На що чекати лебединській лікарні?

Сьогодні, мабуть, важко знайти лебединця, який хоча б краєм вуха не чув, що на центральну районну лікарню чекають великі зміни. Однак, що ж саме відбуватиметься, визначити важко, бо кожен усе почуте розуміє по-своєму, а потім ще й далі передає так, як усвідомлює сам. Що ж насправді у майбутньому очікує основну медичну установу Лебединщини і який «діагноз» сьогоднішній ситуації «ставить» головний лікар, дізнаємося у «Темі номера».

Найперше із відголосками про закриття лікарні «ЖЛ» зіткнулася минулими вихідними – під час «тематичних» зборів жителів Лебедина у оновленій частині скверу ім.Павла Полуботка. Кореспонденти відреагували на запрошення небайдужих активістів міста. І уже на місці хор занепокоєних голосів повідав: із певних джерел (які, на жаль, конкретно не називалися) стало відомо, що у Лебединській центральній районній лікарні збираються закрити кілька відділень, звільнивши персонал та змусивши жителів Лебединщини лікуватися у будь-яких інших медзакладах. Одразу ж розпочали і збір підписів: офіційно, із зазначенням прізвища-ім’я-по-батькові, номера телефона та паспортних даних. Заяву, тоді ще не сформовану, збиралися надіслати в усі можливі «вищі» інстанції, аби там посприяли, щоб лікарня залишилися такою, як є. За час перебування кореспондентів «ЖЛ» у сквері, кількість людей на так званому «віче» коливалася від двадцяти до тридцяти, однак «черга» рухалася, лишала по собі все нові й нові підписи, а ще ж, звісно, неабияк «розпікала» всіх, кого вважала винуватцями ситуації. Найбільше діставалося районному керівництву та головному лікарю ЦРЛ.

Звідки «ноги»?

Зрозумівши, що люди налаштовані доволі серйозно, ми вирішили дізнатися, звідкіля ж виникла інформація про закриття відділень лікарні. Всі «дороги» привели до відеоролика із засідання постійної комісії з питань охорони здоров’я, освіти, молоді, культури та соціального захисту населення райдерж­адміністрації. Проводилася вона, як можна зрозуміти, у стінах нашої лікарні, а чи не найцікавішою її частиною була доповідь очільника установи Владислава Шепіля.

На самому початку він повідомив, що, згідно із попередніми планами Міністерства охорони здоров’я, із 1 січня 2020 року вступає в дію реформа вторинної ланки медицини.

Здавалося б, чого хвилюватися? Перший етап медичної реформи врешті успішно реалізовується на Лебединщині. Ба, більше, – нині ми перебуваємо серед тих регіонів, котрі демонструють високі показники щодо кількості підписаних декларацій із сімейними лікарями. Однак до наступного кроку, здається, ми не зовсім готові, адже, за словами самого Владислава Шепіля під час доповіді на нараді, деякі структурні підрозділи лікарні працюють неефективно.

Ось тут варто трохи «відмотати назад» і подивитися на принципи, за якими відбуватиметься реформування вторинної ланки, аби розуміти, чому ж активно почали говорити саме про ефективність.

Сьогодні система фінансування закладів вторинного рівня побудована таким чином, що кошти виділяють із розрахунку на кількість ліжок та утримання приміщення. Чи достатньо такий підхід раціональний? Очевидно, ні.

– Із 2020 року заклади «вторинки» почнуть фінансуватися за новим принципом, – роз’яснює Владислав Шепіль. – Кошти нараховуватимуться залежно від кількості пацієнтів, які отримуватимуть допомогу в конкретній лікарні. Направлення на консультацію медика вузької спеціалізації виписуватиме сімейний лікар. Проте він не має права вказувати, до якої саме лікарні звертатись пацієнту. Її пацієнт обиратиме самостійно. Такий підхід сприятиме виникненню свого роду конкуренції за пацієнтів між медичними закладами та створення для них найсприятливіших умов.

Реформа спрямована і на покращення логістики в роботі служби швидкої медичної допомоги. Із 2020 року пацієнтів доставлятимуть до найближчого медичного закладу. Туди ж перераховуватимуться і кошти.

– Таким чином, кошти тепер зароблятимуть лікарі, а не установа, – підсумовує Владислав Михайлович. – Вони стануть основним джерелом доходу для медичних закладів. Кожен лікар отримає право відстежувати прибутки лікарні та наполягати на справедливому розподілі коштів. Таким чином, як і в першому етапі реформи, кошти із держбюджету «йтимуть» за пацієнтом. Лікарні їх отримають за надані конкретні медичні послуги. Настільки бездоганна ця реформа? Поки до кінця ніхто не розуміє, але й залишати все, як є – теж не кращий вихід. Насамперед, тому що у задачі «Як і що реформувати?» недостатньо даних. Зокрема, якою ж буде вартість медичних послуг вторинного рівня, що оплачуватиме лікарням держава?

Для розуміння цього на Полтавщині із квітня працює пілотний проект, що стосується реформування «вторинки». Саме в цьому регіоні разом із Національною службою здоров’я відпрацьовується новий механізм надання послуг вузькоспеціалізованими лікарями  (кардіологами, офтальмологами і рештою спеціалістів) та розрахунок оплати за ці послуги.

Знову ж таки, обслуговування пацієнтів лікарями «вторинки» буде безкоштовним за направленням від сімейного лікаря. Також пацієнту оплачуватимуться більша частина діагностичних обстежень: наприклад, УЗД, рентген, ехокардіографія тощо. За такі дослідження, як КТ чи МРТ, пацієнт, як і зараз, платитиме самостійно.

Ось після підведення підсумків цього етапу реформування ми й отримаємо усі необхідні дані, щоб врешті-решт остаточно спланувати роботу медичних закладів.

У  нашій лікарні

Якщо уважно прослухати всю доповідь головного лікаря, розумієш, що паніка у стилі «все, лікарню закривають повністю» – дещо передчасна і безпідставна. А от щодо зникнення деяких відділень… Але й вони не щезнуть зовсім; їх сподіваються «переформатувати», адже нині доцільність їхньої наявності у лікарні й справді під питанням. Чому? Поглянемо на факти.

Відповідно до інформації, озвученої під час наради, нормою для пологового відділення є мінімум 300 пологів на рік. Лебединські ж породіллі, на жаль, не надто часто віддають перевагу місцевій лікарні, натомість народжуючи в обласному центрі. Так, у 2018 році у пологовому відділенні Лебединської ЦРЛ на світ з’явилася 141 дитина, за перше півріччя 2019-го – лише 61.

Щоб не втрачати навичок, будь-який лікар, особливо хірург, має постійно практикувати. Мінімальною нормою для медиків цієї спеціалізації є 100 операцій на рік. Лебединські ж хірурги, на жаль, знову програють статистиці: у 2018-му ними виконана 661 операція, за перше півріччя 2019-го – усього 282. Якщо говорити про всі хірургічні втручання (разом із гінекологією, онкологією і т.д.), то цифра все одно не досягає навіть тисячі.

– Куди доцільніше мати одне-єдине відділення, де будуть зібрані спеціалісти різних профілів – хірурги, травматологи, гінекологи, урологи, офтальмологи, отоларингологи. Це дозволить працювати ефективніше, до того ж, із мінімальними фінансовими затратами, – говорить Владислав Шепіль. – У планах його створення на базі нинішньої травматології, яка розташовується на п’ятому поверсі головного корпусу ЦРЛ.

До «неперспективних» нині відділень у нашій лікарні відноситься й дитяче. Його майбутнє бачать не інакше, як у об’єднанні із нинішнім кардіологічним.

Збираються реорганізувати й поліклініку. Окрім самої консультативно-поліклінічної служби, до неї увійдуть жіноча консультація і стоматологія.

При цьому ж, не забуваймо, що лікарні отримуватимуть кошти лише за надані послуги. Тож, вочевидь, якщо лікарня не матиме достатньо пацієнтів, не отримає і достатньо коштів для виплати заробітної плати, оплати комунальних послуг, ремонту та оновлення обладнання тощо. І недофінансоване державою або доведеться шукати деінде, або знову говорити про скорочення-реформування-закриття.

– Наразі мова йде лише про перспективи, – наголошує Владислав Михайлович. – Тільки отримавши необхідні цифри для розрахунку, можна конкретизувати зміни і у структурі, і у штатному розписі. Зі свого боку, ми все прораховуємо, аби у майбутньому максимально завантажити лікарів роботою і, як результат, отримати достатньо коштів від Національної служби здоров’я за обслуговування пацієнтів для функціонування медичного закладу. У будь-якому разі, остаточний фінансовий план, а відтак і спроможність лікарні на утримання окремих відділень, затверджуватиметься районною радою.

Сьогодні ми перебуваємо в епіцентрі змін у медицині. І на окремі питання, що виникають у процесі реформування, поки що неможливо відповісти однозначно. А п’ятим колесом у «возі реформи» стає недостатнє її розуміння подекуди і лікарями, і пацієнтами. Є сподівання, що із часом відповіді таки знайдуться.

Хвилювання лебединців можна зрозуміти: не кожному захочеться їхати навіть у доволі близькі Суми, аби отримати консультацію того чи іншого медичного спеціаліста. Та й звикли до того, що тут, у Лебедині, все вдома, всі свої. З іншого боку… А чи вдасться зберегти принаймні те, що маємо, якщо взагалі залишитися обабіч реформи?

P.S. Про долю зібраних підписів ми дізналися у голови громадської ради при райдержадміністрації Людмили Реви. Вона, як одна із активісток, котра займалася цим питанням, повідомила, що всього під зверненням залишено 685 підписів – як жителів міста, так і району. Листи направлять до Президента України, Міністерства охорони здоров’я та інших відповідних установ. Усього підготовано п’ять таких звернень. Головних вимог, які висувають заявники, усього дві – щоб не закривали лікарню на Лебединщині і щоб як у ЦРЛ, так і в районних управлінців (адже лікарня є установою районного підпорядкування) провели аудит. Поглянемо, що ж із цього вийде.

Медичні питання досліджували Євген ШУЛЬГА, Олена ВЄЧКАНОВА та Олена БОНДАРЄВА.

-------- На правах реклами ---------
Moneyveo [CPS] UA

Теги: , , ,