Минулого четверга всесвітня спільнота долучилася до Міжнародного дня відмови від куріння, який було засновано ще у 1977 році. Крім цього, як відомо, 31 травня кожного року відзначається всесвітній день без тютюну. Громадські організації, активісти та небайдужі громадяни проводять роз’яснювальну роботу задля зменшення кількості охочих курити. Цифри і справді лякають, адже щороку фіксується близько 8 мільйонів смертей від куріння, з яких 1 мільйон людей не мають відношення до куріння. На жаль, від куріння ідуть із життя навіть ті, хто проживає поряд із любителями цигарок і є потенційними курцями.
І ціни на цигарки почали зростати, та щось не відлякують охочих покурити. А таких розвелося дуже багато. І їх можна зустріти, де завгодно. Ось вони йдуть вулицями, а ось відпочивають у парку або чекають транспорту на зупинці. Таких порушників часто можна побачити біля багатоповерхівок, а сміливці можуть це зробити навіть у самому під’їзді, коли на дворі холодно.
А чи робимо ми їм зауваження, проходячи мимо та вдихаючи дим від цигарок? А, можливо, хтось із нас вимагає припинити це неподобство у недозволеному місці?
Що ж роблять лебединці, коли їм дошкуляє тютюновий дим? «ЖЛ» вислухала відповіді наших співрозмовників.
Наталія: – Я, як «некурець», до курців у громадських місцях та до цієї згубної звички ставлюся вкрай негативно. Найбільше дошкуляє, коли йдеш по вузькому тротуару, а назустріч – людина з цигаркою. Звичайно, це її право. Але, коли курець огортає хмарами неприємного диму оточуючих, хочеться просто кричати. Але спостерігала, що на зауваження не курити в громадських місцях, курці реагують вкрай жваво, грубо і некоректно. Шкода, що ця звичка так вкорінилася серед наших громадян. Питання боротьби з тютюнокурінням – то, звичайно, інша тема, але мені здається, що в сім’ї, де хоча б мама не курить, є більша вірогідність виховати некурця. Тож все іде з родини. Діти наслідують наші вчинки.
Любов: – Дуже нагальна тема. На жаль, вік курців помітно молодшає. Я скажу про наш навчальний заклад. Цьому питанню приділяється чимало уваги, ведеться постійна робота, пояснюється молоді про шкідливість і всі негативні наслідки. І що? На вулиці, зробивши зауваження вагітній мамі з цигаркою, таке почуєш. Але боротися з цим треба. Отож і хвилює питання куріння в громадських місцях. Я особисто роблю ці зауваження, особливо коли зі мною поряд онуки, які вимушені вдихати дим. Ну складно з цим боротися, але, можливо, спільно зможемо хоч трохи зменшити цю проблему.
Анатолій: – У всіх відношеннях сприймаю куріння, як негативне явище і суспільне зло. Без сумніву, дим негативно впливає не тільки на людей, а й на навколишнє середовище. У моїй родині ніхто ніколи не курив, тому й для мене це незрозуміле і не припустиме явище. Як людина з правоохоронних органів не можу не пройти поруч і не зробити зауваження тим, хто курить у недозволенних місцях. На жаль, курців не зупинить ніщо, навіть ціна за пачку цигарок у 100 і більше гривень.
Алла: – До цигаркового диму ставлюсь негативно, а до курців – нейтрально, це їхній вибір. А куріння в громадських місцях викликає негатив, бо це вже порушує мій вибір: дихати повітрям без тютюну. Здається, за курінням в громадських місцях повинна слідкувати патрульна поліція і громадський інспектор, який у нас формально є, але особисто я його ні разу не бачила.
Катерина: – Особисто моє ставлення до курців у громадських місцях вкрай негативне. Це люди, які не поважать взагалі нікого навкруги. Є вони і їхні вподобання. Все. Стикнулася з такою проблемою по-сусідськи. У людини була звичка запалювати цигарку на першому поверсі і курити, піднімаючись аж до п’ятого. На щастя, в моєму випадку було достатньо лише одного роз’яснення норм чинного законодавства щодо куріння в громадських місцях.
Інна: – Вважаю, що куріння – це справа кожного, але стикнулася з такою ситуацією, коли, йдучи додому з синочком, нас перегнав чоловік із цигаркою. Він навіть не подумав, що ми цим будемо дихати. Яким же треба бути байдужим, щоб не поважати людей довкола, які бажають дихати свіжим повітрям. Отакі істоти в моїх очах просто опускаються. А ще бачила взагалі непристойну картину, коли молода мама йшла по тротуару серед великої кількості людей та несла на руках маленьку дитинку, тримаючи в зубах цигарку. Я була шокована від таких НЕДОМАТЕРІВ. На жаль, мій чоловік теж має таку залежність, але ні я, ні дитина не то що запах не відчуваємо, ми навіть цього і не бачимо. Тому, курці, в першу чергу, думайте не про свої вподобання, а про тих, хто поряд із вами.
Сергій: – Куріння – це легкий наркотик, від якого дуже важко відвикнути. Ті, хто курить, вибирають шлях піти раніше туди… А курити при дітях та інших людях – це НЕ НОРМАЛЬНО. У мене родич кидав курити. Говорив, що дуже важко було це зробити. Слава Богу я не курю. Це явище називається бізнесом. Поки існує тютюновий бізнес, поки існуватиме куріння. ЛЮДИ, ВМИКАЙТЕ МІЗКИ…
Як висновок, зусилля лебединців побороти всенародне зло виявилися єдиними. Абсолютно всі наші дописувачі мають одну думку. На жаль, не висловилися ті, хто курить і куритиме попри хвороби, високі ціни, попри зауваження сторонніх. Гадаємо, що тільки суспільне «проти» кожного з нас допоможе зменшити кількість курців, або зробить так, щоб їх стало менше на вулицях нашого міста.
Слухав громаду борець із курінням Ігор КОЛЄСНІКОВ
