Від державного регулювання цін, зокрема на продукти харчування, відмовилися кілька років тому. І відразу ж стрімко все здорожчало: хлібобулочні та борошняні вироби, молочні, м’ясо і вироби з нього. Не встигла піднятися мінімальна заробітна плата, а ціни на найнеобхідніші товари та продукти вже «підскочили». Люди невзмозі платити більше, а галузі, які виробляють продукцію, несуть збитки. Аби допомогти у якійсь мірі громадянам-українцям певних категорій, уряд пропонує ввести картки на необхідні продукти. А як бути із промисловістю взагалі? Можливо, також вводити якість тимчасові пільги певним галузям? Тож чи варто вводити пільги, картки, надавати адресну допомогу чи й щось інше? Чи, можливо, повернути державне регулювання цін? Тільки, аби все регулювалося правильно і контролювалося, як належить.
У цій надскладній ситуації живуть мільйони українців, і в той час, коли держава ще визначається, що робити далі, «ЖЛ» запропонувала лебединцям висловитися з приводу вказаної теми.
Любов (54 роки): – Чи можливо повернути державне регулювання цін? Ну від нас, це явно не залежить, що захочуть, те і зроблять. Але я думаю, що для народу, для нас, легше жити не стане. А з приводу карток, то знову щось таке напридумують, як із ковідною тисячею. Котимося ми дійсно хтозна-куди і з величезною швидкістю.
Наталія (40 років): – Питання важливе, але ми можемо лише висловити думку. Вплинути ніяк не можемо. Мені здається, потрібні системні зміни в економіці. І оте злощасне «побороти корупцію» врешті-решт. Бо ми котимося вже не зрозуміло куди… Економістом не треба бути, щоб побачити, що робочі місця не те, що не створюються, а взагалі скорочуються. Закриваються великі та малі підприємства. Гине малий та середній бізнес. Хтось не витримує цін на газ, світло, хтось не розібрався з РРО і припинив діяльність. Тож надходження до бюджету знижуються. А як фінансувати бюджетників, дітей, сиріт та пенсіонерів, у яких по 40-50 років стажу? До прикладу, пів літра молока в магазині – 20 грн., літр у господаря, який тримає корову, – 20 грн. Ви ж розумієте, що якість різна, ціна вдвічі вища. Це звичайно не стосується теми, але ж це реалії. Питання карток не зрозуміле. Чомусь мені здається, що їх отримуватимуть не по-чесному, як, наприклад, субсидію зараз. Тож загалом – це прірва. Про політичну та безпекову ситуацію не буду і починати говорити, бо вже погано лише від економіки. Тримаймося, найближчим часом легше не стане.
Володимир (67 років): – Тема, порушена «ЖЛ», актуальна і багатогранна. Це і соціальний захист, і рівень життя, і економіка. Пропоную відповідь на питання через логічний аналіз історії з різних джерел. Людство має світські і біблійні джерела. Серед світських джерел ми не маємо прикладу успішних суспільств без насилля і несправедливості. У Біблійній історії маємо приклад держави з неперевершеною соціальною захищеністю найзнедоленіших верств населення (інвалідів, вдів, сиріт та збанкрутілих) і високим рівнем культури, освіти, мистецтва та життя. Це Ізраїль під час правління царя Соломона. Вважаю, що це єдиний, на мою думку, успішний, глобально державний приклад вирішення питань у минулому. Його притчі актуальні і сьогодні. Подальша історія іудейської держави невтішна. Вже через близько 250 років після смерті Соломона, за Писанням, держава перетворилася на безлад… Як можна почуватися в безпеці на шляху, де більшість учасників руху не знають правил дорожнього руху, навіть не бажають познайомитися з ним, або свідомо ігнорують?! Варто пам’ятати історію, щоб не доводити до казусів суспільство.
Анатолій (38 років): – Вкотре хочу подякувати за вкрай необхідну, обрану та цікаву тему для обговорення. Дякую, що тримаєте руку на пульсі життя і даєте можливість висловитися нам, простим лебединцям. Державне регулювання цін, яке скасували свого часу, на мою думку, призвело до нинішньої ситуації з цінами на товари і послуги. Від такого хаосу в ціновій політиці постраждали, в першу чергу, пенсіонери і незахищені верстви населення. Ціни на хліб, молоко, м’ясо та яйця повинні регулюватися державою. Також держава повинна допомагати підприємствам, які виробляють продукти і товари першої необхідності. Для цього є багато важелів. Можливо, варто ввести так звані картки лебединця, де б наші незахищені громадяни мали б змогу придбати продукти за нижчими цінами.
Василь (72 роки): – Не треба нашій владі займатися популізмом, і особливо, за рік-два до виборів. Це просте замилювання очей різними обіцянками, які потім важко виконати. Не доводьте своїми безглуздими ідеями до кардинальних та радикальних мір. Введення продуктових карток призведе до нового витка спекуляції, інфляції та корупції. Дайте людям спокій та достойні зарплати і пенсії. Якщо ціна піднялася, то зробіть, щоб ми, пенсіонери, мали можливість купити все необхідне за цими цінами. Я маю 43 роки трудового стажу, і за увесь минулий рік отримав добавку до своєї пенсії всього 28 гривень. Як можна з такими пенсіями гнатися за ростом цін на все необхідне і важливе. Ми ж нічого зайвого не купуємо, тільки продукти харчування та ліки, а ви піднімаєте ціни на хліб, молоко, яйця та олію. Де логіка у ваших діях? Схаменіться і не знущайтеся з українців.
Як бачимо, лебединці вкрай незадоволені ситуацією, що склалася із державним регулюванням цін та із сьогоднішньою ціновою політикою. Заздалегідь анонсуючи підняття розміру мінімальної заробітної плати або введення якоїсь грошової допомоги, держава власноруч дає ріст цін на товари і послуги. І не маючи на руках підвищеної «мінімалки», ми вже бачимо нові, завищені цінники.Тому у висловлюваннях є наголоси на Святе Письмо, є емоції, риторичні питання та прямі звернення до влади. Можливо, сказане лебединцями й не потрапить у владні кабінети, але ми маємо дати можливість висловитися нашим землякам з приводу важливих питань їхнього життя-буття.
Ігор КОЛЄСНІКОВ
Створення цього матеріалу профінансоване передплатниками друкованої версії «Життя Лебединщини»
