Грошова виплата, яку жінка отримує при народженні дитинки, є звичною справою для нашої країни. За роки Незалежності механізм виплати цієї державної допомоги кілька разів змінювався, але, що важливо, не припинив існувати загалом. Про те, на яку ж підтримку від уряду може розраховувати нинішня породілля, поговоримо сьогодні у «Темі дня».
Так звані «дитячі» гроші, які молода мама отримує від держави на забезпечення потреб малюка, справді вже звичні для українців. Це й не дивно, адже Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яким і встановлене право кожної родини на отримання одноразової допомоги при народженні немовляти, був ухвалений ще у 1992 році.
Подібний урядовий «презент» був спробою покращити демографічну ситуацію, що почала погіршуватися вже на початку 90-х. Не беремося судити, чи дало це бажаний результат, але вже відтоді будь-які негативні нюанси щодо отримання «дитячих» грошей стають справжньою проблемою як для матусь, так і відповідних державних структур. Звичка, кажуть, страшна річ…
СКІЛЬКИ І КОЛИ ПЛАТИЛИ?
Спочатку закон стверджував, що розмір допомоги при народженні дитини дорівнює розміру чотирьох мінімальних зарплат. Ще дві «мінімалки» можна було додатково отримати, якщо майбутня породілля ставала на облік до 12 тижнів вагітності і регулярно бувала на обстеженні у жіночій консультації. Тоді, у 90-ті, сума «дитячих» грошей дорівнювала 3600 (5400) карбованців. Якщо б подібна система залишилася до сьогодні, то нині б мама отримувала на малюка 18892 (28338) грн.
2002 року виплату при народженні дитини суттєво зменшили – до розміру одного прожиткового мінімуму (сьогодні ця сума дорівнює 2118 грн.). Із 2004-го держдопомога зростає до двох мінімумів, а із 2005-го – відразу аж до 22,6 прожиткових мінімумів. 9 із них йшли одним платежем, а решта суми «розбивалася» на рік. Тоді ця сума становила приблизно 8500 грн. (для порівняння, середня заробітна плата тоді була 804 грн.). Ще за рік допомогу при народженні просто «прив’язали» до цифри у 8500 грн., із яких 3400 платили відразу, а всі інші – протягом року.
У 2008 році, окрім збільшення суми виплати, з’явилася так звана диференціація, що була пов’язана із кількістю дітей у родині. Сума держдопомоги на першу дитину зросла до 12240 грн., на другу – 25000 грн., на третю і всіх наступних – до 50000 грн. (22, 45 і 90 тодішніх прожиткових мінімумів). Щоправда, при цьому виплати на другу дитину «розтягувалися» на два роки, а на третю – на три.
2011-го «дитячих» грошей стало ще більше: 30 прожиткових мінімумів на першу дитину, до 60 – на другу і до 120 – на третю та наступних дітей. На руки родина отримувала близько 25000, 50000 і 100000 грн. відповідно. Але подібна щедрість уряду дала і свої негативні наслідки: дітей почали народжувати якраз для отримання грошей. Саме тому чергову редакцію закону доповнили нормою про те, що в разі позбавлення батьківських прав, поміщення дитини до дитячого будинку або під час виявлення нецільового використання «дитячих» грошей, виплати припиняються.
2014 рік став доволі важливим щодо цього виду держдопомоги: перші шість місяців батьки отримували 30960, 61920 і 123840 грн. на першу-другу-третю дитину відповідно, а із 1 липня диференціацію скасували. Виплата ж «дитячих» грошей була вкотре «розтягнута», відтепер на три роки. Це нововведення передбачалося одним із пунктів антикризового закону.
– Саме відтоді і дотепер, уже шість років, усі породіллі отримують єдину суму на дитину, якою б у родині вона не була. Нині допомога при народженні дитини становить 41280 грн., – пояснює начальник відділу соціальних допомог і компенсацій управління соціального захисту населення Лебединської райдержадміністрації Наталія Вельбой. – 10320 грн. – це перший платіж, а решта грошей по 860 грн. щомісячно виплачується протягом трьох років.
ЧИМ ДОПОМАГАЮТЬ ІЩЕ?
У 2018 році урядовці ініціювали ще один важливий для українських матусь проєкт – так званий «пакунок малюка». Ця ініціатива лишилася й нині, хоча зміст бебі-боксу дещо змінився за два роки. Його можна отримати безпосередньо у пологовому будинку після народження дитини. В іншому випадку, його видають у територіальному управлінні соцзахисту. Для цього треба мати при собі свідоцтво про народження дитини, завірену довідку з пологового будинку про те, що бебі-бокс не було отримано, і паспорт громадянина України. Собівартість такого пакунка становить 3820 грн. У 2020 році до нього входить 38 видів товарів: підгузки, пелюшки, вологі серветки, набір дитячого одягу, термометри, гребінець, ковдра, матрац, жіночі гігієнічні прокладки, а також прокладки для лактації, рушник, іграшка, книжечка тощо.
Щоправда, нині існує можливість, що бебі-бокси все ж щезнуть як явище. Пов’язано це, в першу чергу, зі скаргами учасників закупівлі предметів для бебі-боксів та реагуванням на них Антимонопольним комітетом. Відтак Міністерством соціальної політики України розроблено проєкт постанови, яким передбачається виплата грошової компенсації вартості «пакунка малюка» на дітей, які народились у 2020 році та не отримали його. Як це втілиться в життя і наскільки подібні зміни вплинуть на українських матусь, побачимо вже у найближчому майбутньому.
Водночас державні чиновники намагаються спростити певні юридичні процедури, питання щодо яких, беззаперечно, виникають у батьків після народження дитини. Сьогодні, наприклад, уже стала доступною реєстрація місця проживання малюка під час проведення державної реєстрації самого факту народження. За словами очільниці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Ірини Свистун, для цього знадобиться лише заява встановленої форми, свідоцтво про народження дитяти, квитанція про сплату адміністративного збору, а також документ, що посвідчує особу батьків (чи одного із них) або інших законних представників дитини. Прийняті документи не рідше одного разу на місяць передаються до відповідного органу реєстрації.
До речі, спеціалісти органів ДРАЦС також анонсують початок роботи прогресивного сервісу Мін’Юсту «єМалятко» навіть у найвіддаленіших населених пунктах (зараз успішно фунціонує у Миргороді, Кременчуці, Чернігові і Полтаві). Із його допомогою батьки новонароджених зможуть отримати пакет послуг від різних відомств через єдиний контакт, заповнивши тільки одну заяву.
А В ІНШИХ КРАЇНАХ ЩО?
Звісно ж, Україна – не єдина держава, де виплачується допомога при народженні дитини. Такі фінансові нюанси існують у більшості країн колишнього СРСР, але аж далеко не в усіх європейських. Проте чимала частка держав ЄС має інші види допомоги сім’ям із дітьми.
Польща. У цій країні допомогу при народженні дитини отримують тільки малозабезпечені сім’ї. Її розмір невеликий – всього 1000 злотих (близько 6700 грн.). Але щоб стимулювати народжуваність, на другу і кожну наступну дитину поляки виплачують щомісячну допомогу кожній родині, незалежно від матеріального становища. Цих «чад» забезпечують від народження і до повноліття, виплачуючи по 500 злотих (близько 3500 грн.).
Чехія. По аналогії із Польщею: допомогу при народженні оформляють лише малозабезпеченим і тільки на першу дитину. Розмір виплат – 13000 чеських крон (близько 14500 грн.). Водночас майже всі родини, який би дохід не мали, отримують «батьківську допомогу», але лише на одну дитину, молодшу. Тут сума уже куди більша – 300000 чеських крон (майже 336000 грн.), причому батьки можуть вибрати, як саме отримати ці гроші: протягом року, двох чи аж до 4-ліття дитини.
Німеччина. Допомоги при народженні дитини тут породіллі не отримують, але є чимало інших видів «дитячих» грошей. До прикладу, «допомога на дитину» (Kindergeld), що платиться незалежно від матеріального становища сім’ї. На першу дитину – це 204 євро/місяць, на другу – 210, на третю – 235. Це вважається податковою пільгою для батьків і виплачується до повноліття дитини, а в деяких випадках – і до її 25-річчя (дитина вчиться, не може знайти роботу тощо). Для малозабезпечених додаються й інші допомоги.
Білорусь. У цій країні допомога при народженні першої дитини дорівнює 10 прожитковим мінімумам (приблизно 28585 грн.), другої і наступних – 14 (трохи більше 40000 грн.). Виплати зростають кілька разів на рік відповідно до зростання прожиткового мінімуму.
Грузія. Грузинські породіллі, як і білоруські, отримують диференційовані виплати на дітей: на першу і другу – по 250 ларі (близько 2200 грн.), на третю – 350 ларі, на четверту – 500 (близько 3000 і 4400 грн. відповідно).
А ось у США допомоги на дітей «для всіх» не існує взагалі.
Звісно, хтось може сказати, що там, де нас нема, і там, де ми точно не народжуємо, справи із фінансовою допомогою на новонароджених набагато кращі, ніж в Україні, і нам потрібні суттєві зміни. Що ж, їх пропонують робити чи не щороку. Навіть у 2020-у в парламенті реєструвалися кілька законопроєктів про збільшення суми допомоги. А у проєкті постанови «Про висновки і пропозиції до держбюджету» й взагалі йшла мова про повернення диференціації виплат: 100 тис. на першу дитину, 200 – на другу і 400 – на третю. Однак до остаточного варіанту бюджету ці норми не потрапили, і, цілком імовірно, що це на краще.
Зрозуміло, що поява дитини і турбота про неї завжди витратні для родини, але це не привід народжувати сина або доньку лише тому, щоб отримати грошенят із держбюджету. Бажаємо всім нинішнім та майбутнім матусям розсудливості, терпіння і фінансової впевненості у кожному дні. А держава, сподіваємося, лише сприятиме цьому.
«Дитячі» гроші рахувала Олена ВЄЧКАНОВА
