Майже від самого початку року українці мітингують з приводу чергового підняття вартості комунальних послуг, зокрема, газу та його транспортування, електроенергії та води. Ми ще навіть не встигли отримати підвищену на 1000 гривень заробітну плату, а від нас вимагають заплатити комірне за збільшеними тарифами. Такий крок постачальників вкотре розбурхав усю країну. Провівши нескладні попередні підрахунки, люди усвідомлюють, що елементарно не можуть оплатити комунальні послуги! Очевидно, не знайшовши іншого виходу, українці перекривають дороги, штурмують кабінети чиновників, аби добитися справедливості у тарифному питанні. Депутати Лебединської міської ради не залишилися осторонь і підтримали звернення до керівництва країни щодо підняття плати за користування газом та електроенергією.
Влада у свою чергу пішла на поступки і вже прийняла відповідні рішення, спрямовані на зниження вартості природного газу для населення. Але чому вона реагує лише тоді, коли українцям доводиться робити радикальні кроки?
Що ж із цього приводу думають лебединці, які теж намагаються достукатися до влади. Чи влаштовують нас нові тарифні розцінки на комунальні послуги? І які саме з них турбують найбільше.
Наталія (жителька міста Ромни): – Звичайно, комунальні послуги сплачувати треба, і я готова це зробити як власниця житла в багатоквартирному будинку. Але, на мою думку, є ряд нюансів. Якщо тарифи європейські, то чому зарплатня і пенсія, як у країнах, вибачте, третього світу? Де логіка? Я розумію, що є субсидія, але розглядаю її не як допомогу соціально незахищеним, а як подачку. І найцікавіше – ЯКІСТЬ ПОСЛУГИ! Я думаю, всі користувачі помітили нікудишню якість газу. Щоб закип’ятити воду в чайнику, треба чекати хвилин 15, а раніше не встиг оком моргнути – готово. Особисто для мене цікавим є тариф ЖЕКу, в розшифровці до якого близько 30 пунктів, включаючи ремонти всіх мереж, які тільки є в будинку! Де ця послуга? Востаннє наш ЖЕК надавав її ще, напевно, при Союзі. Зараз лиш прибиральниця раз на тиждень підмітає подвір’я… Практично все робимо за власний кошт. Тож питань безліч, відповідей – нуль. Сплачую чемно, щоб не накопичувати борги. Але якщо виникають проблеми з наданням комунальних послуг, одразу сигналізуємо владі, і навіть є досвід позитивно вирішених питань. Зниження ціни на газ стало приємною новиною для українців! Хай таких новин буде більше. А з протестувальниками, які вийшли на мітинги, згодна стовідсотково!
Анатолій: – Скажу відверто, нові тарифи не турбують тільки наших мільйонерів, адже їм не складно оплатити такі суми в платіжках. Аналітики вже давно підрахували і повідомили, якими економічно обґрунтованими повинні бути ціни на газ та його транспортування. Мене особисто тарифи турбують, але я згоден платити за якісні послуги природного газу, безперебійну подачу води та своєчасне вивезення сміття. А якщо владі навіть і вдасться знизити ціну на газ, то це буде чергова подачка у вигляді «нате візьміть, але закрийте рота». Якщо ви й піднімаєте тарифи, то зробіть так, щоб люди мали можливість оплатити їх.
Оксана: – А ви хіба не знаєте, що багатий голодного ніколи не зрозуміє? З такими зарплатами, як у депутатів, міністрів, або того ж Коболєва, жити можна. Це ми, простий народ, чекаємо квитанцій, як смертного вироку. Лише радикальні заходи змусять владу повернутися до народу обличчям.
Микола: – Ніколи не погоджусь із такими драконівськими тарифами, які нам виставили за газ, електроенергію та воду. Звідкіля взялися такі ціни, хто їх обраховував, коли вводив у дію? Невже вони не розуміють, що при таких зарплатах і пенсіях оплатити комірне не реально! А ще боляче від того, що нас вчили економити природні ресурси. Моя мама завжди економила на світлі, щоб платити меншу вартість. А вони навіть збільшили тариф для тих, хто використовував за місяць менше 100 кВт. Розумію і підтримую тих, хто в мороз пішов до влади добиватися справедливості.
Іван: – Те, що вiдбувається в нашiй державi, я б назвав квестом на виживання. Цей квест триває вже протягом семи рокiв: постiйне пiдвищення цiн ми бачимо i в платiжках за газ та електроенергiю, i на полицях магазинiв, i взагалi у всiх сферах обслуговування. Що це? Для чого? Чи справедливо це? Вiдповiдь лежить на поверхнi: до влади прийшли не професiонали, а заробiтчани. При чому, заробiтчани в найгiршому сенсi цього слова. «Конкретнiше!» – скажете ви. Будь ласка! Що означає платiжка за транспортування газу? Хто її придумав? Чому ранiше, з 90-х, коли ми самостiйно копали канави до своїх садиб, закуповували труби, пiдводили газопровiд до хати за власні грошi, а колгоспи оплачували пiдведення до сiл газопроводу (до речі, держава вiдшкодовувала тi кошти колгоспам і пiдприємствам), нi в кого не виникало iдеї плати за транспортування? Що змiнилося з тих пiр? Змiнилося ставлення до нас – простих людей. Заплатять! Терпiтимуть! Ви тiльки задумайтеся, земляки мої! Яким керiвником, якою людиною треба бути, щоб при збитковостi державноi компаннii «Нафтогаз», отримувати мiльйоннi заробiтнi плати?! Куди дивиться Президент, Верховна Рада, Уряд? Це злочин! I мене пiдтримають державнi службовцi та представники мiсцевого самоврядування, якi знають, що таке незаконне витрачання державних коштiв, перевiрка КРУ, прокуратури та інших. Хочеться запитати того, хто придумав платiжку за транспортування: а ти в мене труби викупив, землю пiд трубами викупив, а може ти обслуговуєш тi труби, якi йдуть по моєму городу? Так з якого дива я маю тобі платити? Чи, може, ти вiдрами менi газ носиш?А хто подумав про пенсiонерiв? Хто подумав про людей, якi на мiнiмалку живуть, піднімають дiтей? Я на боцi тих, хто не мовчить, кому набридло почуватися недолюдьми, хто хоче жити, працювати заради України та її майбутнього! Якщо ми всi не будемо байдужими i не мовчатимемо, нас почують! Не мовчiть! Не дозволяйте «спiвати пісень» та «пишатися народом» тiльки перед виборами! Тi, хто йде до влади, мають пам’ятати, хто віддав їм свій голос!
Олексій: – Досить дурити народ України! Ми – країна, в якої є свій власний газ! За Конституцією, цей газ належить народу! Облгази і труби – все народне! Тому я категорично проти таких тарифів.
Євген: – По нашому сімейному бюджету найбільше «вдарить» нова ціна електроенергії. Раніше ми, як багатодітна родина, мали можливість використовувати електроенергію за тарифом 90 копійок без обмежень обсягів споживання. На опалення, підігрів води, приготування їжі використовуємо в опалювальний сезон близько 1500-2000 кіловат. Здається, що дуже багато, але це еквівалент за енергетичними одиницями всього-навсього 150-200 кубометрів газу. Як для приватного будинку – дуже ощадливо. І нині за це платитимемо майже удвічі більше, бо пільгових умов тепер немає ні для багатодітних родин, ні для користувачів електроопалення. Привіт тобі, уряде, від дітей із подібних до нашої родин. Ми загалом не проти підвищення тарифів, коли це виправдано, і спрямовується на покращення якості надання послуг. Але ж якщо це «підйомні» цифри! Мені взагалі іноді видається, що нас весь час випробовують на «авось» – давайте уведемо ось це, буде народ проти, змінимо. А як іще пояснити той факт, що після першого-ліпшого народного обурення, влада знаходить компромісне рішення? Невже із-поміж великої армії чиновників ніхто не займається підрахунками, прогнозуванням?
А ще на власному сайті «ЖЛ» розмістила опитування з приводу вартості комунальних послуг. 69% вкрай занепокоєні тарифами на природний газ та його доставку, по 13% опитуваних відповіли, що їх у першу чергу турбують ціни на електроенергію та послуги зв’язку й Інтернету. 6% занепокоєні вартістю вивезення твердих побутових відходів.
Навіть складно щось додати до сказаного. Як би там не було, добре, що серед нас залишаються ті, хто шукає справедливості не на словах, а на ділі, зокрема, і у «тарифних» справах. Бо, погодьтеся, важко чогось добитися, сидячи на кухні і обговорюючи там несправедливе ставлення до людей. І ганьба тим, хто на передвиборчих гаслах обіцяє знизити тарифи, а коли потрапляє у владний кабінет, забуває про все. Будемо сподіватися на те, що нас почують.
Ігор КОЛЄСНІКОВ
