа».
– Дитина повинна навчатися правилам дорожнього руху постійно: вдома, у школі, керуватися прикладом батьків. Щоправда, якщо і вони порушують ПДР, то чого тоді чекати від малечі? – говорить Алла Бендюг. – Нині чимало дітей почувається невпевнено у ролі пішоходів, бо більш звикли, що їх привозять до школи і забирають звідти автомобілем, вони менше рухаються, а тому не можуть застосовувати отримані теоретичні знання на практиці. Хоча дуже радію, коли мої учні зупиняють мене саму від якогось незначного порушення правил дорожнього руху, мовляв, «ні, Алло Іванівно, тут перехід заборонений, треба йти по «зебрі». Саме так розумієш, що навчити людей культурній поведінці на дорогах – не так і важко.
Дитина повинна навчатися правилам дорожнього руху вдома, у школі, керуватися прикладом батьків. Щоправда, якщо і вони порушують ПДР, то чого тоді чекати від малечі?
Однак поки зберігається не дуже весела тенденція: дорослі все частіше нехтують дотриманням ПДР. І більшість із них – саме пішоходи.
Олена Михайлівна – водійка із більш ніж 25-річним стажем, за кермом із 1994-го. Вона чесно зізнається, що допоки не почала водити авто, сама вірила у святість правила «не трамвай, об’їде» щодо всіх власників автотранспорту. Однак тепер вона із сумом констатує, що таке абсолютно неправильне переконання справді засіло у головах більшості:
– Інколи дуже важко зорієнтуватися, чого чекати від пішоходів наступної секунди: ось він спокійно стоїть на узбіччі, ніби обдумуючи свої справи, а ось – уже «летить» чи не напереріз твоїй машині. І добре, коли ти їздиш із невеликою швидкістю і встигаєш пригальмувати вчасно. А що, коли ні?
На цьому, як розумієте, майже риторичному питанні і підійдемо до завершення. Як бачимо, доводиться констатувати, що більшість українців сьогодні звикла керуватися правилом «пішохід завжди правий». Але ж пішохід – не покупець у магазині, він повноцінний учасник дорожнього руху. Тож які можуть привілеї, яка може бути рація у будь-якому випадку? У одеситів, які полюблять жартувати, є інша версія згаданого правила – «пішохід або правий, або живий». Доволі грубо, але все ж таки чесно. Бо правим варто бути, роблячи все за правилами, а не тому, що так хочеться. Культурної вам дороги, панове, гарного знання ПДР, жодних ДТП і… т.п.
ПДР гортала Олена ВЄЧКАНОВА
