На що лебединці витрачають найбільше?

Традиційно галасливий ринок та черги у магазинах… Іноді, спостерігаючи за цією метушнею, видається, що вже немає ніякої війни. Щоправда, похвалитися такою відвідуваністю нині можуть, мабуть, переважно продуктові магазини й ринки. Бо ж на інше, зізнаються люди, майже не залишається коштів.

Отож минулого понеділка у традиційному діалозі із громадою ми запропонували лебединцям обговорити їхні витрати. Ні, конкретні цифри та назви придбаних предметів нас аж ніяк не цікавили. Насамперед ми намагалися дізнатися, на що вони витрачають найбільше? Бо ж у списку наших потреб безліч різних необхідних речей і забаганок. І розділити зароблене між усіма пунктами витрат – те іще завдання. А треба ж не лише про їжу та «комуналку» потурбуватися, неодмінно шукаємо можливості й для духовного розвитку. І заразом, запросили наших читачів зізнатися, на що найперше витратили б «понаднормово» зароблене.

Оксана: – Головні статті – харчування і комуналка, як не крути. Одяг – за потребою, медицина – завжди неочікувано і дорого (а заначки у мене ніколи немає, тільки вибрана «під нуль» кредитка), понаднормово пішло би або на ремонт, або на подорож, або закрила би трохи ту кредитку, або замовила би книгу, бо там акція до 31.08, а зарплати ще немає.

Сергій: Та загалом на що витрачав раніше, на те витрачаю і зараз. Комуналка влітку менша, то можна щось і придбати. Харчі подорожчали, хоч компенсуємо урожаєм з власного городу. Мабуть, таки на стіл іде найбільше. Цукор, борошно, олія, хліб – щоденні витрати, і чималі. «Лєвак», отой, шо ви скромно назвали «понаднормовим», думаю, витратив би на морозиво дітям. А якщо великий, придбав би нові зимові колеса для машини, а так планую поки поїздити на старих.

Олена: – Конкретно зараз багато витратила на підготовку сина до школи. Хоч наче й онлайн, та зошити, ручки, щоденник ніхто не відміняв. Та й одяг якийсь по мінімуму довелося купити, бо все одно у школу доводиться іноді бігати, а він підростає, тож все більше тією одежкою перебирає. Понаднормове, напевне витратила б на нову гітару для сина, бо давно канючить, а воно все ніяк не назбирається.

Марина: – Так вже хочеться придбати якусь нову одежину, у магазині, щоб в упаковці, пахла новим. Отуди б і пішли понаднормові. Бо той «секонд», хоч часто і якісніший за нове, трохи піднадоїв. Поки вистачає лише нього, бо найбільше доводиться витрачати на їжу та «комуналку», хоч-не-хоч у квартирі за місяць менше тисячі не буває.

Павло: – Ну цим у мене жінка займається. Каже, що харчі нині дуже подорожчали. Раз каже, мабуть, так і є. На ліки трохи залишається, і слава Богу. На понаднормові, мабуть, купив би півкіла шоколадних цукерок жінці.

Діана: – Ну ми якось не дуже там вираховуємо, на що витрачаємо. Наче тільки на те, що треба. Поки вистачає. А понаднормові, мабуть,  витратила б на якусь дурницю, щоб відволіктися від турбот.

Іванівна: – А ви підіть у тих запитайте, що онде від Універмагом лежать. Тут не знаєш, як кінці з кінцями звести, а їм хоч би що, залилися і щасливі. От на що б точно не витратила б понаднормових, так це на горілку. Як будуть, придумаю, куди їх приткнути.

Ірина: – Жарко, хочу пити – ось на пляшку холодного ситра б і потратила. Ну це якщо трохи. А якби багато понаднормових, то, мабуть, купила б нові шпалери у прихожу. Чоловік «бу-бу-бу, і так нормально», а хочеться якось трохи підновити будинок. Бо майже все зароблене витрачаємо на ліки і на їжу. Це дві найбільші і найдорожчі статті витрат.

Поки відповідав на телефонні дзвінки та спілкувався у чатах щодо теми обговорення, рахував і своє. «Комуналка» з продуктами уперто вибиваються на перші місця. А ось на духовне, виявляється вже кілька місяців не виділяв коштів. Хм… Виявляється, взагалі із духовного наразі у моїй родині доступне лише читання матеріалів у всемережжі. Отож свої понаднормові, якщо трапляться, мабуть, витратив би на книгу. І вже знаю про що, вірніше про кого, вона буде, після того, як здибав ось цю історію:

«Під час війни Черчиллю принесли на розгляд бюджет країни. Погортавши документ, він запитав:

– А де ж витрати на культуру?

– Так війна ж іде! Яка культура?

– Якщо немає культури, навіщо ми тоді воюємо? – здивувався Черчилль.

Здається, ось в оцей діалог замість «культура» ще можна підставляти «освіта» і багато інших духовних речей, які якраз і дозволяють залишатися нам українцями. І хоча у сьогоднішніх відповідях не часто доводилося чути про витрати на духовне збагачення, упевнені, що одним переглядом ТБ не обмежується наш з вами розвиток. Ось, ви, наприклад, читаєте, газету. А це –  не лише про новини.

Євген ШУЛЬГА

Створення цього матеріалу профінансоване передплатниками друкованої версії «Життя Лебединщини»

Поділіться
[uptolike]