Правду говорять, що «вік живи – вік учись». На сто відсотків правдивість цього виразу можуть оцінити батьки, а також бабусі й дідусі, котрим у певний період життя вкотре доводиться «навчатися» у школі. Навчаються, звісно, вони разом зі своїми дітьми й онуками, постійно оновлюючи власні знання із того чи іншого предмету.
Математика, читання, природознавство крок за кроком еволюціонують у геометрію та алгебру, українську та іноземні мови, біологію й географію, фізику та хімію… Кожне із наступних домашніх завдань цікавіше, але ж і складніше за попереднє. І дивлячись на формули чи таблицю Менделєєва, згадуючи артиклі чи вживання часів у англійській мові, перечитуючи черговий твір української або зарубіжної літератури, кожна людина врешті розуміє, яка ж шкільна наука стала у нагоді найбільше. Однак всі ж ми мали «улюбленців» під час навчання? Тому «ЖЛ» і попрохала своїх читачів поділитися спогадами і враженнями від вивчення тих чи інших предметів, розповісти про улюблені, а також про те, чи допомогли вони у дорослому житті.
Іван: – «Історія – свідок минулого, світло істини, жива пам’ять. Історія – життя пам’яті. Історія – це свідок часу, учителька життя», – писав Цицерон. Тож найулюбленішим предметом у школі для мене була саме історія. І до цього часу, подорожуючи, я завжди цікавлюся історичним минулим кожного куточка України.
Наталія: – Я, наприклад, не можу сказати, який саме предмет для мене найулюбленіший. У нас був сильний клас, і тому ми по кожному предмету намагалися «тягнутися» одне за одним. І хімія подобалась, і фізика, і біологія, і українська мова, і математика. А в житті мені згодилася саме математика.
В’ячеслав: – Мені в школі найбільше подобалась історія, напевно, тому, що вчитель історії був фахівцем своєї справи і чудовою людиною. Те, як він читав ці уроки – це ціле мистецтво.
Валентина: – Англiйська мова! Я дуже хотiла її вивчити i вивчила! Але це було дуже давно; зараз, на жаль, мало практики.
Олександр Бакликов, міський голова: – Алгебра, історія, фізкультура.
Оксана: – Особисто я любила вчитися, дізнаватися нове, а улюбленими предмети ставали, насамперед, завдяки яскравій особистості вчителя. У початковій школі ми обожнювали музику, яку читав Валерій Кузьмич Грицай. Співали вокалізи на три голоси, «Україну» Петриненка (у 1990, ще «при союзі»!), а про Цоя, Висоцького і «Наутілус Помпіліус» я дізналася з «Поле Чудес» наприкінці кожного уроку. В середній школі – Микола Семенович Гурський і географія. Походи в ліс, його розповіді про далекі континенти… І завдяки Анатолію Васильовичу Удоду, який встиг трохи «почитати» історію в педучилищі, пам’ятаю столиці багатьох держав і маю критичний підхід до того, що відбувається в державі. Щодо практичного використання набутих знань, то в побуті математика є постійно, як задачі з початкової школи, та й уроки з дітьми ще трохи можу перевірити на правильність.
Євген: – Важкувато вибрати щось одне, але десь так: фізика, математика, мови. Найчастіше, звичайно, порпаюсь у знаннях із мов: української та англійської. Початкові знання з геометрії теж стають у нагоді чи не щодня: порахувати площу стіни, яку треба заклеїти шпалерами, об’єм – скільки томатного соку треба закрити, аби вистачило до наступного сезону, розрахувати кількість матеріалів, щоб добудувати паркан.
Марина: – Я – гуманiтарiй, тому подобалося все: iсторiя, лiтература, географiя. Найбiльше, звичайно, iсторiя, але це була заслуга вчителя, яка вмiла зацiкавити предметом. У життi знадобилися всi предмети, але лише для власного кругозору. Як показала практика, оцiнки й успiшнiсть у школi мало вплинули на особисті досягнення. Оцiнки потрiбнi батькам та вчителям, а дiтям – щасливе й веселе дитинство, а також навички соцiалiзацiï.
Зважаючи на те, як більшість із наших респондентів застосовує знання, отримані в школі, уже дорослими, нинішньому поколінню варто брати з них приклад. Адже теорія є теорією, а практика – доволі цікава, а часом навіть сувора, – завжди головна. Легких вам усім занять!
Громаду «слухали» Олена ВЄЧКАНОВА та Євген ШУЛЬГА
