На календарі вже майже кінець травня – час, коли із жвавим цвітінням дерев, кущів та квітів люди традиційно виходять на вулиці рідного міста, щоб зробити його красивим. Активно та наполегливо працюють комунальні служби, але і у них не вистачає сил та ресурсів, щоб постійно утримувати порядок. На допомогу, як завжди, приходять небайдужі лебединці. Хтось із них стає ініціатором загальних акцій із прибирання, а хтось із великою радістю підтримує починання активних містян. Але напевно, є й такі, хто відсиджується за високим власним парканом та безтурботно споглядає на роботу інших. Щоб знати, чи активними цьогоріч у плані прибирання були лебединці, «ЖЛ» дізнавалася саме у них.
Наталія (40 років, жителька Ромен): – Мушу зізнатися, що прибираю біля нашого багатоквартирного будинку нечасто. Хоча, напевно, це неправильно. Але біля будинку, і в дворі, завжди чисто і охайно, бо до цього докладає зусиль працівниця нашого ЖЕКу (м.Ромни). Думаю, мешкаючи в приватному секторі, звичайно, прибирала б, бо власне подвір’я – це свого роду наше обличчя.
Лілія (43 роки): – Прибираю біля свого двору дуже часто, майже щодня. Не тому, що дуже вже хочеться погребтися, а тому, що люди, які йдуть повз моє подвір’я, викидають папірці, пляшки. Свою справу робить і вітер, який зносить різне сміття. Поруч із моїм будинком є «покинуте» господарство. Хоча в нього є власники, але їм байдуже. Саме до залишеної без догляду садиби лебединці кидають цілі мішки сміття. Цікаво, що це господарство міська рада надала багатодітній родині, яка з часом виїхала в село, а двір лишився без нагляду. То чому ж наша міська рада не контролює, в якому стані воно перебуває. Можливо, краще його віддати кому воно необхідніше? Тому прибираємо не тільки біля свого двору, а й біля сусідського. То це все, мабуть, від виховання та совісті. Дуже радує око і на душі приємно, коли у людей біля дворів чисто та цвітуть квіти.
Любов (53 роки): – А як же, завжди прибираємо, як власне подвір’я, так і біля нього. Розбиваємо клумбочку, саджаємо квіточки та завжди слідкуємо за порядком.
Анатолій (37 років): – Із приходом весни обов’язково беру участь у прибиранні території міста. Спершу з колективом генерально прибрали територію біля установи, у якій працюємо. Зробили так, що самим подобається. А потім відгукнулися на пропозиції сусідів по будинку і з родиною вийшли на суботник. Прибрали територію і навіть посадили декілька дерев. Працювали з дітьми і їм це сподобалося. Прикро лише те, що із 30 сімей, які проживають у нашому будинку, підтримали цю акцію 5-6 родин.
Оксана (39 років): – Мені лишилася садиба від покійної бабусі. Саджаю там город і постійно прибираю від непотребу, який зносять добрі сусіди (а що – я двадцять років викидала і викидатиму!). То ж норма для Лебедина – «звезти хлам на заброшку»? Мої дві руки не справляються з напливом мертвих курей, мішків пластику, періодичними підпалами. А скажуть, що то я не господарка і брудно у мене. Посадила клумбу перед будинком, скільки людей милуються красою, а скільки – знищують. Аж руки опускаються, бо почуваюся безпорадною і не здатною захистити виплекані нарциси, маки, тюльпани. На вулиці – нічиє, рвати можна! Пригадую, як минулоріч влаштували толоку біля мосту по вулиці Ляшка. Вигорнули кільканадцять мішків сміття, а сьогодні його стало ще більше. Певно, сподіваються на ще одну толоку? Хочеться, щоби понаписували дописи власники туй і самшитів, які було викрадено з облагороджених територій (і про кладовища скажіть, бо там взагалі конвеєром троянди-магонії зникають і шукають нових власників). На моє переконання, обличчя кожного міста – то велетенська мозаїка, і ми відповідальні за власний шматочок цього панно. Не покладатися на служби благоустрою, а творити красу власними руками щоденно. А ще дуже люблю живу воду та мости, які – справжнє диво. Але наші міські мости просто жахливі.
Яна (37 років): – Проживаю в багатоквартирному будинку багато років, і завжди весь дім збирається на суботник. Вигрібаємо, замітаємо, білимо, наводимо чистоту, як тільки сонечко пригріло. Все для дітей, перехожих і для себе. Але в цьому році чомусь комунальні служби нам не допомагають. Із кінця березня так і лежить сміття, яке ми винесли до сміттєвих баків. На превеликий жаль, у нас БЮРОКРАТІЯ процвітає. А ще прикро, коли ділять на наше і на власне. Старатися і прикрашати місто повинні всі.
Євген, 39 років: – Я тільки «за», аби ділянка біля будинку моєї родини виглядала класно. А ще краще – най красивим буде все місто і вся наша країна. Звичайно, ми наводимо лад не тільки на власному подвір’ї, а й біля нього на вулиці. Іноді навіть спершу на вулиці, а вже потім – на подвір’ї. І коли сусіди запросять до якоїсь спільної роботи заради благоустрою, звичайно, беремо участь.
Але відверто зізнаюся, щоразу «гризе» черв’ячок сумніву. Як прибирати, так власник, а як розпоряджатися цим шматком землі, так «горсовєт». Дерево не спиляй без дозволу, під лініями електропередач нічого не висаджуй і так далі. Так, логічно і правильно. Але давайте тоді вже якось спільно відповідальність нести, якщо обмежуєте! Допоможіть траву покосити, ми позгрібаємо. Бо добре, якщо у господаря є можливість це робити самотужки. Доведіть дорогу до ладу, щоб автівки біля хвіртки не об’їжджали, абощо. І ще купа прикладів.
Ольга (57 років): – Вулиця наша невелика – лише 12 дворів. Здавалося б, ось де можна навести зразковий порядок! Та де там. Серед 12 дворів є «безхозний» (господарів уже давно немає на цьому світі. Якщо і є якісь родичі, то вони проживають у Росії і навіть не цікавляться існуванням не дотрощеної спадщини). Міська влада не може прибрати оте звалище, бо, мовляв, якщо є спадкоємці, то влада не має права на цю садибу. Але, якщо комунальному підприємству треба було поставити сміттєві баки для багатоквартирних будинків, які розташовані біля наших городів, то і спадкоємців уже гукати не треба. Далі стоїть будинок, який міська рада на торгах продала якомусь підприємцю чи з Лебедина, чи з Михайлівки. Бо йому потрібна була реєстрація місця проживання. Після цього «новий» господар занедбав і садибу, і прибудинкову територію. Далі йде садиба мешканця вулиці, який здає будинок квартиранту, нібито громадянину Росії. Так от, ні господар, ні квартирант біля двору не прибирають, киваючи один на одного. Ще один такий будинок, де мешканку забрала до себе рідня на іншу вулицю в місті. Тож тут, як кажуть, «кіт не качався»! І те, що інші вигрібають, вимітають відразу ж закидається сміттям із цих садиб – порожні пластикові пляшки, обгортки з цукерок, морозива, пачки з-під цигарок. Звернення до депутата результатів не дало. Скажіть, чому адміністративна комісія не накладає штрафи на таких безвідповідальних громадян? Чому депутати, а їх он яка велика кількість на кожному окрузі, не працюють над цим питанням? А тільки погляньте, що відбувається біля будівель колишнього ліжкового заводу. Майже три роки тому ліквідатор вирізав весь металобрухт, залишивши за собою величезну гору сміття. Прибирати цю гору ніхто і не збирався. Скоро все це заросте непролазними хащами, де спокійно ховатимуться зграї безпритульних собак. А сьогодні по тому валу лазить дітвора, яка може травмуватися. А погляньте на ті калюжі по нашій вулиці, які Володимир Піщанський уже майже 7 років обіцяє засипати щебенем. І все це про вулицю Волоха, яку, до речі, свого часу, перейменували, а таблички виготовили на ім’я Волохова. Звернення в міську раду, про виготовлення нових вуличних табличок результату не дало. Хоча в кожного жителя вулиці є будинкова книга, паспорт, де чітко написано – вулиця Волоха. Можливо, після виходу газети вулиця поверне свою правильну назву. Невже в місті немає господаря, який би виправив ситуацію? Коли вже ми будемо жити по-європейськи, як усі трублять з усіх усюд. Я була в Європі. І, повірте, такого «бардаку», як в Україні, там просто не може бути!!! (Розповідь доповнена фото).
Відгукнулися на традиційне опитування і відвідувачі сайту «ЖЛ», які проголосували таким чином. 80% прибирають біля своїх дворів та під’їздів іноді, коли мають на це час, а 20% – відмовляються прибирати території, які належать міській раді.
Занадто емоційними були наші читачі. Не подобається їм, що багато у Лебедині неприбраних територій та покинутих садиб, які своїм неохайним виглядом псують наше місто.
Шановні лебединці! Навіть незважаючи на те, що вже пройшов час традиційних суботників та прибирань, вийдіть на вулицю і подбайте, щоб вона стала красивою та привабливою!
Ігор КОЛЄСНІКОВ
