Не роздумуючи, кожен із нас дасть відповідь на це запитання, адже сусіда можна зустріти частіше, ніж когось із близьких людей. Поспішаючи на роботу чи у якихось справах, завжди зустрінеш того, хто живе поруч. Людина, яка мешкає за стіною, або межує з тобою одним парканом, протягом тривалого часу стає найближчим співрозмовником. Але ж чи завжди буде так, як хочеться, гладенько і рівненько? Буває ж, що із сусідами треба вирішувати якісь особливо важливі питання. Тому слід досягати порозуміння, знаходити слова, які б сподобалися сусіду, а він у свою чергу з повагою поставився би до твоїх проблем. І навпаки. Та інколи доводиться думати, чи продовжувати товаришувати, чи, можливо, посваритися на все життя.
Ось тому «ЖЛ» і запитала своїх читачів про сусідську дружбу.
Наталія Михайлівна: – Проживаю в багатоквартирному будинку і, звісно, товаришую із жителями свого під’їзду і всього будинку. Із деякими просто вітаюся, а з деким спілкуюся, обговорюю різні теми. Товаришувати треба, бо у світі, в інтернеті і так багато зла.
Анатолій: – Мені дуже подобається вислів: «Вибираючи житло – вибирай сусіда!» Вважаю, що, купуючи будинок чи квартиру, треба прислухатися до розповідей про своїх майбутніх сусідів. Із своїми сусідами живу по-різному: ті, що зверху, постійно заливають, ті, що знизу, часто скаржаться, що ходимо по квартирі дуже шумно. Але є у мене шикарний сусід – дядя Жора. Справжній друг та помічник, і мені з ним дуже пощастило. Отаких би сусідів кожному. Але турбує інше. Ми, на жаль, не можемо обрати собі сусідів по території держави. З одними дружимо, з іншими воюємо. Із прикордонними сусідами хотілось би жити в теплих та добрих стосунках.
Наталія Миколаївна: – Проживаю в багатоквартирному будинку, і маю зазначити, що спільна біда здружила сусідів. Будинок старий, мав і має ряд проблем, комунікації, дах, старі вікна під’їздів тощо. Тож, залишившись усі разом без води на три тижні, не тільки згуртувалися і здружилися, а й вирішили проблему. Вважаю, дружити із сусідами треба, а сваритися, точно не варто.
Валентина Григорівна: – Який товаришую? Ворогую! Її донька збила машиною мої ворота, які ні поремонтувати, ні замінити на нові я не маю змоги. Час минає, безлад залишається. У дівчини на той час не було водійських прав. Щоправда, вона тоді штрафи поплатила. Але ж ворота мені ставити ніхто не збирається! Тільки погрожують…
Любов: – Як же можна не товаришувати з сусідами? У нас проживають і старші і молодші мешканці, і родини, і одинокі, але ми постійно дружимо і ніколи не сваримося. Це ж класно, дружити із сусідами!
Іван Минюк, депутат Лебединської міської ради: – Тема для обговорення надзвичайно цікава. Здавна у нас існувало прислів’я: «Не купуй садибу – придивися до сусіда». Бо ж, сусіди – це перші люди, які тебе зустрічають, коли ти купуєш будинок чи квартиру, і саме вони протягом усього життя поруч. Інколи чую: «Хороші сусіди. Пощастило». Чи навпаки: «Боронь Боже від таких сусідів». А все залежить від того, чи вміє людина жити в суспільстві: підтримувати, допомагати, вислухати, а не навпаки – ганьбити, принижувати, пліткувати та заздрити. Порядність людська або вона є, або її немає. Мені пощастило з сусідами. Це – мої друзі. Дорогі земляки! Бажаю Вам гарних сусідів і не лише на вулиці, а й у нашій громаді. Мрію, щоб і наші територіальні сусіди теж були нашою підтримкою і друзями.
«ЖЛ» приємно було чути від своїх друзів-читачів про добросусідські стосунки, дружбу із сусідами. А що може бути кращим, коли тобі бажають усіляких гараздів, а не дивляться з ненавистю. Тому, певно, слід переглянути свої погляди на життя та налагодити дружні зв’язки із своїми найближчими сусідами.
Вивчав сусідські відносини Ігор КОЛЄСНІКОВ
