Без сумніву, для лебединців одним із основних видів транспорту залишається велосипед. Щоправда, для більш дальніх перевезень все ж доводиться обирати автобуси чи потяги – на автостанції та залізниці завжди товпляться пасажири, в місті чи по селах чекають свого транспорту. Іноді, не дочекавшись, вони розвертаються і йдуть пішки чи «ловлять попутку». Зазвичай влітку підприємці, які працюють на міських маршрутах, втрачають частину прибутку через значне зменшення пасажиропотоку. Цьогорічні карантинні обмеження щодо роботи громадського транспорту, здається, намагаються «добити» все, що продовжує рухатися. У сьогоднішній «Темі дня» спробуємо проаналізувати, куди і чим можуть поїхати жителі Лебединщини.
Напевно час, коли на початку весни український транспорт зупинився повністю, запам’ятається надовго. Урядовим рішенням із 18 березня 2020 року на всій території України були заборонені регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у всіх напрямках. Зупинилася і залізниця – приміського, міського, регіонального та дальнього сполучення. Така ситуація тривала понад два місяці. Якщо у великих містах із певними обмеженнями, наприклад, для перевезення лікарів, працівників правоохоронних органів чи стратегічно важливих підприємств, але транспорт рухався, то на Лебединщині він завмер повністю. Дехто із умілих перевізників через соціальні мережі та спільноти інкогніто пропонував поїздки в різні обласні центри України, але офіційні перевезення відновили значно пізніше.
Із 22 травня Кабінет Міністрів України дозволив відновити регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському та внутрішньообласному сполученні. Згодом Сумська обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій впровадила у дію рішення уряду і надала дозвіл на роботу вказаного транспорту на Сумщині.
Як запрацювала залізниця
За тиждень, із 29 травня, відновилося і залізничне сполучення. На жаль, із перших днів не одразу задовольнило потреби більшості пасажирів, в тому числі і лебединців. Так, із 1 червня введений потяг №6031, який о 4:53 у складі одного вагону міг доправити лебединців та гостей міста до Боромлі з прибуттям на кінцеву зупинку о 5:57. Із 9 червня додався поїзд №6033/6034 «Тростянець-Смородине» – «Лебединська» з відправленням із Тростянця о 8:10 і прибуттям до нашого міста о 10:40 із зупинками у Висторопі, Стеблянках, Гарбузівці, Рябушках, Садовій та 29 км. На сьогодні лебединці можуть скористатися вже трьома поїздами. Так, поїзд №5032/6031 «Лебединська» – «Тростянець-Смородине» відправляється із Лебедина о 4:53 і прибуває на кінцеву зупинку о 7:20.
Цей же поїзд у зворотньому напрямку відправляється зі Смородиного о 8:10 і прибуває в Лебедин о 10:40. Він же відправляється з нашого міста об 11:00, і прибуває в Тростянець о 13:03. Наразі це повний список доступного залізничного транспорту для лебединців та гостей нашого міста. Пасажирам, які хочуть потрапити до Сум, доведеться здійснити пересадку в Боромлі і попрямувати до обласного центру.
Загалом робота залізничного сполучення у діючому обсязі по нашій області викликає чимало нарікань. Керівництво «Укр-залізниці», якщо не брати до уваги приміське сполучення, встановило по станції Суми рух лише одного потягу №779/780 сполученням Суми-Київ. Тобто потрапити до «вузлового» Харкова, або південних міст України винятково залізницею вкрай важко, хіба що через Київ. І це незважаючи на те, що Сумщина залишається відносно стабільним регіоном щодо захворюваності на коронавірус у порівнянні з іншими областями України.
Між містами та селами
Поступово з рейок «переїжджаємо» до більш звичного для всіх лебединців автомобільного транспорту. Спочатку – про міське, приміське та внутрішньообласне сполучення. Лебединська автостанція відновила свою роботу у Лебедині 23 травня. Нагадаємо, що з Лебедина автобусом можна потрапити не тільки до навколишніх сіл, а й до Києва, Харкова, Полтави, Сум, Ромен, Охтирки та Гадяча. «ЖЛ» уже повідомляла, що в день відновлення руху першим попрямував рейс на Ромни. На жаль, він «пішов» порожнім, без жодного пасажира, можливо, через відсутність вчасної відповідної інформації у лебединців. Певно, громадяни тоді ще не сподівалися, що автобуси поїдуть своїми звичними маршрутами. Лише згодом перші пасажири почали купляти квитки на відкриті рейси. Зважаючи на це, на той час не всі перевізники відправили свої автобуси на маршрути – замість запланованих 50 маршрутів у рейс відправилися тільки 42 автобуси. А послугами каси автостанції скористалися лише 22 пасажири. Наступного дня, 24 травня, за добу було придбано вже 74 квитки, хоча зазвичай, ще до карантину каса автостанції за день обслуговувала в середньому 300 пасажирів.
Але й досі пасажирам доводиться бути обережними й обачними, чекаючи автобуса з Лебедина в іншому населеному пункті. Нещодавно наша читачка розповіла, як поверталася до Лебедина із Гадяча. 28 червня, в День Конституції України, у Гадячі придбала квиток на автобус до Лебедина. Але, прийшовши за 20 хвилин до відправлення автобуса на автостанцію, дізналася, що вказаний автобус не прибув із Лебедина. Їй запропонували наздоганяти автобус «Полтава-Лебедин». Жінці нічого не залишилось, як винайняти транспорт, який зумів наздогнати потрібний автобус. Із горем пополам вона все ж таки дісталася до Лебедина. А тепер подумує, чи варто надалі користуватися послугами наших «добросовісних» перевізників.
Хоча, як повідомила «ЖЛ» начальниця автостанції Світлана Ярошенко, Лебединська автостанція працює у звичному режимі із 5:45 до 19:00 і запрошує всіх бажаючих скористатися послугами пасажирських автоперевезень. А також нагадує, що тільки придбаний у касі квиток є підтверджуючим документом застрахованому пасажирові. На жаль, більшість лебединців продовжують чекати автобуса неподалік за рогом у напрямку його руху. Також очільниця автостанції повідомила, що від часу поновлення руху автобусного сполучення попит на послуги перевезень впав майже на половину. Якщо раніше, до карантину, в касах автовокзалу за місяць обслуговувалося близько 12 тисяч громадян, то за червень поточного року кількість пасажирів, які придбали квитки, сягає всього 5922. Під час нашого спілкування 6 липня дізналися, що протягом дня в касах автостанції квитки придбав тільки 171 пасажир.
А у місті?
Із великими потугами відновлює свою роботу маршрутне таксі міста. Із 1 червня перевізники Лебедина мали можливість здійснювати перевезення пасажирів за умови дотримання санітарних вимог. Дозвіл на відновлення руху лебединських маршрутних таксі міська комісія з питань техногенної-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій надала ще 29 травня.
Першим на маршрут виїхав лише автобус №4 «Сумська – Центр – Українське лісництво». Наступного дня, 2 червня, у міській раді відбулася зустріч міського голови Олександра Бакликова, його першого заступника Ольги Зікєєвої і начальника відділу торгівлі, побутового обслуговування та захисту прав споживачів Олексія Харченка із перевізниками міста щодо поновлення роботи міського автобусного сполучення, на якому було вирішено вже із 9 червня відновити роботу маршрутних таксі №№5, 10, 12, 13. Тоді ж погодили відновлення роботи маршрутів №№8 і 22 із 1 липня. Це було пов’язано із капітальним ремонтом «бусів», задіяних на цих маршрутах. Але, як бачимо, з цієї дати обіцяний рух маршруток №№8 і 22 так і не відновився. Після численних звернень лебединців до редакції «ЖЛ» зв’язалася безпосередньо з перевізником – Олександром Білодідом. Перевізник погодився поспілкуватися і пояснив: «Наразі всі автобуси капітально відремонтовані і готові, хоч сьогодні, вий-ти на маршрути. Але пандемія коронавірусу все ж внесла свої неприємні корективи у наше життя. Люди за 2 місяці навчилися обходитися без маршруток, та й перевезення влітку ніколи не приносили великого прибутку. Після спілкування з іншими перевізниками вирішив зробити паузу, але готовий випустити маршрутки, якщо в цьому буде потреба. Рано чи пізно маршрути за №№8 і 22 виїдуть на лебединські дороги, і я вірю, що таке відбудеться обов’язково».
Водночас, незважаючи ні на що, на вулицях Лебедина продовжують працювати маршрутні таксі за №№4, 5, 10, 12, 13. «ЖЛ» у номері від 11 червня надрукувала розклад їх руху. Поки що містяни не можуть користуватися й послугами комунального автобуса №7. Він був популярним через значну місткість та можливість пільгового проїзду без обмежень кількості пільгових місць, яким, як правило, їздили пільгові категорії населення. Серед тимчасового графіку руху маршрутних таксі він відсутній і поки що невідомо, коли відновить свій рух.
Погодився відповісти на запитання «ЖЛ» і Віктор Яковлєв, який утримує маршрутне таксі №№10 та 13. «Із кожним роком ситуація із міським перевезенням погіршується, – повідомив перевізник, – і далі стає все важче утримувати маршрути. Водії відмовляються працювати за таку заробітну плату і все частіше поглядають, коли відкриють кордони із сусідніми європейськими країнами. Розумію, що важко утримувати маршрути, але й розумію тих людей, які у визначений час чекають маршрутного таксі, щоб дістатися у потрібне місце. Ми продовжуємо перевозити окремі категорії пільговиків, хоча й не отримуємо компенсації від міської влади».
Відома газеті і позиція начальника відділу торгівлі, побутового обслуговування та захисту прав споживачів виконкому Лебединської міської ради Олексія Харченка щодо відновлення руху маршруток №№8 та 22: «Так, іще при зустрічі керівництва міста з перевізниками Олександр Білодід обіцяв із 1 липня відновити рух своїх маршрутних таксі. Але напередодні зателефонував до нас і повідомив, що вивчив пасажиропотік у напрямку руху своїх маршрутів. Він пояснив, що ніякого прибутку відновлення руху таксі за №№8 і 22 не дасть і наразі великого пасажирського ажіотажу там не спостерігається. На сьогодні маршрутним таксі у нас охоплено всі куточки міста».
Чи не кожного дня лебединцям доводиться спостерігати за рухом маршрутного таксі в години пік, і пасажири під час руху не почуваються у салоні комфортно від тисняви через перезавантаженість транспорту.
Прекрасно розуміємо позицію посадовця і перевізників. Але ж багатьом лебединцям потрібно вчасно прибути на роботу, вони всі поспішають і скаржаться на відсутність транспорту. Тим більше, що за даними «ЖЛ» переважна більшість підприємств уже відновила свою роботу після карантину. Поки що їм доводиться задовольнятися реаліями.
Можливо, хтось із перевізників таки ще раз детально вивчить питання і змінить думку, піде назустріч своїм пасажирам. Бо ж кожен пропуск рейсу, а тим більше дня чи тижня віддаляє перевізників від потенційних пасажирів. Люди вчаться обходитися без громадського транспорту – дістають із загашників підзабуті велосипеди, мопеди чи автомобілі. Це, напевно, й дорожче, аніж громадський транспорт, зате виявляється надійнішим.
Чи багато автомобілістів зупиняться, побачивши людину з проханням підвезти? А перевізники міжміського та міжобласного сполучень так роблять. Вони не цураються лебединців, які з простягнутою рукою просять довезти їх «по місту».
Кожен хоче повернутися до звичного ритму життя, користуватися усіма послугами та комфортом. Хоча б тими, що вже були у нашому Лебедині. А там, дивись, і повернеться до свого русла звичне для всіх життя.
Вивчав роботу транспорту Ігор КОЛЄСНІКОВ
Від редакції. Міський голова Олександр Бакликов, відмовився давати «ЖЛ» усний коментар із цього питання, вважаючи, що сказане ним може бути опубліковане із перекручуванням фактів. Пославшись на оприлюднення розкладу руху пасажирського транспорту на офіційному сайті міської ради, посадовець запропонував написати нам письмовий запит на інформацію.
Сподіваємося, отримана відповідь, яку ми оприлюднимо у найближчому номері, не буде надто бюрократичною і завуальованою посиланнями на норми законодавчих актів. І лебединці врешті отримають відповідь, чому жителі села Куданівка, яка є частиною міста, не мають доступу до міського громадського транспорту, і на всіх жителів багатоквартирних будинків Сумської та прилеглих вулиць нині працює лише маршрутне таксі №4. При цьому комунальний автобус, який здійснював перевезення на маршруті №7, а також обслуговував і Куданівку, і вулицю Сумську, взагалі не «виходить» на маршрут. Можливо, підготовка запитуваного нами матеріалу насправді вимагала ґрунтовної підготовки, тому очільник міста скористався облюбованою посадовцями можливістю уникнути прямої відповіді, запропонувавши редакції звернутися письмово.
