Одним із найважливіших питань сьогодення, особливо для сільських жителів, власників земельних паїв, аграріїв малого та середнього бізнесу, фермерів, є обговорення законопроєкту №2178-10 про обіг земель сільськогосподарського призначення. Прийняття цього законопроєкту обурило власників малого та середнього бізнесу, які працюють в аграрному секторі економіки, сільські громади та громадські об`єднання.
Представники Лебединщини одними з перших висловилися проти відкриття ринку обігу земель на пропонованих умовах. Що ж саме відстоюють наші виробники і яку альтернативу пропонують землевласникам та законодавцям, розповів «ЖЛ» представник Лебединської районної організації Громадської спілки «Аграрний союз України», керівник СФГ «Перлина», депутат Лебединської районної ради Юрій Максичка.
– Юрію Івановичу, для початку коротко розкажіть, як на Лебединщині сприйняли розгляд нового земельного законодавства, і окресліть вашу позицію щодо пропонованих парламентом змін.
– Вже 14 листопада ми скликали спільне засідання районної ради «Аграрного союзу України», районної ради «Асоціації фермерів України», одноосібників, власників земельних паїв, підприємців.
Учасників зібрання насамперед обурило, що підтриманий депутатами в першому читанні законопроєкт, який по своїй суті повинен регламентувати земельні відносини в державі, запропоновано лише у вигляді окремих поправок до діючої в державі законодавчої бази на чотирьох сторінках. Депутати, які проголосували за це «творіння», перш за все, проявили неповагу до найціннішого, що є в нашій незалежній державі, – землі. Цим документом законодавець запропонував надавати право скупити в одні «багаті руки» до 210 тисяч гектарів української землі. І що найганебніше – «народні обранці», «слуги народу» запропонували надавати право скуповувати українські землі навіть іноземним громадянам. Мабуть, забули про обіцянки виборцям «радитися із народом» та проводити референдуми із важливих питань!
За результатами зібрання, вирішено створити Лебединський районний страйковий комітет «Лебединщина проти розпродажу Української землі». До координаційної ради страйкового комітету увійшли генеральний директор СТОВ ім.Шевченка, голова Лебединської районної громадської організації «Аграрний союз України» Микола Зимогляд, голова ФГ «Вікторія», голова Лебединської районної громадської організації «Асоціація фермерів України» Микола Дрига і я.
– А як місцева влада відреагувала на позицію вашого зібрання?
– За пропозицією депутатів Лебединської районної ради, членів профільної комісії з питань агропромислового комплексу 18 листопада відбулася позачергова сесія. І на ній прийняте звернення депутатів до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України щодо недопущення прийняття проєкту закону про продаж земель сільськогосподарського призначення.
16 січня 2020 року було проведено нараду представників сільських громад, власників сільськогосподарських підприємств, фермерів Лебединського району щодо впровадження ринку землі в Україні.
У підсумку проведених заходів ми напрацювали своєрідну декларацію:
- Засудити та вимагати від депутатів Верховної Ради України відкликати проєкт закону №2178-10.
- Продовжити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до завершення військових дій у Донецькій та Луганській областях і територіальної реформи в Україні.
- Відновити дію Міністерства сільського господарства як самостійної одиниці.
- Зобов’язати відновлене Міністерство сільського господарства спільно із діючим Міністерством розвитку громад та територій створити робочу групу із залученням представників сільських, селищних рад, об`єднаних територіальних громад, фахівців аграрної галузі (науковців, економістів, юристів), аграріїв-практиків, фахівців землевпорядної галузі.
Ця група має розробити концепцію розвитку аграрної галузі України й створити перехідний та адаптований до європейських умов план проведення другого етапу земельної реформи в Україні.
Після розроблення та прийняття такого документа необхідний національний референдум щодо використання та продажу земель сільськогосподарського призначення для товарного виробництва. - Розробити, обговорити, прийняти Закон «Про обіг земель в Україні».
- Зобов’язати Держгеокадастр та інші державні установи призупинити на перехідний період усі правочини з обігом земель сільськогосподарського призначення.
- Ініціювати відкликання народного депутата Верховної Ради України, обраного по виборчому округу №162, Миколи Задорожнього, який проголосував за прийняття антиукраїнського закону №2178-10, при цьому не порадившись та не врахувавши думку своїх виборців.
– Це більше схоже на гасла, але ж не всі негативно сприймають можливість вільного обігу земель. Тому поясніть, будь ласка, чому і громада, і парламентарі мають дослухатися до ваших заяв?
– Для початку згадаймо зовсім недавні події. На початку дев`яностих років тодішні керманичі держави, шукаючи ефективного власника, через майнові сертифікати роздали українському народові частину виробничого ресурсу держави: заводи, фабрики і навіть стратегічні підприємства.
Шляхом афер, обманом майже весь цей ресурс швидко опинився у власності бариг, корупціонерів та бандитів.
Перейшовши в товар, більша частина його була знищена. Чи багато Ви знаєте громадян, які є акціонерами тих підприємств та отримують дивіденди, і чи взагалі стало від цього заможнішим населення України? Відповідь: «Ні»
Тоді ж частині українців роздали у власність і землі сільськогосподарського призначення, нібито для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За нашими даними, лише 1% власників нині особисто займається виробництвом. Решта 99% – просто передають ці землі в оренду. І це, насамперед, не справедливо стосовно тих громадян, які землі не отримали. Чи не станеться подібного й після нинішньої реформи?
Тому ми й вимагаємо продовжити мораторій на обіг землі до формування законодавства, яке справді захищатиме українську землю і її власника-селянина.
– А як же бути із позицією тієї частини українців, які підтримують впровадження вільного обігу земель?
– Давайте дивитися правді в очі, хто підтримує вільний обіг? По-перше, ті власники паїв, хто за обіцяні 2-3 тисячі доларів готові продати не те що землю, а, вибачте, й матір рідну. По-друге, олігархи й корумповані чиновники, які вже фактично знищили частину виробничого ресурсу України. Як аргумент, реформатори із трибуни нам доводять, що, запроваджуючи обіг земель, звільняють людей від кріпацтва. Мовляв, ми ж можемо вільно продавати свої будинки, авто, штани, а землю – ні.
Але ж вибачте, той, хто порівнює землю з машинами та квартирами, мабуть несповна розуму, бо земля – не товар, а найважливіший державний ресурс, який мирним шляхом не поповнюється.
– У цьому сенсі ми можемо почерпнути досвід інших країн? Як взагалі використовується земля в інших країнах і яка ефективність?
– Так, є що порівнювати. Є позитив, з якого ми могли б узяти кращу практику, а є і негатив, який має стати нам «наукою» не йти цим шляхом.
По-перше, відома кооперативна, колективна форма ведення господарства. За часів Союзу майже всі підприємства у нашій державі працювали за цією формою. На 1000 га сільгоспземель такі підприємства надавали робочі місця 100-200 громадянам, у сільській місцевості, будувалися та працювали школи, лікарні, розважальні заклади. До речі, цю форму господарювання і сьогодні використовують в економічно розвинутих країнах – Білорусі, Китаї, Ізраїлі.
Друге. Європейська форма господарювання ґрунтується на приватних фермерських господарствах. Вони мають у власності та користуванні обмежену кількість землі, однозначно – не тисячі гектарів. І залежні від територіальних громад, в яких працюють та забезпечують їх життєдіяльність.
Приміром – Польща. Згідно з новим законом сільськогосподарські землі може купити лише держава, релігійні об`єднання та фермери. Та й то не всі. Хто бажає купити землю, повинен володіти не тільки сільськогосподарськими навичками, але й бути власником сільськогосподарських угідь площею не більше 300 гектарів та проживати в місцевості, де бажає придбати землю.
У Франції механізм обігу земель є жорстковрегульованим. Країна настільки ефективно захищає свою землю від іноземного покупця, що на практиці її може придбати лише корінний французький фермер.
У Німеччині операції з торгівлі землею, як і у Франції, підлягають суворому адміністративному контролю.
Третє. Це форма латиноамериканських земельних латифундій. І ми вважаємо, що проєкт закону №2178-10 неминуче призведе нас до створення таких латифундій з формуванням земельних наділів не менше як по 100 тисяч гектарів. Однозначно дрібні підприємства не витримають такої конкуренції. Навіть ті, що мають у користуванні 5-20 тисяч гектарів землі, з часом стануть неконкурентноспроможними, або будуть знищені взагалі.
Як свідчить приклад Бразилії, Аргентини, Філіппінів, такі агроформування надають робочі місця на оброблювану 1 тисячу гектарів сільгоспземель 1-2 працівникам. Сільські території в цих країнах були практично знищені. Уявляєте собі Україну без села?
До речі, в жодній із країн ЄС немає вільного обігу земель, а лише певні обмеження на продаж земель та умови їх викори-стання.
– Припустимо, на ваші акції та протести таки відреагують, відкличуть законопроєкт і почнуть роботу над новим документом. Що саме у ньому має бути, аби він, на Вашу думку, дійсно був на користь Україні?
– Ми не тільки мітингуємо та заявляємо свою незгоду із запропонованим законопроектом. Також ми підготували та направили на адресу Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України конкретні пропозиції.
Насамперед, для запобігання шахрайству, спекуляції (перепродажу земель) необхідно у законі виписати умови, які це унеможливлюють.
Земля – не товар, а найважливіший національний ресурс, який створює громадянам робочі місця, спонукаючи проживати в своїй державі, створюючи та утримуючи соціальну інфраструктуру, формуючи демографічний устрій країни
Вкрай необхідними умовами при запровадженні цивілізованого, а не хаотичного ринку земель сільськогосподарського призначення, є створення єдиного державного реєстру земель та Державного земельного банку України.
- До вільного обігу (користування, дарування, продаж-купівля, застави) мають належати землі із цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, ІДБ, садівництва, для будівництва гаражів, під виробничими об`єктами.
- До обмеженого обігу користування мають належати землі під цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства (ОСГ)». Умови використання цих земель:
а) самостійне ведення особистого селянського господарства без створення юридичної особи;
б) вільний продаж земель для ОСГ особам, які зобов`язані самостійно вести особисте селянське господарство;
в) максимальний розмір у володінні землями для ОСГ – 2,0 гектари. При наявності у власника земель цільового призначення для ведення ОСГ понад 2,0 гектари такі землі мають обліковуватися як землі «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». - До обмеженого обігу користування також мають належати землі із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського користування» (паї). Умови використання цієї категорії земель:
а) створення юридичної особи, яка має статус виробника сільськогосподарської продукції;
б) максимальний розмір приватної власності земель такої категорії у юридичної особи може бути не більше 50,0 гектарів. Умови формування такого банку землі – особистий пай, успадкований пай, переведені в землі – «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», придбані землі із категорії «для ведення ОСГ»;
в) покупцем земель «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» має бути перші 10 років винятково держава в особі об’єднаних територіальних громад (які кредитуються Державним земельним банком). ОТГ мають право здавати придбані землі в оренду або продавати право на їх користування юридичним особам, які мають статус виробника сільськогосподарської продукції, на певний строк.
Саме такий підхід до питання обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні дасть можливість розвитку малого та середнього бізнесу на селі, створенню робочих місць, поверненню заробітчан працювати на Батьківщині.
– Це Ваша особиста позиція, чи все таки репрезентація думки якоїсь частини суспільства?
– Насправді, тих, хто поділяє сказане, чимало. Про це свідчить, принаймні, підтримка у ці дні мирних акцій проти продажу земель під будівлею парламенту.
Поряд із нами у нашій боротьбі профспілки, об’єднання ветеранів, громадські організації.
Відкрито свою позицію за продовження мораторію висловили понад 30 громадських організацій. Також нас підтримують політичні партії та об’єднання «Батьківщина», «Голос», «Європейська Солідарність», «Опозиційна платформа – «За Життя», «Свобода», «Національний корпус» та інші.
І це, безперечно, помірковані громадяни, патріоти, які розуміють, що немає землі – немає майбутнього для їхніх дітей, немає майбутнього у заможній країні, немає традицій українського села.
– А як щодо лебединців, чи бачите Ви підтримку з боку земляків?
– Найактивніше підтримують нашу позицію аграрії СТОВ ім. Шевченка та ФГ «Падалкове».
А от інші господарники, на жаль, ще не мають чіткої позиції – мовляв, чого ви там їздите до столиці, що це дасть? Можливо, просто вичікують, готові пристосуватися до тих умов, які випише законодавець, вважають, що мають достатньо коштів, аби придбати у власність необхідну кількість землі. Та чи зможуть вони протистояти великим агрохолдингам, які мають значно більші фінансові можливості, а ще й доступ до дешевого закордонного кредитного ресурсу? Чи не опиняться вони раптом поза тим, що відбувається? А разом з ними і громадяни, які довірили їм обробіток своєї землі й сподівалися, що завдяки місцевому виробнику їхня громада розвиватиметься?
– І наостанок, що б Ви порадили лебединцям у нелегкому виборі бути продажу землі чи ні?
– Насамперед, закликаю всіх бути патріотами, пам’ятати про своїх пращурів, учасників Другої Світової, учасників антитерористичної операції на сході, які воювали за нашу землю, захищали її, помирали за неї, думати про своїх нащадків. Якщо завдяки нашій пасивні позицій земля опиниться у спритних руках іноземців, олігархів, то вже без крові наші діти її не повернуть.
Спілкувався Євген ШУЛЬГА
