Вперше у своєму житті верхівка нашої місцевої влади опинилася в такій невизначеній ситуації. Слідкуючи за інтернет-новинами, лебединців непокоїть протистояння в рядах тих, кого вони обирали, хто має дбати про їхній добробут. Не всі сьогодні можуть впевнено сказати про керівництво громадою, назвати прізвища. Словом, плутанина та емоції. І що ж робити в цій непростій ситуації? Дослухатися до думок простих лебединців? Прикро, але не завжди власні амбіції дозволяють це робити. А громадянам є що сказати і запропонувати тим, хто керує нашим життям і добробутом, приймає важливі для громади рішення.
Отже, які настанови дали голові та депутатам жителі нашої громади.
Денис (36 років): – Емоції емоціями, але треба діяти згідно з чинним законодавством. Вирішили відправити у відставку міського голову? Надайте законні підстави, щоб ні у кого не виникало питань. Розпуск міськради? Теж на законних підставах. А хто і як переймається громадою, буде видно на найближчих сесіях. Думати треба кожного дня, а коли прийде час, то, проаналізувавши попередні дні, тижні, роки, робити вибір на користь будь-кого на виборах.
Наталія (57 років): – Рішення про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови депутатами прийнято. Із 34 «за» проголосували 32. Якщо Бакликова щось не влаштовує – до суду.
Анатолій (37 років): – Я навіть не хочу вдаватися в те, що відбувається у нашій громаді протягом останнього місяця. Ну ніяк не потрібен нашій громаді безлад і протистояння. Прекрасно розумію, що вороття назад уже не буде, але в таких випадках дуже часто згадую вислів про те, що краще поганий мир, ніж яка-небудь війна. Вважаю, що треба завжди знаходити компроміс, навіть у таких ситуаціях.
Наталія (48 років): – Ми всі знаємо, до чого можуть призвести такі незаконні чи законні дії. Це має встановити суд. Але всі пам’ятаємо, до чого це призводить на прикладі ДНР і ЛНР. Якщо перевибори – то і цих депутатів, і голову не допускати до виборів. Змінитися має все в такому випадку. А люди на виборах мають думати головою, а не сподіватися на все найкраще. Це моя думка.
Олег Шкурка (пенсіонер, інвалід І групи): – Розумію наших депутатів, обранців народу, які вимагають відставки нині діючого міського голови. Скажу відверто, він не на своєму місці і не відповідає займаній посаді. Мої неодноразові звернення та прохання до нього ігноруються і не виконуються. Я живу неподалік того будинку, де проживає мати нашого міського голови. Там нещодавно привезли дрова і якісь люди дуже хутко попиляли, порубали і занесли їх на подвір’я. Мої прохання забезпечити мене дровами як інваліда, постійно ігноруються. У мене немає змоги жити без сторонньої допомоги, коштів на придбання ліків немає. Єдине, що мені дали від міської влади це 500 гривень соціальної допомоги. За роки його правління нічого суттєвого у нашому місті не відбулося. У мене немає змоги нормально ходити по тротуарах, адже вони перебувають у катастрофічному стані. Тому вихід єдиний – відставка Лебединського міського голови і проведення місцевих виборів.
Алла (39 років): – Перевибори обох гілок влади. Обгадились усі. Після списків земельників, як адмінапарату, так і депутатів, а потім, як виявилось і «активістів», які драли горлянку, відпрацьовуючи ці 2 га, особисто мені гидко дивитися на їх усіх. Я два дні поспіль бувала в школах із зоозахисними питаннями, діти в курточках, у приміщеннях холодно. Мер киває на раду депутатів, це ніби зрозуміло, а 7 жовтня «вдруг откуда ни возьмись» виявилося, що досить лише засісти комісії і буде тепло. Виходить, мерія навмисно морозила дітей, як метод впливу на депутатів? А депутати пішли вже на фізичний вплив? Гидко і дуже гидко дивитись, на що здатні всі обранці заради збереження місць і впливу.
Андрій (38 років): – Так, а в чому суть конфлікту? З одного боку не могли ж усі депутати просто так проголосувати за відставку, є якась причина. З іншого боку цю причину ніхто не озвучує. Ходять мережею списки з землею, але кожен має право на два гектари, і для цього два вільні гектари треба самому знайти, на скільки я розумію. Ні міська рада, ні голова не зобов’язані вам їх шукати. Знаходьте компроміс.
Ольга (57 років): – Депутатом сільської ради, а тепер вже і МТГ я є не один рік. Але такої патової ситуації, такого протистояння в нашому депутатському корпусі ніколи не було. Завжди є питання, які породжують протиріччя, але вирішуємо їх «мирним шляхом». Зараз громада «киває» на депутатів за те, що не розпочато опалювальний період в закладах дошкільної освіти та школах. Народ – це прямий обов’язок мера. Це він повинен (без чийогось втручання) видати розпорядження «Про початок опалювального періоду 2021 – 2022 років в закладах освіти», спираючись на лист головного санітарного лікаря області, району (бо такі листи надходять у кожну раду). І не треба це питання розглядати на сесії. Іноді виноситься це питання на засідання виконавчого комітету. Але прикро те, що міський очільник чи не знає своїх повноважень, чи прикривається депутатами, чи зловживає службовим становищем! Думаю, що 32 із 34 – це не робота на благо громади, це протистояння. У цій ситуації очільнику МТГ треба подумати, що, де і коли «пішло» не так! Багато галасу наробили земельні питання. Учасникам АТО/ООС немає землі, а малолітнім дітям (вони навіть і не розуміють, що таке земля) або цілим родинам – Є… Це нонсенс! Так, кожен житель України має право на ці 2.0 га. Але коли тільки у свій власний карман, а про народ не думать (???) – така буде і реакція. До вирішення таких земельних питань треба підходити не однобоко. Думаю, що потрібні перевибори, і на посаду очільника міста повинна прийти людина, яка працюватиме не за премії та надбавки різного роду з першого місяця своєї роботи, а спочатку на результат. А роботи по місту, ой як багато. Це і дороги, це і чистота міста, це і увага старостинським округам. Не можна розвивати одне, руйнуючи інше.
Олег (35 років): – Дуже хочу висловити свою думку. Звісно, тут потрібне більш детальне і поглиблене вивчення ситуації, аби апелювати до конкретних імен та фактів, тож поверхнево і «зі сторони». Не те, щоб я був прихильником нинішнього міського голови, але інформація, яка останнім часом трапляється від його опонентів (пости, коменти, зауваження і т.д.) не витримує жодної критики, це суцільний потік бруду, колупання в брудній білизні та якісь особисті претензії, часом просто гидко читати. Абсолютно очевидно, що рухає всю цю справу персональна неприязнь та намагання усунути непотрібну людину, інтереси громади в даному випадку далеко не в пріоритеті. Мер – законно обраний, і ким би не була ця людина, вона завжди не буде подобатись частині жителів. Також варто нагадати, що в нас війна, і Лебедин перебуває в прикордонному до агресора регіоні, а держслужбовці, що вчинили нині всю цю колотнечу, у перспективі мають нести відповідальність за свої дії. Що робити? Мешканцям громади почати мислити більш критично і не підхоплювати перше ліпше гучне гасло. Пан Бакликов має надалі виконувати свої обов’язки, як законно обраний мер. Думаю, що після всіх подій більшість зауважень до нього буде максимально взята до уваги. До вас, шановне видання, та до ваших колег, прохання особливе: максимально об’єктивно та неупереджено висвітлювати цю ситуацію, і щоб люди знали не лише, хто такий Бакликов, а й хто такий кожен із 31-го (можливо, із 32-х – ред.), і які наслідки такі речі можуть мати.
Які ж висновки? Лебединці висловили пропозиції, кроки до вирішення ситуації. Тож, певно, і міському голові та депутатам міської ради слід звернути увагу на ці настанови. Поверніться нарешті обличчям до народу, вирішуйте проблеми громади, а не задовольняйте власні інтереси. Закопайте, нарешті меч війни і зробіть нашу громаду спроможною та самодостатньою, як ви всі завжди говорите у своїх виступах та закликах.
Ігор КОЛЄСНІКОВ
Створення цього матеріалу профінансоване передплатниками друкованої версії «Життя Лебединщини»
