Важко знайти людину, яка б не користувалася послугами магазинів, маркетів, продовольчого чи промислового ринків. Щодня, поспішаючи додому, ми заходимо у звичні для нас приміщення, де завжди можна знайти необхідний для себе товар: чи продукти харчування, чи, можливо, щось із одягу-взуття. Часто виникає потреба і у придбанні різних кормів для домашніх улюбленців та худоби, а інколи ж, у «найвеселіші», ремонтні моменти не обійтися без будівельних матеріалів.
Вже давно минули ті часи, коли на прилавках більшості продовольчих магазинів сиротилися тільки ковбаса і рибні консерви. Зараз крамниці «перевантажені» товарами різноманітних виробників, які намагаються якнайшвидше реалізувати свій товар. Шкода тільки, що у гонитві за швидкістю продаж дехто забуває про якість продукції, котра виготовляється. А ми ж, споживачі, якось спробувавши і лишившись невдоволеними, навряд уже повернемося до тієї торгової марки, що розчарувала.
Що ж купують лебединці і саме якому товару надають перевагу, «ЖЛ» дізнавалася під час чергового п’ятничного обговорення.
Наталія: – Надаю перевагу українському виробнику. Вважаю, що нині з’явилося багато якісних наших товарів, які вдало конкурують з імпортом і якістю, і ціною. Це продукти харчування, одяг, предмети побуту тощо. І, звичайно ж, купуючи українське, розумію, що це хоч і малесенький, але внесок у нашу економіку. Чиясь гривня до зарплати йде в бюджет держави.
Іван Минюк, депутат Лебединської міської ради: – Цікава тема для обговорення. Мушу зауважити, що віддаю перевагу українським виробникам. І, на моє глибоке переконання, хоча і має бути альтернатива, але потрібно підтримати економіку нашої держави. Якщо мова йде про вибір продуктів харчування із Полтавщини чи Сумщини, то обираю продукти молочного виробництва саме нашого краю. Серед виробників м’ясної продукції підтримую лебединців. І водночас із цим усім визнаю: багато якісних товарів виготовлені за кордоном. Я залюбки користуюся ними. Правду пишете: «Були б гроші!». Бажаю, щоб ми всі мали кошти на товари і українських, і закордонних виробників.
В’ячеслав: – Я завжди надаю перевагу товарам вітчизняного виробництва, бо вони якісніші та дешевші. А товари імпортного виробництва зараз майже всі із Китаю. Так, їхня низька ціна радує, але ж якість… Чи не на один день.
Анатолій: – Як справжній патріот, підтримую гасло «Купуй українське!». Але дуже хочеться, щоб наш товар був якіснішим і відповідав стандартам та світовим вимогам. Чомусь у нас на ринку дуже складно знайти щось вітчизняне. Наші підприємці здебільшого пропонують товари китайського виробництва, які не завжди є якісними і довготривалими у використанні. Часом я заходжу до магазинів використаного одягу, яких у нашому місті нині вистачає. Нещодавно разом із сином придбали там три пари футбольних бутсів лише за 100 гривень. Економія! А ще дуже прикро за лебединських виробників, чиї товари, мабуть, найважче знайти на полицях магазинів.
Ольга: – Крім продовольчих, користуюся тільки послугами магазинів секонд-хенду. Раджу користуватися їх послугами й іншим. Там можна знайти все, що хочеш. І дуже приємно, що саме такі крамниці відкриваються у Лебедині. Ви тільки завітайте до будь-якої із них і побачите там половину наших жителів!
Сергій: – Користуюся винятково послугами інтернет-магазинів, а товари там, на жаль, не українського виробництва. Хотілося б, щоб переважали наші товари, але українцям і сьогодні важко конкурувати із закордонними.
Ірина: – Намагаюся не дивитися на виробника та купую перевірені роками товари і продукти харчування. Також звертаю увагу на акційні пропозиції, адже заробленого не вистачає, щоб придбати дійсно якісні товари.
Володимир: – Свого часу наше місто, яке виготовляло необхідну для життя продукцію, славилося товарами власного виробництва і поза межами Сумщини. Лебедин у 70-80-ті роки називали заводським містечком, а на його території функціонувало більше 10 заводів і фабрик. Нині ж представників місцевого виробництва можна порахувати на пальцях лише однієї руки.
Що ж, більшість наших дописувачів хоче купувати українське, але часто не робить цього через занизьку якість товару. Та й, як бачимо, дещо присутні нарікання на товари лебединських виробників. Найімовірніше, їм слід попрацювати над покращенням асортименту власної продукції? Ми ж сподіваємося, що доволі скоро настануть ті часи, коли продукція, вироблена у Лебедині, користуватиметься шаленим попитом, і всі ми купуватимемо тільки своє, місцеве та якісне.
«Слухав» громаду Ігор КОЛЄСНІКОВ
