Сьогодні йому б виповнилося 102… Володимир Олександрович П’янков став би «красивим, 102-річним»…
Він і сьогодні б крокував Соборною в Сумах, де проживав останні роки, крокував би вулицями Лебедина, згадуючи репортерську роботу, яку любив понад усе, і перед очима тримав би рядки нової поезії. Потім дістав би записничок і занотував. Він завжди так робив: будь-яка думка, рядочок вірша, чиясь жвава і дотепна репліка – все мало місце у його товаришах-путівничках, отих журналістських щоденниках. Так навчав і нас, молодше покоління газетярів.
Сьогодні йому б виповнилося 102… А він і зараз поряд із нами, такий же невгамовний, непосидючий, багатогранно-ініціативний вчитель, журналіст, поет, льотчик-фронтовик…
Пам’ятаємо… Вклоняємось…
