Як лебединці жили у “червоній” зоні?

Ще 8 травня Лебединщина із Сумщиною вийшла із «червоної» зони, в якій перебувала довгі 42 дні. Без сумніву, жорсткі обмеження протягом цих днів, аж ніяк не можна порівняти з тими обмеженнями, які діяли в минулому році. Тоді, як пам’ятаєте, працювали тільки продуктові магазини та аптеки, автомобільне й залізничне сполучення були паралізовані. Можливо, через ці обмеження на території України й зменшилася кількість хворих та померлих від ускладнень на COVID-19. Статистика говорить про факти, але нам цікаво було дізнатися, як жителі Лебединщини жили у цей час.

Інна (26 років): – У мене нічого сильно не змінилося: як раділа життю, так і радію. Працюю, виховую сина. Мені доводилося робити тільки одне, замовляти речі в інтернет-магазині, і ця процедура неабияк мені сподобалася. Зовсім перестала дивитися телевізор та слухати новини і стала почуватися краще. Пропоную всім лебединцям спробувати і особливо не занурюватися в те, що говорять по телевізору. Так що моє життя на до і після не розділилося, в будь-якому випадку треба ним насолоджуватися.

Алла (39 років): – Моє життя ніяк не змінилось. Їздила, куди треба було, купляла все, як і раніше, магазини працювали. Що я думала? Думала і думаю, що всі так звані «заходи» не мали і не мають ніякого сенсу. Ковід тепер, як і грип, частина нашого буття. Все життя ховатись, берегтись і ходити у «наморднику» не будеш. До того ж і обмеження були зроблені не продумано, через одне відоме місце.

Анатолій (37 років): – Якщо порівнювати із тими непередбачуваними та важкими обмеженнями навесні минулого року, то нинішнє перебування в «червоній» зоні на мені особливо не позначилося. Більшість із нас, навчена минулорічними помилками, цього разу поставилася до певних обмежень по-розумному. Все, що мені було потрібно, я придбавав без обмежень. Усього вистачало, але бракувало вільного часу, щоб побути з родиною.

Ольга (57 років): – А де була «червона» зона, коли в останні дні квітня люди поважного віку проходили процедуру вакцинації в поліклінічному відділенні Лебединської ЦРЛ?! А де була ця зона, коли, навіть, продавчині в магазинах не одягали маски належним чином? А де вона була, коли всі магазини працювали «по дзвінку», пенсіонери шастали по місту, бо курсував комунальний автобус… «Червоної» зони, навіть, аж занадто, дотримувались тільки в державних структурах, хоча прийом громадян повинен був бути тільки обмежений, а не повністю перекритий. Якщо я йшла – мені «зась». Якщо контролер по газу чи монтери, які проводять діагностику лічильника,  «лізуть», незважаючи на те, що доступ до приватної власності в період карантину, тим паче «червоної» зони заборонено! Отак усі і не дотримувалися правил, порушуючи санітарний порядок у місті. Чи звикнемо ми до ковіду? Мабуть, так. Але не факт, що не буде якогось іншого вірусу, ще страшнішого за цей. ТА НЕХАЙ ВСІ УКРАЇНЦІ БУДУТЬ ЗДОРОВІ!

Олександр (49 років): – Я особливо не переймався цими обмеженнями, адже народ жив ці дні, як і раніше, придбавав продукти та товари за завищеними цінами, скуповував маски, які аж ніяк не допомагають. Та все ніяк не міг достукатися до влади, яка на цей час закрилася у кабінетах. Цією ситуацією правильно скористалися ті, хто на нас хоче заробити грошей, а ми, як завжди, ведемося на провокації. А де була поліція, коли Лебединщина була у «червоній» зоні? Чи слідкувала вона за тим, як громадяни дотримувалися карантинних обмежень? Хто відповість? Ото ж!

Наталія (40 років): –  Як ми жили? Хочеться відповісти – «весело и с песней»! Це, звичайно, іронія. Радувало те, що, працюючи в мережі магазинів продуктів харчування, я мала роботу. А як жили люди, що через обмеження втратили роботу? Деякі рішення керівництва держави я розглядаю, як вкрай, нелогічні. І далі, спостерігаючи за вакцинацією, не перестаю дивуватися відсутності продуманої політики у вирішенні цієї ситуації. Епідемія вкотре довела що ми безсилі, а наші можновладці не спроможні захистити свій народ від хвороби і зубожіння.

Володимир (67 років): – Дякую «ЖЛ» від 6 травня, інформація з якої дозволила спокійно їсти на ніч і не гладшати! Це дуже корисно! Особливо в «червоній» – незручній зоні. Організм позбавляється стресу ГОЛОДОМ після 18:00, продукуючи ендорфіни – фізіологічні гормони задоволення. А це плюс імунітету. Лягати спати на порожній шлунок не фізіологічно. Сон – це «царство». Vagus, що іннервує шлунково-кишковий тракт. Їжа найкраще перетравлюється та засвоюється саме в стані спокою та сну. Справа тільки в кількості та якості з’їденого. Смачного! А все інше було як завжди!

Як бачите, лебединці по-різному скористалися «червоною» зоною. Але здебільшого життя особливо не змінилося і вони продовжували ним насолоджуватися. Без сумніву, це радує, адже за весь цей час кожному здалося, що хтось намагається відібрати дорогоцінні хвилини щасливого та радісного життя.

Лебединці! «ЖЛ» бажає вам всього, що приноситиме вашому життю мир, злагоду, здоров’я, щастя та любов!

Ігор КОЛЄСНІКОВ

Поділіться
[uptolike]