Чи потрібні лебединцям пральні та хімчистки?

Були часи, коли у Лебедині успішно діяла мережа пунктів побутового обслуговування населення, а у самісінькому центрі навіть існував Будинок побуту. Мали громадську хімчистку, пральню і навіть лазню. Лебединці часто користувалися їх послугами і добре відгукувалися про роботу та обслуговування. Але минуло чимало часу і з мапи нашого міста ці об’єкти почали поступово зникати. Кожен по-різному сприймав цей процес, але, як свідчить сьогодення, вони так і не відновили свою роботу. Інколи доводилося чути думки лебединців, які були б не проти, щоб у нашому місті з’явилися заклади, які б надавали подібні послуги.

«ЖЛ» вирішила поцікавитися, як живеться жителям нашої громади без закладів побутового обслуговування населення.

Наталія (40 років): – На мою думку, хімчистка має бути в кожному невеликому населеному пункті. Я маю на увазі догляд за якісним  демісезонним та зимовим одягом. З приводу пральні – сумніви. А от хімчистка – чому б і ні? Їх у невеликих містах немає, тому люди везуть речі в Суми чи Київ. Утримувати хімчистку в невеликому місті дійсно справа неприбуткова і складна. Можливо, в комплексі з чимось більш прибутковим, як додаткова опція вона не буде зайвою поруч із магазином верхнього одягу чи костюмів. Але з іншого боку при стрімкому зубожінні населення, люди замислюються, що з’їсти, а вже потім, що вдягнути. А прибутковість – то вже інша справа. Все, що громадське, не викликає довіри, це моя особиста думка. Але є забруднення, з якими домашня пральна машина і ручне прання не впораються. Щодо лазень, то, на стільки мені відомо, громадські лазні раніше слугували не для пропарювання, а для гігієни населення. Бо не всі мали вдома ванни. Зараз ситуація змінилася. Мені особисто мою ванну, навіть без пару, ніщо і ніяке «громадське чи приватне» не замінить. Ми з розвитком науки і техніки та покращення побутових умов стали «балувані». Раніше прали руками, носили і гріли воду, і живі були. Тема дійсно цікава, як і попередні, тож принагідно, дякую редакції улюбленої газети за можливість поспілкуватися.

Володимир (66 років): – Щоб хімчистка чи пральня були в Лебедині, вони повинні забезпечувати затрати: орендну плату за приміщення, розхідні матеріали, податки, комунальні платежі, гідну платню щонайменше 2-3-х працівників, які розуміються на типах тканин і хімії, компенсувати капіталовкладення і приносити щомісячний дохід щонайменше 20-30 тисяч гривень. Кількість населення громади не може забезпечити цього. Якби могла, хімчистка вже була б давно. Користувався послугами хімчистки в Сумах біля обласної лікарні. Піджак на грудях став зморшкуватий. Тому видаляє бруд із комірця дружина, щоб не залишити розводів, швидко висушує на гарячій батареї, а прання гігієнічніше вдома і зручніше автоматом по програмі вночі, перед ранком. Відвідуючи навіть приватні сауни варто не забувати про профілактику «грибка» ніг, в т. ч. нігтів. Після відвідин, перед взуванням, обробіть пальці і стопи тампоном із столовим оцтом. З легкою парою і будьте здорові!

Алла (39 років): – Хімчистка особисто для мене затребувана, чистити пальто в домашніх умовах складно, а от на рахунок лазні є питання. Я не думаю, що нині хтось захоче ходити митись у громадське місце. В приватну баню я ходжу і люблю ходити, але в громадську лазню я не піду.

Анатолій (37 років): – Абсолютно все має право на існування, хоча є і винятки. Особисто мене турбує відсутність хімчистки у нашому місті, у послугах якої зацікавлені жителі нашої громади. Я здавав би туди речі, якби самостійно не зміг впоратися із брудом або плямами. А от потреби у громадській пральні вже давно немає, адже минули ті часи, коли вона була потрібна. Нині за всіх прекрасно впорається машинка-автомат. Щодо лазень, то з ностальгією пригадую ті часи, коли в Лебедині вона була, але, думаю, що і їх час вже пройшов.

Любов (53 роки): – Хімчистка – так, бо іноді доводиться возити речі в Суми, але в пральню я б особисто речі не здавала б. А митися у спільній лазні то точно, що НІ!  Чомусь я сумніваюся, що якщо її відкриють, то там будуть дотримуватися відповідних санітарних норм. Я б не ходила точно. Зараз скільки саун у місті відкрито! Та і вдома є умови, кожен адекватний житель громади влаштовує свою оселю таким чином, щоб були відповідні комунікації. Ну а хімчистка, якщо там будуть працювати фахівці своєї справи, які не зіпсують дорогу річ, то я б користувалася. А кісточки і жирок можна попарити не тільки в громадській лазні. У моїх родичів є вдома баня з «тарілочкою». Це, звичайно, класно. Якщо ви маєте на увазі такі громадські лазні, які були раніше за доступними цінами для всіх, то я уявляю, хто буде відвідувати такі заклади. Тема гарна, як бачите, ми добре поспілкувалися.

Ольга (57 років): – У часи пандемії все є небезпечним. Але хімчистка повинна бути в місті обов’язково. Щодо пральні – це занадто. У кожному домі сьогодні є сучасна пральна машина. А якщо в якої бабусі і немає, то і в пральню громадську вона речі не понесе. У 80-90-х роках минулого століття така пральня була на вулиці Першогвардійській. Тоді це було зручно, бо не кожен мав пральну машину, а великі, громіздкі речі було випрати складно, особливо взимку. Я особисто користувалася послугами цієї пральні майже рік. Сьогодні я б свої речі до громадської пральні не віддала.

Як бачите, лебединці у своїй більшості не проти відновлення об’єктів побутового обслуговування. Питання лише в тому, чи захоче хтось із жителів нашої громади цим займатися, відкривати власну справу, бо сподіватися на громадське комунальне не на часі. І взагалі, поживемо – побачимо!

Ігор КОЛЄСНІКОВ

Поділіться
[uptolike]