Ні, не про українську казку про сороку-ворону і її сороченят говоритимемо сьогодні. І тим більше, не про смачну кашу. Радше про те, завдяки чому ми її готуємо – про газ. Конкретніше, про вибір постачальника газу й про інші аспекти газової теми. Вона так чи інакше вплітається у наше життя, радує, дратує, словом, стала невіддільною частиною нашого буття. Отож, аби зберігати душевну рівновагу, з’ясовуємо, чи можна змінювати постачальника газу, чи варто і як саме це робити – у сьогоднішній «Темі дня».
Про це не говорив, мабуть, тільки той, хто не користується природним газом для приготування їжі й опалення оселі. Ще до відкриття українського ринку газу, коли змінити постачальника було неможливо, подекуди лунали розмови, мовляв, було б непогано. Будь ласка, із серпня 2020 року це стало можливим для будь-кого із приватних споживачів. Йдеться про населення, адже механізм зміни постачальника газу для юридичних осіб запрацював набагато раніше.
Вчергове це питання актуалізувалося на початку опалювального сезону, коли ціни на блакитне паливо «поповзли» вгору. І збільшилися вони не на кілька відсотків, а у рази.
Але перед тим, як «видати» конкретну інструкцію щодо зміни постачальника, не зайвим буде поглянути на тарифну передісторію постачання газу для лебединців. Можливо, це допоможе до кінця читання матеріалу зробити певні висновки.
Отже, якщо переглянути архів тарифів Сумигаз збуту, який до серпня 2020 року був одноосібним постачальником газу лебединцям, побачимо, що не вперше ціна блакитного палива сягнула значних показників. Так, у листопаді 2018 року ми вже отримували газ за ціною понад 8 гривень. Щоправда, тоді до загального тарифу була включена і вартість доставки. Протягом наступного 2019 року ціна поступово зменшувалася від 8,20 до 6,10 грн.
На початку 2020-го із вартості газу виокремили вартість його розподілу і доставки. Тож на початку року власне газ, як продукт, коштував 5,87. Далі, через ряд зовнішніх чинників – поширення коронавірусу й наступний спад споживання промисловістю, через теплу зиму – ціна кубічного метра газу почала стрімко знижуватися. Мінімум зафіксований у червні 2020-го на рівні 2,78 грн. У наступні місяці почнеться поступове зростання, сягнувши максимуму у грудні 8,87 грн. У січні 2021 року Сумигаз збут пропонував придбавати газ уже по 9,91 грн. І лише майже за місяць після того знизив ціну до сьогоднішніх 6,99 грн.
Не можна не згадати й пропозицію сумського постачальника «Твоя енергонезалежність». У рамках цієї акції споживачам пропонувалося придбати об’єм газу наперед, на весь опалювальний період (скільки, кожен вираховував сам), аби не бути залежним від коливань цін на ринку протягом опалювального сезону. У 2019 році це можна було зробити із розрахунку майже 6 грн. за кубічний метр, у 2020-у, залежно від часу підписання угоди, – від 4,49 до 5,49 грн.
Саме у цей час і починає працювати газовий ринок. Кілька десятків компаній отримують доступ до постачання газу населенню. У кожного – свої підходи, свої ціни, свої акції та пропозиції, у яких не так просто розібратися.
Виходить на ринок для населення і державний «Нафтогаз». У цей період – серпень-вересень – ціни у постачальників не дуже різняться. А літні обсяги споживання газу, ще не змушують більшість споживачів задумуватись про зиму. Перший «дзвіночок» пролунав у жовтні, тоді державне підприємство запропонувало постачання газу дешевше більш ніж на 1 гривню за кожен кубічний метр. У листопаді-грудні «задзвонило» вдруге – різниця складала вже понад 2 грн. Загалом, чимало українських компаній у той час пропонували українцям газ дешевше, аніж сумський постачальник.
Оскільки розташування самої компанії-постачальника значення особливого не має, споживач міг укласти угоду з будь-якою із них, обравши тільки зручність обслуговування і тарифну політику.
Деякі компанії пропонували й річні тарифи. Уклавши такі угоди, споживачі могли не хвилюватися про коливання цін протягом наступних 12 місяців. Із тим же «Нафтогазом» можна було укласти річну угоду у різні місяці 2020 року із розрахунку вартості кубометру газу від 4,73 до 6,45 грн. При чому, умови сумської «енергонезалежності» й річного тарифу від інших постачальників суттєво різнилися. У першому випадку споживач мав оплатити відразу увесь замовлений обсяг газу. У іншому – лише щомісячно сплачувати спожитий об’єм за ціною річного контракту.
Наразі підключення до річних тарифів припинене, як зазначають постачальники, «через зниження «кон’юнктури».
Отже, укласти угоду могли, але чимало з нас не захотіли нічого змінювати. Причетні до газового питання посадовці називають різні цифри споживачів, які скористалися можливістю змінити постачальника газу – від 5 до 15%. У будь-якому із цих варіантів – відсоток надзвичайно малий, враховуючи різницю у цінах, що пропонували різні постачальники. На заваді поширенню переходів між постачальниками могли стати або ж слабка поінформованість про таку можливість або ж наша інертність. І якщо першу проблему ми сьогодні намагаємося вирішити, то з іншою кожному доведеться боротися самотужки. Ми – хіба підштовхнемо, але вже наприкінці матеріалу.
Для початку ознайомимось з інструкцією зі зміни постачальника газу та деякими іншими «навкологазовими» питаннями, аби розуміти наскільки це під силу кожному із нас. Її вже декілька разів оприлюднювали органи влади різними способами, у різних видах ЗМІ. Втім повторення – не завадить.
1. Обираємо нового постачальника газу. Але для початку перевіряємо, чи дійсно обрана компанія має право на постачання газу. Зробити це можна на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у галузі енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
2. Подати заяву-приєднання до нового постачальника. Це можна зробити як на сайті нового постачальника, так і надіславши йому скановану/сфотографовану заяву на електронну скриньку разом із документами, які може вимагати постачальник.
3. Чекаємо повідомлення від нового постачальника про дату, з якої здійснюватиметься постачання природного газу. Нова компанія має для цього термін до 20 днів, однак конкуренція змушує компанії реагувати швидше.
4. Отримуємо остаточний рахунок від попереднього постачальника. Розрахуватись із попереднім постачальником треба упродовж десяти днів із моменту отримання рахунка. Якщо ж ви не погоджуєтеся із таким рахунком, варто звернутися до суду.
Чи потрібно сплачувати за доставку після зміни постачальника газу? Потрібно, оскільки за газ як товар ви сплачуєте новому газопостачальнику, а за доставку – облгазу. Послуга доставки газу надається споживачам незалежно від того, хто в нього постачальник.
Чи потрібно буде передавати дані про споживання газу з 1 до 5 числа? Потрібно, оскільки облік споживання газу здійснює газорозподільча компанія (облгаз). Вона є природним монополістом на вашій території і її не можна змінити. Тому потрібно з 1 до 5 числа кожного місяця передавати показання лічильника газу в особистому кабінеті, додатку, чат-боті облгазу у Viber та Telegram, або в будь-який інший зручний спосіб.
Щодо квитанції на оплату газу, то це є обов’язок постачальника і саме він надсилає їх клієнту. Тому варто пам’ятати, що питання щодо об´ємів споживання необхідно адресувати облгазу, а щодо нарахувань – новому постачальнику газу.
Наче всі кроки переходу описали, але варто згадати про нюанси.
Насамперед, аби змінити постачальника газу, доведеться «подружитися» із Інтернетом.
Наступний нюанс стосується можливості отримання квитанцій від нового постачальника. Квитанції, скоріш за все, надсилатимуться вам електронними засобами зв’язку – чи електронною поштою, чи у месенджерах. Тому варто врахувати, чи матимете ви можливість отримувати електронну квитанцію, аби вчасно сплатити за постачання газу.
Чи треба переходити, це вже питання кожен вирішуватиме особисто. З упевненістю можна сказати лише, що значно дешевшати газ надалі навряд чи буде. Адже його запаси не збільшуються, і споживачів не надто меншає. Можливість вибору постачальника дозволить зекономити певну суму коштів, й ніхто не забороняє змінювати його кілька разів.
Надто це хочеться зробити, коли постачальник «підкидає сюрпризи» під виглядом якихось перерахунків, завдяки яким кожен споживач має сплачувати додатково значну суму. При чому без жодних пояснень, розшифровок тощо. Цікаво, що у квитанції із особистого електронного кабінету графа «Перерахунок» зовсім відсутня, а до сплати зазначена значно менша сума. У випадку наданого редакції споживачем рахунку від Сумигаз збуту ця різниця складає 503 гривні. А це, погодьтесь, насторожує, і викликає велике бажання не платити отого «перерахунку», принаймні до отримання пояснення, звідки ж він з’явився.
Можливо, коли ми продемонструємо, що можемо швидко змінювати постачальників через незадовільну роботу, вони стануть більш лояльними до своїх споживачів, і не допускатимуть ось таких, уже не перших і не дрібних, неприємностей. Бо щоб там не говорили, конкуренція таки найкращий спосіб отримати справедливу ціну і якісне обслуговування.
Вчитувався в інструкції Євген ШУЛЬГА
