Життя! Воно дається лише раз, і прожити його хочеться так, як бажає душа. Щоправда, не завжди виходить. Випадки, події, корективи – все це може змінити життя і повернути його в інший бік. То як правильно побудувати його, щоб встигнути пожити. Адже дуже часто 24 години не вистачає, для того, щоб попрацювати, приділити час сім’ї та батькам, відпочити й виконати заплановане. То як насправді є?
«ЖЛ» поспілкувалася з цього приводу зі своїми читачами? Вони ж виявили неабияке бажання поділитися власними планами на життя.
Любов (53 роки): – Без планів – це хаотичний день: туди не встиг, те не зробив, переніс на завтра. Звичайно, життя вносить корективи в наші плани і дні, але, коли ти визначив, що тобі робити завтра, ти повинен виконати. Якщо все йде «по плану», то і в голові порядок, і у справах також. Я, наприклад, без планування не встигала зробити те, що зараз встигаю. Комусь, можливо, і без планів жити нормально. Людині притаманно мріяти, будувати плани і намагатися їх виконувати. Вихідні – це окрема тема. Якщо немає роботи, то в основному, планую присвятити час онукам. Хоча, крім планів, є події і справи, які виникають вмить. І це теж класно.
Алла (39 років): – День я планую тоді, коли багато справ. Пишу список і намагаюся його дотриматись. Відпустку планую, якщо є можливість. Але жити за планом не люблю, хоча планування мене трішки дисциплінує. Якщо записано, я намагатимуся це виконати. Якщо просто задумано – то для мене це необов’язково до виконання. Це звичка ще з інститутських часів, коли без прописаних чітких списків було важко все встигати.
Наталія (40 років): – Планувати потрібно хоч мінімально. Якщо у справах спланований порядок, тоді і в голові «порядок». Тоді легше орієнтуватися і прийняти рішення, якщо виник форс-мажор. А форс-мажор в умовах сьогодення – це явище вже невід’ємне. Самоорганізація дозволяє більше встигнути і якісніше виконати заплановане. Це моя особиста думка. Звичайно, на це питання у кожного свій погляд. У юності планувати було важче, напевно, через відсутність досвіду. Зараз уже дійшло до автоматизму. Це стосується не лише роботи, а і побуту, особистого простору, відпусток і так далі. Ще недавно прочитала цікаву думку одного відомого блогера, що планування робочого року краще почати від відпустки, тобто визначити собі, що у вересні буде відпустка тривалістю, до прикладу, 10 днів, і вже навколо неї будувати роботу. А не так, як зазвичай виходить, що із 52 тижнів року ми з великою натяжкою десь відшукаємо той один нещасний для відпочинку і як коні стрімголов несемося, працюємо, а тоді вже знесилені, падаючи з ніг, відпочиваємо… Тож бажаю всім, незалежно від професії, посади і форми працевлаштування, щоб усе заплановане збулося. І відпустка теж.
Анатолій (37 років): – Дуже складно відповісти, адже колись пробував працювати за планом. Але практично працюю 24/7, тому планувати не доводиться. Початок робочого дня вже самостійно вносить корективи, тому до запланованого раніше можуть долучитися й інші справи. Інколи навіть працюю і під час відпустки. Хоча є приємний виняток. Кожної п’ятниці планую і виконую одну із найприємніших для мене справ – обов’язково беру участь у традиційному обговоренні «ЖЛ»!
Ольга (57 років): – Запланувати можна і треба. Але життя вносить свої корективи майже щодня. Щось із запланованого завжди залишається на потім через обставини, які часто від нас не залежать. Планується завжди глобальне, а повсякденні справи якось самі по собі «потрапляють під руку». За планом, може, жити і нецікаво, але це, дисциплінує і робить наше життя менш непередбачуваним.
Володимир (67 років): – Планування є корисним. Але час і випадок обов’язково зроблять корективи. Перекидний календар, запис першочергових справ на день – добрі помічники в плануванні. Спостерігав за людьми похилого віку і планував свій побут. Я і зараз планую, як підготуватися до зими. А взагалі розклад президентів – це не для мене. Дуже їм співчуваю. По життю робота примушує планувати, навчання також. А служба в армії! Але навіть строкова служба на вихідні та після відбою не могла тримати мене в розкладі. Люблю в обов’язкові плани вносити позитивні корективи. Вважаю корисним планування згідно з біоритмами свого організму (у кожного вони свої). Найкориснішим плануванням є виділення часу на читання та поглиблене вивчення Біблії. Вона – найкращий посібник щодо наших планів!
Ольга (38 років): – Хочете розсмішити Бога, повідомте про свої плани. Хоча у нашій сім’ї частенько пишеться список справ на день. Шкода, що не все вдається виконати саме цього ж дня. Ну а якщо до розкладу на день, то підйом ранній навіть у вихідні та канікули, щоб устигнути якомога більше і корисного, і цікавого. Я це до того, що якщо є мета і бажання людини її досягти, то шукаються шляхи, а якщо бажання немає, то знайдуться будь-які відмовки. Бажаю всім, щоб гарний розклад увійшов у звичку!
Лілія (43 роки): – Я хоча й не люблю, але планую. Не завжди все виходить зробити, чи то часу не вистачає, чи, може, й не в тому темпі працюю, як хотілося б. Йдучи до магазину, завжди пишу список, якщо треба кудись їхати, також пишу список необхідних речей. Можливо, це звичка?
Наталія (57 років): – Один із моїх улюблених фільмів «Пункт призначення». У кожній з його частині йдеться про те, що як би ви не планували свій день або своє життя, обов’язковою знайдеться якийсь ВИПАДОК, який змінить хід подій і стан речей. Затрималися на хвилину, повернули не в той бік, зробили комусь зауваження, зупинилися чи надто швидко проїхали – життя стає інакшим. Звісно, кожна людина будує плани, і гірко, якщо вони не збуваються. Колись я планувала у 55 років вийти на пенсію, а зараз у 57 безробітна. Планувала розбудувати на Лебединщині потужне FM-радіо, а маємо в інтернеті тільки чиєсь радіо Лебедин – Голівуд. Планувалося їздити по гарних дорогах, а майже на всіх вулицях міста – ями. Заплановане можна втілити в життя тільки тоді, коли є гроші і здоров’я. Тому сьогодні, особисто я, планую вчасно прокинутися і лягти ввечері спати, а день прожити – як Бог дасть.
Іван (53 роки): – Прочитав тему обговорення і вирішив долучитися. Звичайно, вже з роками я зрозумів, що від того, як ти організуєш свій день, тиждень чи місяць, залежатиме успіх та ефективність використання часу. Якісно спланувати всі свої дії, врахувавши різні обставини, зазвичай вдається. Особисто я плануванню приділяю багато часу. Та все ж неможливо передбачити абсолютно всі ситуації, які готує нам життя, тому швидко реагую і намагаюся врахувати різні аспекти. Дорогі лебединці! Щиро бажаю вам втілення в життя всіх ваших задумів та мрій. Плануйте і дійте!
Ось вам і відповідь. Чи не кожен наш читач планує своє життя і це дуже дисциплінує. На жаль, не завжди виходить зробити заплановане, але лебединці намагаються не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
Ігор КОЛЄСНІКОВ
