Уже зрозуміло, що розмова знову піде про землю. Дуже таки багато питань виникає сьогодні у громадян. Чому? Певно, всі відчувають і «смакують» звістку про прийняття закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Дехто говорить прямо, мовляв, чого ті законотворці зволікають? А дехто ставиться до цього із пересторогою. «ЖЛ» уже неодноразово обговорювала земельні відносини. І ось знову питання наших читачів спонукало до пошуку відповіді. То як же отримати обіцяну законом землю? Про це – у сьогоднішній «Темі дня».
Читайте також: Лебединські депутати сказали «Ні» ринку землі
Раніше, декілька попередніх номерів газети, ми за допомогою фахівців намагалися розповісти про відкритий ринок (чи то пак обіг) землі, повідомляли про обурення господарників Лебединщини щодо голосування нашого нардепа «за» прийняття законопроєкту про продаж земель сільськогосподарського призначення, пояснювали спірні питання звичайних городів та «приораних» понад виміряну норму метрів тощо. Сьогодні ж мова дещо про інше. Про оті 2 гектари землі, які обіцяє закон кожному громадянину, причому безоплатно. Чому саме на них ми зупинилися? У визначенні розмірів земельних ділянок є й інші категорії. Та коли стартувала земельна реформа, тоді й зріс попит на ці законом дозволені гектари державної або комунальної власності. Як уже сам по собі напрошується висновок, на двогектарну норму сьогодні найбільше бажаючих, які хочуть отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Тож ми знову звертаємося по допомогу до спеціалістів-земельників, зокрема до начальника відділу у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області Ігоря Бормана.
Як відзначає посадовець, це розмова про землі іншої категорії – землі державної або комунальної власності. Так, відповідно до вимог Земельного кодексу України кожен громадянин має право безоплатно отримати у власність земельні ділянки вказаної категорії. Тож пояснимо це нагальне питання саме лебединцям – жителям міста Лебедина і району.
На що розраховувати?
Насамперед, слід добре знати, на який розмір земельної ділянки можна розраховувати. Це також визначено Земельним кодексом 2016 року. Для ведення особистого селянського господарства можна отримати не більше 2 гектарів землі. Хто захоче займатися садівництвом, зможе отримати у власність до 0,12 гектара (12 соток). На індивідуальну житлову забудову, тобто на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – до 0,25 гектара (25 соток), в селищах – до 0,15 гектара (15 соток), у містах – до 0,10 гектара (10 соток). Для індивідуальної гаражної забудови громадяни можуть отримати не більше 0,01 гектара (1 сотку) й індивідуального дачного будівництва – до 0,10 гектара (10 соток). Та слід іще наголосити, що законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки.
Кожен громадянин має право отримати в приватну власність 5 земельних ділянок
Положення Земельного кодексу передбачають тільки одноразове безоплатне отримання земельних ділянок у власність громадян у межах визначених норм по кожному виду господарювання, тобто, кожен громадянин має право отримати в приватну власність 5 земельних ділянок різного цільового призначення (згідно із наведеним переліком). А, використавши своє право раз, приміром, отримавши 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, громадянин не може отримати таку ж земельну ділянку вдруге. Отримавши безоплатно, наприклад, земельну ділянку для ведення садівництва у розмірі 10 соток (а законодавством визначено 12), у майбутньому громадянин не може претендувати на решту – 2 сотки.
Як же набути права власності на земельну ділянку?
Щоб отримати земельну ділянку у власність шляхом її безоплатної приватизації, треба звернутися до Головного управління Держгеокадастру Сумської області, написавши заяву-клопотання на отримання земельної ділянки одного із перерахованих вище видів угідь. До заяви слід додати копії вашого паспорта та ідентифікаційного коду, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки. Викопіювання можна зробити самостійно за допомогою Інтернет-ресурсів, відкривши Публічну кадастрову карту України, знайти потрібну область, район, сільську раду і визначити вільну ділянку, яка на карті не буде позначена як та, що використовується. Але Ігор Борман радить краще переконатися, що приваблива для вас земельна ділянка справді вільна. Для цього слід звернутися до землевпорядних структур чи місцевої громади, тобто до сільської ради, де ви хочете отримати ділянку, адже саме там, на місці, найкраще знають, яка земля не перебуває у використанні. Ну от, побачили ви на кадастровій карті вільну ділянку, наприклад, у сільській раді, їдьте й перевірте, чи вона вільна.
Після поданої заяви в Головне управління Держгеокадастру протягом 30 днів громадяни мають отримати повну відповідь: якщо є можливість надати визначену земельну ділянку у приватну власність, то відповіддю буде наказ із дозволом про її отримання, якщо ж немає можливості, то громадянину повинні надати обґрунтовану відповідь-відмову. Та якщо протягом цього 30-денного терміну із моменту реєстрації вашої заяви-клопотання не отримуєте дозволу або відмови, ви, як особа, зацікавлена в одержанні в користування земельної ділянки із земель державної власності, через місяць маєте право замовити розроблення землевпорядної документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомити управління Держгеокадастру та додати до повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Скажімо так, громадянин отримав із Головного управління Держгеокадастру позитивну відповідь із наказом про надання земельної ділянки у приватну власність, тобто дозволом на розробку проєкту землеустрою. Із цим наказом слід звернутися в Інститут землеустрою на адресу: м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, 25 чи на вул.Петропавлівську, 81 до Державного земельного кадастру. Простіше, звичайно, звернутися до місцевих ліцензованих землевпорядних організацій, які мають право на проведення геодезичних робіт. Якщо ж організація не матиме ліцензії на виконання робіт, то замовлений у неї проєкт землеустрою на земельну ділянку вважатиметься недійсним і не підлягатиме державній реєстрації. Спеціалісти землевпорядної організації повинні визначити точні межі, їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки. Якщо треба, то й встановити межові знаки. Це необхідно для того, щоб внести відомості про вашу земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а надалі це дозволить, при необхідності, відновлювати межі вашої ділянки і краще захистити ваше право на цю землю.
Слід обов’язково укласти договір із землевпорядною організацією на проведення робіт і оформлення відповідної документації, наголошує Ігор Борман. Його слід прочитати, а якщо якісь із його умов здадуться незрозумілими, то можна звернутися до юриста чи до якоїсь компетентної особи. У договорі, радить Ігор Миколайович, слід обов’язково зазначити вартість виконаних робіт та терміни їх виконання. Треба пам’ятати, що термін проведення робіт згідно із законодавством не повинен перевищувати 6 місяців. Цей договір обов’язково має бути у громадянина на руках і, відповідно, у спеціалістів землевпорядної організації, аби за потреби (невиконання робіт, терміни вже давно скінчилися, а гроші вже сплачені і організація повертати їх не збирається) можна було б оскаржити чи вимагати повернення коштів чи якнайскорішого виконання робіт.
Та ми розглядаємо ідеальний варіант, коли громадянин все ж отримав усю землевпорядну документацію, тобто проєкт землеустрою (при чому вона має бути зроблена як в електронному, так і в паперовому варіантах, що у випадку земельних спорів послужить доказом вашого права власності). Тепер йому слід звернутися у центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) та отримати витяг про реєстрацію земельної ділянки. Далі з витягом йти до реєстраційного центру, де й оформити право власності на земельну ділянку. Раніше громадянин отримав би державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а сьогодні видається свідоцтво на право власності на нерухоме майно. Все: документи на руках, а ви – власник земельної ділянки!
Безоплатно чи…?
Як сказано було на початку нашої розмови, Земельний кодекс України говорить про отримання у власність земельної ділянки безоплатно. Так, держава передає землю громадянам і справді безоплатно. Та якщо взятися до справи з оформлення документації із землеустрою, то слово «безоплатно» звучатиме якось недоречно.
Проведення землевпорядних робіт в середньому виливається в суму від 3 до 4 тисяч гривень
Поспілкувавшись із людьми, які вже стикалися із цим процесом, то їхні «до 5 тисяч гривень» просто дивують. А виявляється, що лише проведення землевпорядних робіт (на місцевості та камеральних) щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ліцензованою організацією в середньому виливається в суму від 3 до 4 тисяч гривень. Щоправда, на інші види угідь ціна може бути нижчою. Та кошти все ж таки викласти треба.
Чи є можливість отримати землю в нашому районі?
Земельний бум про негайне надання земельних ділянок у приватну власність працівникам соціальної сфери на селі розпочався ще у 2008 році. Дещо притих аж до початку війни 2014-го. Та потім знову розгорівся, адже кожного учасника бойових дій слід було забезпечити землею. За словами начальника відділу у Лебединському районі Сумської області Головного управління Держгеокадастру Ігоря Бормана, на території Лебединщини отримали ділянки 786 учасників АТО, з яких 186 чоловік – із міста і району, решта – із Сумської області. Чому так? Та тому, що землю можна отримати по всій Україні незалежно від місця проживання. Так, наші земляки вже мають у приватній власності земельні ділянки і в Закарпатській, і в Херсонській областях, і навіть у Криму.
То на що ж розраховувати лебединцю? Ігор Борман зазначає, що сьогодні в районі завершується проведення інвентаризації земель державної власності. На обліку вже 4670 гектарів. А є ж іще ліси, водойми, болота, які теж треба обліковувати. Щодо вільної землі, то залишилися «безгосподарними» тільки сіножаті та пасовища. Вільної ріллі немає – вона вся нині в оренді. І якщо й захочеться комусь із бажаючих оформити приватну власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, стверджує посадовець, доведеться просити погодження сьогоднішнього користувача-орендаря, який навряд чи відмовиться від оренди цієї ділянки, від прибутку, який вона приносить. А як щодо ярів, схилів, пагорбів? Чи ж можна їх приватизувати? Чи ж можна на них займатися сільським господарством, коли це призводить до руйнації ландшафту? А чому б їх не заліснити чи садки-ягідники там не закласти? На такі землі державної власності немає попиту. Тому їх продають через аукціон бажаючим займатися видами господарювання, які не наносять шкоди землі.
Читайте також: Землю продати – не поле перейти
Та, як свідчать сьогоднішні дослідження, майже половина новоспечених «землевласників» поспішає взяти землю, аби швидше її продати, здати в оренду. Це ж не землі сільськогосподарського призначення товарного виробництва, на продаж яких іще діє мораторій. На жаль, переважна більшість тих, хто бажає взяти землю у власність, не бажає обробляти її самостійно.
Та як би там не було, хто шукає, той завжди знайде. Можливо, й не так швидко, як би хотілося. Всі маємо розуміти, що землі не безрозмірні, що краще і вартісніше (перефразовуючи репліку з відомого фільму) вже роздано до нас. Але за своє право боротися треба.
Читайте також: Бо пастимемо корів на власному подвір’ї
У земельних питаннях уже вкотре «розбиралася» Олена БОНДАРЄВА
