Мавпяча віспа: що потрібно знати?

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила глобальний спалах мавпячої віспи надзвичайною ситуацією у сфері охорони здоров’я, що має міжнародне значення. Раніше ВООЗ повідомляла про непов’язані між собою спалахи мавпячої віспи у 12 країнах, які знаходяться поза межами Африканського континенту – природного місця поширення хвороби. Інфіковані не подорожували до країн Африки й не мали контакту з новоприбулими, а втім, заразилися вірусом. Поки тривають епідеміологічні дослідження причин появи хвороби у нетипових місцях, пояснюємо  що наразі відомо про мавпячу віспу.

Вперше захворювання виявлене у 1958 році у вигляді спалахів у мавп, яких тримали для дослідження. Перший випадок захворювання у людини зафіксований у 1970 році в Демократичній Республіці Конго.

Перші поодинокі випадки мавпячої віспи у 2022 році стали фіксувати в травні. Відомо про кілька десятків випадків хвороби у США, Канаді, Австралії, а у Європі – у Великій Британії, Іспанії, Португалії, Німеччині, Бельгії, Франції, Нідерландах, Італії, Швеції, Бельгії, Польщі та ін. Станом на 22.08.2022 року в Україні випадків захворювання не зареєстровано.

Інфікування відбувається під час прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, ураженою шкірою або слизовими інфікованих осіб чи тварин. Можливе інфікування через вживання в їжу м’яса хворих тварин, яке термічно не оброблене належним чином.

Перші 5 днів захворювання характеризуються лихоманкою, сильним головним болем, лімфаденопатією (набряком лімфатичних вузлів), болем у спині, м’язовими болями та сильним ослабленням організму. Лімфаденопатія є відмінною рисою мавпячої віспи у порівнянні з іншими захворюваннями, які спочатку можуть мати подібні симптоми (вітряна віспа, кір, краснуха тощо).

Період шкірного висипу зазвичай починається протягом 1-3 днів після появи лихоманки. Висип більше концентрується на обличчі та кінцівках, потім може поширюватися на тулуб.

Мавпяча віспа в більшості випадків перебігає легко і часто симптоми минають протягом 2-4 тижнів без лікування. Проте коефіцієнт летальних випадків залежно від ступеня важкості може становити до 3-6%.

Для запобігання поширенню мавпячої віспи у побуті важливо, насамперед, дотримуватися гігієни рук після контакту з інфікованими тваринами або людьми, мити руки водою з милом або використовувати дезінфікуючий засіб на спиртовій основі.

Також не варто користуватися спільною постільною білизною, рушниками чи іншими предметами з людьми, які хворіють чи можуть хворіти на віспу мавп.

Ірина УБИЙВОВК, заступник начальника – начальник Лебединського відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства CУ ГУ Держпродспоживслужби у Сумській області    

Поділіться
[uptolike]