Куди лебединці витратили б вільний час?

Цього разу заголовок нашого обговорення, чесно кажучи, не зовсім розкриває суть обговорюваного явища. Втім наші дописувачі чудово зрозуміли про що йдеться, і ми отримали якраз такі відповіді, на які й сподівалися.

Отож, все почалося із перегляду результатів незвичайного дослідження. Нібито, українці не проти 4-денного робочого тижня: згодні навіть на збільшення кількості робочих годин. Проте потребують одночасного збереження зарплати. Такий режим підтримали 71% учасників опитування. При цьому майже чверть опитаних – 23% – мають намір витратити «зайвий» вихідний на навчання. Ми не зазначатимемо джерело походження цієї інформації та не закликатимемо хоча б скільки довіряти цим цифрам. Оскільки результати дослідження оприлюднені без обов’язкових елементів – характеристики респондентів, часу і місця проведення і т.д., тому їхня правдивість має викликати певні сумніви.

Попри це, ідея такого опитування нам видалася цікавою. Насамперед тому, що сьогодення змушує нас змінюватися. А для змін – пристосування чи навчання – потрібен час. Якщо маєш постійну роботу із п’яти чи шестиденною зайнятістю, наче й змінювати нічого не хочеш. Втім і серед таких людей багато хто мріє про повну реалізацію своїх можливостей. А без додаткового часу сподіватися на успіх у цьому не доводиться.

Отож ми запитали у лебединців, як би вони поставилися до 4-денного робочого тижня. І головне – для чого б використали вільний час?

Любов: – Я нормально б  віднеслася. А вільний час я приділяла б онукам та їхньому навчанню, бо це важливо.

Людмила: – Чотириденний робочий тиждень передбачає десятигодинний робочий день. Влітку це нормально, а от взимку ви додому будете повертатися з роботи досить пізно. Але для жінок витратити час в робочі 4 дні і потім більше часу провести з рідними чи то використати його для домашніх справ, це буде зручно. Люба жінка встигне і домашню роботу підігнати, і відпочити. А щодо чоловіків, то не можу говорити. Які вже в них плани на цей вивільнений час – не відаю.

Настя: – Зараз працюю по пів дня. Відверто скажу – мені подобається. І вдома все встигаю, і стабільну, хоч і невелику, зарплату маю, і залишається ще час на особисті справи. Аби були у нас безплатні курси навчання якоїсь професії, мабуть, пішла б чомусь навчилася. Не знаю точно чому, але його за плечима не носити.

Людмила: – Я б просто відпочила. Для початку. Нова робота, не встигаю ще давати норму, доводиться робити довше. З дітьми, грубо кажучи, бачусь лише на вихідних. А за той вихідний день треба ж і вдома трохи ладу дать. То заморюєшся, буває, більше, ніж на роботі. А яка потім робота може бути у понеділок, як і руки не держуть? Тому зразу відпочиваємо, а вже потім – інші плани.

Сергій: – Вам аби не працювати (сміється). Я так думаю, що аби скоротили робочий час, все одно скоротилися б і зарплати. У нас по-другому не буває. Або ж прийшлося б вкалувати зранку до ночі. Да, є професії, де відсидів та й пішов своїм займатися. А є ж ті, хто зранку до вечора не присідає на роботі. Там якщо добавить робочого часу, то й попадають. Хоча за нормальні гроші можна працювати і по 10-12 годин. Якщо здоров’я дозволяє. Чого ні? А вільний час знайшов би куди пристроїть. Не навчався б – точно, пізно вже. Хіба домашні справи довів до ума.

Павло: – Мене влаштовує, як зараз. У 16:00 – вільний. Зимою – ні, а влітку ще півдня, вважай, є. Плюс 2 вихідних. І відпочинеш, і дома попідтягуєш, що треба. А як, наприклад, працювати по 10 чи 12 годин, то вже тільки у вихідний, робитимеш що треба. Може це там, у Києві, коли у квартирі нічим зайнятися, та ще й на заробітках, точно лучше відпахать чотири дні, а за три – чи додому поїхати, чи ще щось. А тут у нас, якщо ще й вдома живеш, кращого, як зараз є, не придумаєш.

Ольга: – Зараз увесь час мій, своє відпрацювала. А вдома завжди робота є. Якби мені тоді таке запропонували, ну може б і погодилася. Більш б часу приділяла б городу – от подобається мені і все. І задоволення, і копійка зекономлена на овочах.

Отож, тенденція така ж, як і у згаданому дослідженні – загалом ми не проти 4-денного робочого тижня, якщо це ніяк не вплине на теперішні норми нашого життя. Зокрема, скороченням заробітної плати, чи подовженням робочого  часу у ці чотири дні. Примітно, що наші оповідачі, у переважній більшості присвятили б вільний час домашнім справам. Можливо, це пов’язане із достатньо низьким рівнем наших доходів. Бо ж у багатьох випадках, замість купити нове чи викликати майстрів, ми намагаємося власними силами щось відремонтувати і обладнати. А це, звісно, вимагає чимало часу. 

Євген ШУЛЬГА