Цього разу щопонеділковий діалог міг бути глибоко політичним. З огляду на тему, яку ми намагалися «розкачати» у обговоренні. Тому ми одразу попередили дописувачів, що нас цікавить не політична складова питання – треба чи не треба. Більше хотілося поговорити про те, наскільки це питання близьке вам. Як громадянину, простому містянину, у якого є родина, город, домашнє господарство, хто просто щодня виконує роботу. Чи, можливо, ви вважаєте, що «ваша хата скраю» і вам не важливо, що країна стала на вирішальну пряму щодо євроінтеграції?
Аби полегшити задачу дописувачам, навели тези Центру протидії дезінформації щодо «плюсів», які отримує Україна найближчим часом у статусі кандидата на вступ до Європейського союзу – це, насамперед, доступ до нових грантів та інвестицій держав ЄС.
Втім щоб стати повноцінним членом ЄС, Україна повинна виконати кілька завдань. Щодо них власне і вибудувалося наше обговорення:
– продовжити реформу судової системи;
– посилити боротьбу з корупцією;
– забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам FATF;
– впровадити антиолігархічний закон;
– привести законодавство про медіа до стандартів ЄС;
– змінити законодавство про нацменшини.
У разі виконання всіх умов для кандидата, вступ України в ЄС заплановано на 2029 рік.
І от про що говорили лебединці після такого монологу:
Володимир: – Привіт ЖЛ! Не можу знайти інформацію про країни ЄС, в яких прийнятий антиолігархічний закон. Допоможіть, будь ласка.
Людмила: – Як можна посилити те, чого нема? Я про боротьбу з корупцією. Хоча б де опублікували прізвища посаджених за ґрати, а в воєнний час розстріляних за корупцію.
І далі… якось «не пішло» наше обговорення. Сподіваємося, не тому, що хати усіх наших дописувачів «скраю». А лишень, бо усі спокійно займаються своїми справами, наближаючи нашу Перемогу.
Втім завершити матеріал цим сподіванням було б некоректно. Принаймні, прохання пана Володимира, змусило задумати і попошукати додаткової інформації. А й справді, всі про боротьбу із олігархами говорять, а чи є хоча б уява, як це реально робити.
Задача виявилася не такою вже й простою.
Чи не єдина відповідь на питання пана Володимира, трапилася у матеріалі Володимира Ільченка «Як боротися із олігархами. Американські практики».
У ньому розповідається, що 1890 року – ще 130 років тому! – Конгрес ухвалив так званий Акт Шермана. Закон забороняв перешкоджання свободі торгівлі шляхом створення монополій (трастів) та будь-яку змову між підприємцями щодо демпінгу, преференцій, витіснення конкурентів. Такі дії вважалися злочинними, за них передбачалися накладення штрафів, конфіскація майна й ув’язнення до 10 років. Закон чинний і досі. Скажімо, у 80-х його застосовували для боротьби з монополією на ринку телекомунікацій США.
Пізніше перелік антитрастових законів розширився Актом Клейтона та Актом Робінсона-Петмана.
Втім, авто матеріалу зауважує, що американські олігархи істотно відрізняються від українських. В історичному плані американські олігархи творили економіку, збагачувалися, примножуючи національне багатство, а відтак здобували вплив на владу. Українські – навпаки: через доступ до влади, національних ресурсів, діставали можливість збагачуватися.
Що ж, спишемо своєрідне мовчання у кількох обговореннях громади на вашу зайнятість – як-не-як, городній сезон. І аби за порічками, вишнями, огірками і кабачками ви все ж не випадали із суспільного життя, і зокрема, із теми кандидатства України у Європейському Союзі, на найближчий номер тезовий матеріал про це. Аби у противників проєвропейського руху України не було нагоди маніпулювати суспільною думкою.
Євген ШУЛЬГА
