Після короткої перерви (аж один тиждень!) ми повернулися до наших традиційних посиденьок-обговорень. Тим із читачів, хто тільки почав читати наше видання, пояснимо – щотижня, у визначений час, ми із громадою проводимо обговорення заданої редакцією теми сьогодення, яка стосується кожного із нас. Когось – більше, когось – менше, прямо чи опосередковано, але стосується. Кожен може висловити свою думку, пропозицію, зауваження щодо обговорюваного у редакційному VIBER-чаті, телефоном або іншим прийнятним способом – наприклад, вашої думки можуть запитати під час відвідин редакції. Усі відгуки, принаймні у частині, яка відповідає темі обговорення, публікуються у найближчому випуску газети. Найважливіше правило діалогу – аби не було безпідставних звинувачень когось чи чогось. Це дає змогу нам відкрито публікувати і позитивні, і негативні думки наших дописувачів, незалежно від теми обговорення. Єдине, що змінилося в організації – ми запропонували подовжити час обговорення – нині розпочинатимемо його у п’ятницю. Аби у вихідні ви мали можливість залишити свій відгук
Отож, першим у 2023 році ми вирішили обговорити зміни нашого і вашого ставлення до держави після 24 лютого 2022 року. Бо ж за понад 300 днів війни, ми, здається, навчилися жити по-новому. Змінилося наше ставлення до багатьох речей – родини, дому, рідної землі. А чи змінилося наше ставлення до держави? У сенсі усього загалу інститутів, які забезпечують наше з вами життя. Чи змінилося ставлення держави до вас? Якщо так, то у чому конкретно ви відчули ці зміни? І що маємо робити усі ми, чесні люди, аби не страждати через таких – «свою роботу погано роблять ті, хто впевнений у безкарності».
Питання, скоріше, не у тому позитивне це ставлення чи ні. Особисто моя загальна оцінка довіри не змінилася. Є певні моменти, за які довіра знижується – як от розмінування Чонгару і переходів із Криму. А є, те що не дає довірі скотитися до мінуса – наприклад, зменшення податкового навантаження на деякі категорії платників, які ще хоч якось спромоглися працювати. Отож, що нам розповіли лебединці:
Євген: – Ну як завжди – щось можна було зробити краще, щось зроблено правильно. Моя оцінка базується скоріше на оцінці України світом. Якщо Європа, США і багато інших країн та об’єднань з усіма їхніми дипломатами, посадовцями приймають, і доволі непогано, нашу державу, значить її дії більш-менш уписуються у рамки здорового глузду. Хоча ця оцінка, чогось мені здається, більше про українців і наш загальнонаціональний спротив окупантам, ніж про дії держави. Та треба визнати – держава працює: виплачуються соціальні допомоги, пенсії, збираються податки, поліція, суди, прокуратура, освіта, культура. Все є. А наше, українців, ставлення, мабуть, все одно буде суб’єктивним. Десь комусь щось не доплатили, десь когось звільнили – у всьому буде винною держава. Хоча проблема може бути у якійсь одній «гниді», яка просто не виконує своїх обов’язків.
Людмила: – Я так бачу, питання підняте ще 6-го числа, а відповідей нема й досі. Аби було у людей що сказати хороше, то діалог уже б тривав. Подивіться в соцмережах, що про це говорять волонтери та військові. Держава – це Закон, який є для всіх один. Це закон, який захищає чесного громадянина. Це не одна людина. Це великий механізм, де всі сумлінно виконують свої обов’язки. У нас, як правило, свою роботу погано роблять ті, хто впевнений у безкарності. Страждають чесні люди. Зменшення податків – це крапля, в порівнянні з тим, скільки коштів просто здирають з громадян за транспортування газу. Причому навіть з тих, хто відключений. Де тут захист людини? Я хочу перерахувати кошти на ЗСУ, але у мене їх забирають невідомо куди. Стягнення коштів за ненадання послуги – це чисте шахрайство. І ніхто цього не може зупинити. То де ж тут держава? Для мене Держава сьогодні – це тільки Президент та прості люди, які на фронті, волонтери, які за свої копійки допомагають здобувати Перемогу.
Щоб навести лад, наші люди готові давно, але немає лідера, щоб їх за собою повів на боротьбу з нечистю. Одного Зеленського Володимира мало. Нам би таких хоч десяток. Дуже багато негараздів у нас таких, що псують рейтинг держави. Але це моя Батьківщина. І я буду робити все, що можу я, щоб вона була кращою. Я її люблю!
Сергій: – Давно не писав, терпець лопнув… Що робить? Усіх на «ноль», для очистки. Хай самі себе очистять, тому що Бог буде очищать більш радикально…
Микола: – У цьому світі ніколи не було, немає і не буде ні ідеальної держави, ні керманичів. Усі утопії є лише утопіями. Не варто зачаровуватись жодним лідером, щоб потім не розчаровуватись. Якщо хтось, у минулому, здається суперовим, то ми не жили тоді, при них. Приклад з Матір’ю Терезою доволі показовий (про її методи допомоги).
Так і у політиці. Іноді, щоб перемогти дракона, треба самому стати драконом. А через деякий час вже не видно особливої різниці між попереднім і наступником. Коли хтось з пересічних громадян каже: «Я б зробив усе не так!». То ще невідомо, як би він це зробив. Краще, чи, можливо, ще гірше. Бо не був у шкурі того, хто приймає ті рішення і не знав усіх умов та складових тієї задачі. На мою суб’єктивну думку сучасна політика та управління державою – доволі складний процес з багатьма складниками та умовами, про деякі з яких ми навіть не здогадуємося. Щось випливає зразу, щось – потім. А про якісь речі, що вплинули на рішення вищестоячих, ми не дізнаємось ніколи. А ті рішення безпосередньо впливають на якість нашого життя.
Проста політика лиш у диктаторів. Але кому хочеться жити при них? Тож маємо, що маємо. Нам «поталанило» жити у епоху «великих змін». Тому, якщо можемо щось змінити на краще – треба міняти. Не можемо – прийняти. А у висловленні невдоволення «статусом кво» теж є свій плюс – не лишати негативні емоції у собі.
Саня: – Абсолютно не змінилося. Як не довіряв раніше, не довіряю й досі. Волонтери – «молодчажки», усі, хто допомагають хоч якось – теж. У всіх інших запитаємо потім, чому так.
А тепер – обіцяні результати справжнього соціологічного опитування, що проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва разом із соціологічною службою Центру Разумкова у серпні 2022 року. Опитування проводилося у 112 населених пунктах (57 міських та 55 сільських). Опитано 2024 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. (Із повними результатами опитування «Довіра до держави: як зберегти національну єдність заради перемоги» можна ознайомитися на сторінці Фонду демократичних ініціатив імені Ілька Кучеріва https://dif.org.ua/).
Отож, як засвідчують дані цього опитування, попри випробування війни та зусилля російської пропаганди, довіра українців до державних та соціальних інститутів тільки зростає. Порівняно з результатами опитування Фонду, отриманими у серпні 2021 року, станом на серпень 2022 року серед українців зріс баланс довіри до всіх державних органів та соціальних інститутів, які були включені в опитування. Виняток – низька довіра до політичних партій.
Найбільше за рік баланс довіри зріс до Президента України (+92%). На понад 50% зріс баланс довіри до ключових державних органів, які зараз займаються захистом держави: МВС (+65%), Національної гвардії (+64%), РНБО (+56%), Національної поліції (+54%), ДБР (+53%), Прикордонної служби (+53%), добровольчих загонів (+52%) та ДСНС (+50%).
Станом на серпень 2022 року, найбільший позитивний баланс довіри мали: ЗСУ (91%), ДСНС (82%), Національна гвардія (81%), волонтерські організації (77%), Прикордонна служба (74%), добровольчі загони (73%) та Президент України (71%). Найменше ж довіряють українці політичним партіям (-55%), судовій системі (-46%), чиновникам (-46%), комерційним банкам (-37%) та Верховній Раді (-19%).
Абсолютна більшість українців продовжує стояти на позиціях мінімального втручання держави у життя людей. Так, 53% опитаних погодилися з твердженням, що держава повинна лише забезпечити людям однакові «правила гри», а далі кожен самостійно несе відповідальність за те, як ці шанси будуть використані. Протилежну думку мають 40% опитаних – вони вважають, що держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини всім необхідним. Порівняно з 2021 роком, частка респондентів, які обрали кожну з опцій, змінилася у межах статистичної похибки.
Попри те, що більшість підтримує ідею, що держава повинна обмежитися забезпеченням однакових «правил гри», 73% вважає, що більшість населення не зможе прожити без постійної опіки з боку держави. За рік частка респондентів, які вважають, що люди не зможуть прожити без опіки держави, зросла на 8%.
Думку про те, що держава повинна забезпечувати кожну людину всім необхідним, частіше підтримують категорії населення, що здебільшого є залежними від програм соціальної підтримки держави. 51% респондентів старших за 60 років підтримують ідею держави загального добробуту, тоді як серед опитаних у віковій групі від 18 до 29 років лише 30% очікують, що держава забезпечить їх усім необхідним. Аналогічно, 58% респондентів, які живуть за межею бідності вважають, що держава повинна забезпечити їх всім необхідним, з цим погоджується лише 42% матеріально забезпечених респондентів.
Таке от перше обговорення у новому році у нас вдалося. Сподіваємося, кожен, хто хотів висловити своє бачення, зміг це зробити. І, звичайно, запрошуємо до наших наступних обговорень. Нагадуємо, розпочинатимуться вони у п’ятницю і триватимуть до 12:00 понеділка. Анонс теми обговорення здебільшого публікуємо на 2 сторінці. Тож до зустрічі!
Євген ШУЛЬГА
Матеріал підготовлений коштом передплатників друкованої версії газети “Життя Лебединщини”
