Відбулися чергові вибори до обласних та перші – до районних, міських сільських та селищних рад. Про них уже говорено-переговорено. За новим адміністративно-територіальним поділом ті населені пункти, які свого часу не створили об’єднану територіальну громаду, відтепер автоматично об’єднуються у громади. Як наша Лебединщина. Які ж її перші кроки до об’єднання? Із чого почати «примирення»? Як подолати той антагонізм, який останнім часом наростав у громаді? Про це спробуємо розповісти у сьогоднішній «Темі номера».
Спочатку – для загального розуміння кожним читачем поданої нижче інформації. Як зазначається у законодавстві, після виборів територіальні виборчі комісії мають встановити точні результати виборів та не пізніше п’яти днів після цього офіційно оприлюднити їх. Це офіційне оприлюднення є підставою для звільнення з роботи (посади), припинення діяльності, не сумісної з посадою сільського, селищного, міського голови та/або прийняття рішення про припинення дії іншого представницького мандата особи, обраної депутатом, сільським, селищним, міським головою (ч.3 ст.283 Виборчого кодексу України). Кожна обрана особа зобов’язана протягом 20 днів після офіційного оприлюднення результатів відповідних виборів подати до своєї територіальної виборчої комісії заяву про реєстрацію обраним головою/депутатом. Також обов’язково слід визначитись, у якій із вказаних структур працюватиме обрана особа (адже декотрі громадяни обрані депутатами до декількох рад).
Після визначення обраними особами та подання ними відповідних заяв територіальна виборча комісія, за результатами розгляду цих документів, не пізніше 5 днів приймає рішення про остаточну реєстрацію обраних депутатів. Якщо ж обрана особа не подає заяви та відповідного пакету документів про своє остаточне визначення, припинення певної діяльності, не сумісної з вибраною посадою, чи про відмову від депутатського мандата, територіальна виборча комісія приймає рішення про визнання особи такою, що відмовилася від депутатського мандата, посади сільського, селищного, міського голови (ч.4,5 ст.283 Виборчого кодексу України).
Тож ми пояснили саму процедуру обрання депутатів та голів, аби зрозуміти, коли ж відбудуться перші установчі сесії у громадах після перших виборів, так зване «прий-няття присяги» обраними працювати на благо своєї громади. Адже саме від їхніх рішень залежатиме подальше життя громад. Зокрема і нашої Лебединщини.
За неофіційними даними та звичайними підрахунками, перша сесія Лебединської міської ради у нашій громаді має відбутися уже в першій декаді грудня.
Могло бути і…
Якби все було по-доброму, то Лебединська об’єднана територіальна громада вже давно могла почати роботу, отримати від держави «початковий капітал» для розвитку й мати сформований бюджет. І вибори показали би її дієвість та самодостатність. На жаль, на Лебединщині цього не сталося, вона залишилася розмежованою та роздробленою, немов стародавня Київська Русь із міжусобною ворожнечею місцевих князьків. Чомусь усі боялися, що у центр ОТГ, тобто у Лебедин, підуть усі зароблені у сільських радах кошти місцевих бюджетів (і до речі бояться досі). Та ніхто особливо не звертав уваги, що кошти із сільських бюджетів усе ж таки надходили до районного, розподілялися на сесіях. І чомусь ніхто не боявся, що «гроші пішли в Лебедин».
Тепер хочеш чи не хочеш, а об’єднуватися у єдину Лебединську громаду треба. Створювати міцну структуру, яка б охопила увагою усі сільські ради, усі населені пункти, скоординувати бюджет, накреслювати перспективні лінії розвитку. А це, повторимося, можна було би зробити ще кілька років тому і вже йти своїм шляхом. Відверто кажучи, й за цих сьогоднішніх умов, коли ми відстали від об’єднаних громад у часі та розвитку, вже можна було б спланувати єдиний бюджет Лебединської громади на 2021 рік, але, як кажуть, не пішла справа раніше…
Питання до голови
Сьогодні чинний міський голова Олександр Бакликов веде перемовини з кожним сільським головою, зустрічається із сільчанами, домовляється про подальшу співпрацю, визначається із прийняттям рішень щодо кандиадатів на нові для нас посади старост і утворення нових територіальних одиниць – старостинських округів. Це своєрідний підбір команди, яка би працювала на перспективний розвиток Лебединщини, мала єдину мету, яка була б злагодженою і послідовною. Проаналізувавши телефонні розмови із декотрими сільськими головами, «ЖЛ» зробила попередній висновок. Так, зустрічали Олександра Бакликова з цікавістю: що ж він говоритиме, що обіцятиме, як відповідатиме на запитання. Не було відвертого антагонізму, непорозумінь. Так, міський голова розповідав про подальші плани збереження села, висловив сподівання, що сільські ради поки що залишаться на своїх місцях і працюватимуть. Він запитував думку сільчан про призначення старост і наголошував, що староста має жити в селі, має добре знати свій населений пункт, просив пропонувати кандидатури, якщо є такі, навіть давав свій особистий номер телефону, продемонструвавши, що він завжди відкритий до спілкування та співпраці. Він не збирається порушувати устатковану інфраструктуру села та напрацьоване роками. Що потребуватиме удосконалення чи змін, за допомогою із центру вдосконалюватиметься та змінюватиметься.
Однак, видається, людям все одно не зрозуміло, хто такий староста, які його повноваження, що ж він має робити? Якщо це просто той же сільський голова, то нехай працює. Але сама процедура відбору та призначення старости викликає чимало питань. За яким же принципом, за якими критеріями міський голова планує рекомендувати до призначення радою старост? Що буде зі школами, де навчаються не так багато учнів, з учителями і взагалі з районним відділом освіти? Що буде з закладами культури і відділом культури?
А що з грошима?
Але найбільше турбує сільське населення питання коштів. Так, у середині липня Верховна Рада України схвалила законопроєкт №3614, яким передбачено невтручання районів до бюджетів громад. У ньому прописано, що територіальні громади будуть незалежними, органи районного рівня не матимуть на них ні адміністративного, ні фінансового впливу. За бюджетами громад закріпиться 60% податку із доходів фізичних осіб (ПДФО). Це зрозуміло, говорять сільські голови. Та от проблема виникає в тому, що всі ці кошти все одно «стікатимуться в бюджет громади». А розподілятиме їх сесія міської ради. То чи не вийде так, що хтось перерахує значну суму податків до об’єднаного бюджету, а підуть вони на розбудову чогось у зовсім іншому населеному пункті, або ж просто в Лебедині?!
Але, повторімося, і до цього чимала частина коштів, зароблених у селі, переходила до районного бюджету у вигляді податків. І не завжди вони потрапляли назад до сільської ради, яка їх перерахувала.
Незрозуміла якось ця позиція щодо розподілу загальних коштів громади, тому потребує додаткових роз’яснень. Певно, ж саме для цього нині й накреслюється план подальших робіт, аби їх виконувати.
У репліках сільських голів звучала і впевнена думка, що перехідний період до чогось кардинально нового завжди нелегкий. Завжди є багато незрозумілого й «важкого» для усвідомлення кожним членом громади. Але є сподівання, що все ж таки громада має бути, має жити.
Чекаємо на порозуміння?
На нещодавніх виборах лебединці обирали депутатів різних рівнів, сподіваючись, що обранці вже не ділитимуть Лебединщину на місто і район. А дбатимуть про її спільні інтереси і відстоюватимуть їх. Є надія, що обрані депутатами представники міста і ті, хто так чи інакше причетний до розвитку району, зуміють знайти порозуміння, випрацювати єдину мету розвивати рідний край і приймати рішення та голосувати на користь об’єднаної Лебединської громади. Адже саме для цього їх і обирали.
А головне – має бути порозуміння депутатів із міським головою. У цьому найперше сподівання усієї Лебединської громади. Якщо вже будувати нашу громаду (а ми маємо це зробити!), то слід говорити однією мовою, не тягнути громадського возика в різні боки, не розривати на частини, не пхати палки в колеса. Відповіді на озвучені вище питання «ЖЛ» сподівається отримати найближчим часом від міського голови, як головного локомотиву об’єднання громади. Тоді й стане зрозумілим, чи виправдаються сподівання лебединців на майбутнє, яке обіцяли перед виборами, чи ми відкотимося ще нижче сходинками розвитку. А хотілося б підніматися…
Намагалася проаналізувати ситуацію Олена БОНДАРЄВА
