Дайте нам ціну газу вчасно

Нині часто доводиться чути й читати слово «звернення». «Звернення до Президента, Верховної Ради України про недопущення відкриття обігу землі», – пишуть депутати місцевих рад, «Верховний суд звернувся до Конституційного через судову реформу», – пишуть судді. Звернення, скарги, петиції, коментарі – і то лише незначна кількість способів висловити свою думку. І, на щастя, не тільки керівникам держави чи органам влади – а й нам, громадянам, це цілком доступне.

Таке завзяття у «зверненнях» свідчить щонайменше про дві речі. По-перше, оскільки є звернення, значить наявні фактори, які його породжують – щось недороблене, не враховане у законодавстві, допущена можливість подвійного трактування.

З іншого боку, оскільки є звернення, відповідно, на них якось реагують, і, мабуть, таки частину питань вирішують. Скоріш за все, виконання залежить від того, наскільки виконувана забаганка, загадана у зверненні.

А ми що, гірші? Теж вирішили звернутися. Нехай і тема ця не така вже й визначальна для держави, та ж для громадян, здається, важлива.

Розпочну по суті звернення здалеку. Візьмемо для прикладу необхідну для переважної більшості річ – хліб. Щодня родина купує його певну кількість і споживає. Без нього навряд чи обходяться сніданки, обіди й вечері. Але, у крайньому випадку, якщо його не виявиться у запасі, обійтися якось можна – чи то спекти якогось маторженика, чи вареника зварити. Навіть коли вартість хліба підвищується, ми, трохи побурчавши за звичкою, продовжуємо купувати і споживати. І так відбувається із будь-якою важливою для нас річчю, допоки її ціна не перевищить певного логічного порогу і можливостей гаманця. Тоді ми або починаємо економити, або ж шукаємо альтернативу, або й взагалі відмовляємося.

Повернімося до предмету нашого звернення. Природний газ – важлива річ. Надто, в опалювальний сезон. Це у приватному секторі його часто замінюють дровами чи вугіллям, а от у багатоквартирному будинку, де квартири з індивідуальним опаленням, без нього дуже важко. І от уявіть, до останнього дня листопада ніхто з лебединців та, мабуть, і жителів усієї області не знав, а яка ж ціна «листопадового» газу. Так, були певні розрахунки, й наші у тому числі, повідомлення «Нафтогазу», але безпосередньо продавець нам, споживачам, офіційну ціну так і не назвав.

У проєкції газової ситуації на більш зрозумілий хліб це виглядає приблизно так: ви щодня приходите до магазину, берете кілька буханців, але продавчиня не вимагає з вас грошей – мовляв, розрахуєтеся до 20 числа наступного місяця. Тоді, при розрахунку, і ціну дізнаєтеся.  

Але ж чекайте, перед тим, як володіти певною річчю, наскільки б необхідною вона не була, ми спочатку дізнаємося її вартість, а вже потім приймаємо рішення придбати чи ні. І дітей своїх привчаємо змалку, аби враховували у забаганках ще й можливості. А з газом, виходить, не склалося.

Отож і звертаємося до депутатів місцевих рад, аби вони у свою чергу ініціювали відповідне звернення до керівництва держави та «газового» монополіста. Дайте нам ціну на газ вчасно – перед початком розрахункового періоду, а не після. Тобто, нині ми вже маємо знати ціну «грудневого» газу, аби потім у січні платіжка не виявилася із сюрпризом. І, знаючи ціну, ми зможемо прийняти виважене рішення – користуватися природним газом, чи, можливо, якось по-іншому готувати їжу та опалювати житло.