Ось уже й минуло 150 днів, як лебединці обрали депутатів, які протягом наступних п’яти років опікуватимуться їхніми проблемами. Напевно, достатньо часу, щоб детально ознайомитися зі своїми округами, побувати там, можливо, допомогти у чомусь. У порівнянні з минулим скликанням їх кількість не змінилася (34), але території до кожного округу додалося дуже багато. Відтепер деяким депутатам доведеться долати кілометри, щоб із міста потрапити до виборців у села нашої громади. Але ж вони усвідомлювали, що мають бути готовими до випробувань. Майже для половини з них це вже другий, третій і навіть п’ятий термін депутатства, тому їм не звикати, що кожного дня їх чекає напружена робота. Що ж має знати депутат, що вирішувати? Цим «ЖЛ» і поцікавилася у жителів нашої громади.
Ольга (57 років): – Жителі моєї вулиці Волоха, хотіли б особисто познайомитись із депутатом на зустрічі, якої, на жаль, ніхто ніколи не організовував! А там і проблеми «підтягнуться», адже кожен виборчий округ має їх безліч.
1. Непроїзні дороги. Наша вулиця, мабуть, найгірша в місті. На 500 метрах п’ять непрохідних та непроїзних калюж. Майже 5 років я особисто оббиваю пороги ЖКГ та міської ради. Зверталася й до депутатів минулого скликання, але віз і нині там.
2.Благоустрій прибудинкової чи придворової території. Вулиця з невеликою кількістю будинків занедбана нерадивими господарями. Є будинок, який міська рада продала на аукціоні, та господарі, розкурочивши його, забули про благоустрій території. Та дехто тільки після зауважень сусідів починає щось робити. Чому не практикувати спосіб попередження, як роблять депутати в старостинських округах? Сама є депутатом Синівської об’єднаної територіальної громади. Навесні депутати формують паперові звернення і розносять по дворах виборців. Із 1 до 30 квітня в період місячника благоустрою кожен наводить лад біля свого помешкання. Хто не виконує рішення виконавчого комітету, той несе адміністративну відповідальність, сплачує штраф згідно з постановою адмінкомісії чи виконкому. За Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», кожен депутат повинен проводити зустрічі з виборцями та звітувати перед ними про свою роботу. Депутат повинен знати про свій округ все: як проблеми конкретного виборця, так і проблеми округу в цілому. Депутатка попереднього скликання була на вулиці один раз і то, коли я її особисто запросила, щоб показати амброзію. Вона, до речі, не уявляла, що це таке! Думаю, що і всі такі. А ще скажіть, де можна побачити постійний графік прийому громадян на нашому окрузі?
Наталія (39 років): – Чи то жартома, чи то з горя, першою прийшла на думку фраза, «я б хотіла, щоб мій депутат взагалі знав, за яким округом його закріплено» (до речі, ця інформація була оприлюднена в «ЖЛ» – ред.) Може, це і прогалина в моїй суспільній свідомості, але я не знаю, хто депутат на моєму окрузі. Не виключено, що це ставлення сформувалося роками бездіяльності попередників, але маємо те, що маємо. Я б хотіла, щоб мій депутат знав елементарні проблеми громадян, мешканців округу, і мав бажання, можливості та вплив вирішити їх. Проблем безліч, тому не перераховуватиму їх.
Інна (26 років): – Особисто я за все життя зверталася до депутата всього один раз і, як завжди, проблема була в безпритульних собаках, через яких я не могла потрапити додому. Не знаю, як усе трапилося, але через тиждень уже ніяких собак не було. Але хотіла, щоб мій депутат знав, і не тільки знав, а ще щось і робив зі сміттєзвалищем на моїй вулиці Довгалівка. Може, тут і нічого не вдієш, але таких людей, які організовують сміттєзвалища, я б взагалі виселяла з міста. Таким особам, певно, батьки не дали належного виховання. Із такими ми точно до Європи не дійдемо. Але все-таки сподіваюся, що рано чи пізно все це скінчиться, і ми почнемо жити в чистому та чудовому місті Лебедині!
Анатолій (37 років): – Одразу зазначу, що запропонована тема обговорення мені дуже сподобалася. Дякую. Депутатів свого округу я знаю, але мене турбує, їх велика кількість на одному окрузі. Вважаю, це недопрацюванням міської ради, адже можна було постаратися і розподілити їх на всі вулиці та населені пункти нашої громади. По роботі дуже часто до них звертаюся. Неодноразово було, коли дехто з депутатів переадресовув мене до іншого. Мовляв, нехай допоможе інший. Я б хотів, щоб мій або мої депутати знали проблеми своїх виборців, частіше бували на своїх округах та реально допомагали людям вирішувати їхні проблеми.
Лілія (43 роки): – У нас, мабуть, найкращий депутат – пані Наталія Логвиненко. Вона просто, МОЛОДЕЦЬ! Здається, що знає усіх поіменно на своєму окрузі. Завжди привітна, приємна, чуйна. Хоча на нашій вулиці, наприклад, немає освітлення, але ВОНА про це знає, збирала в свій час підписи, оббивала пороги установ. Але ж це не робиться за один день. Ми все ж маємо надію, що й у нас засвітяться вогники. Дякуємо нашому депутату!
Тетяна (60 років): – Юрій Вердибоженко. Депутат, який добросовісно виконує свої депутатські повноваження, має свою точку зору, відстоює інтереси людей (вирішення проблеми щодо некоректних платіжок зі сплати коштів за споживання газу). Переглядаючи записи сесій міської ради, відзначаємо його активність. Завдячуючи йому та його однопартійцям, ведеться робота по міському стадіону. Користуючись нагодою, хочеться звернутися до деяких депутатів, які є занадто «активними» у соцмережах щодо поливання брудом інших депутатів: краще звітуйте про свою діяльність, як депутати; вивчіть норми етикету спілкування, бо деякі ваші висловлювання не роблять вам честі.
Олександр (36 років): – Знаю одного депутата. Так той на сесіях лише руку піднімає, як вірний пес мера. Він би і ЗА розбомблення Лебедина проголосував. Така собі амеба, напівдепутат…. Я його не ображаю, просто так про нього колеги говорять. Я знаю і свого, інтернет-депутатів з методичками від мера.
Юрій Вердибоженко, депутат міської ради: – Сьогодні, на жаль, у виборців Лебединщини відсутня інформація, де і коли їх може прийняти й вислухати депутат міської ради. Графіки особистого прийому депутатами повинні бути на офіційному сайті Лебединської міської ради. Це вимога закону. Нині за депутатом закріплена майже третя частина території громади. Це практично колективна відповідальність. На мою думку, це не зовсім правильно. Якщо до мене звертається людина з іншого округу і я в змозі вирішити питання, я завжди йду на зустріч і не переадресовую звернення.
Дуже приємно, що в нашому спілкуванні взяли участь діючі депутати. На жаль, не всі жителі Лебединщини задоволені роботою депутатів, а дехто взагалі не знає навіть їхніх прізвищ. Сподіваємося, що висловлювання лебединців стануть відомі як чиновникам, так і депутатам. Можливо, тоді стане легше вирішувати питання та проблеми виборців.
Ігор КОЛЄСНІКОВ
