В який би час ми з вами не жили, завжди в пошані була людина праці, яка заслуговувала на авторитет, здобувала досвід, щедро ділилася ним із колегами, зростаючи як фахівець. Саме цим людина покращувала свій матеріальний стан, забезпечувала родину. Той, хто хоче добре жити, працює на виробництві, вирушає закордон, заробляє якимись іншими шляхами. Порівнювати умови та оплату праці не будемо, кожен знає про це із розповідей. Та не секрет, що з кожним роком у виробництві запроваджуються нові технологічні процеси, змінюється обладнання. Та взяти хоча б нашу Лебединщину. Пам’ятаєте, колись у полі орали «нашими», рідними тракторами, урожай збирали запиленими «нивами»; дорожнє покриття було розраховане на максимум 5-тоннки; вулицями їздили «жигульки» і «запорожці». Що сьогодні? Які автомобілі курсують у Лебедині? Яка техніка виходить у поле? Та взяти хоча б друк нашої «ЖЛ». Колись набір сторінки вручну проводили окремими літерами, а сьогодні? Щиро сказати: скоро людина й писати ручкою розучиться – все на комп’ютерний набір та електронні носії перейшло. Та, можливо, десь і залишилися іще «примітивні» умови праці? Чи український роботодавець рухається вперед, чи топчеться на місці, не знаючи, як виготовити продукцію, щоб вона користувалася попитом?
«ЖЛ», як завжди, звернулася до своїх читачів, щоб дізнатися чи є прогресивні зміни у їхній роботі.
Сергій: – Я вже давно займаюся фотографією, відео- зйомками та монтажем своєї власної продукції. У 1980 році починав із «ФЕД-5», через 9 років придбав плівкову кінокамеру «Красногорск». Так поступово і намагаюся оновлювати свій «арсенал». Хоча бачу, що нині треба брати до рук автомат і боротися не тільки з окупантами на Донбасі, а й із корупціонерами у країні.
Іван: – Дійсно, час не стоїть на місці, і моє покоління стало більш медіаграмотним. Але ми маємо навчитися поважати одне одного з використанням ґаджетів та без них. Не має права людина порушувати моральні принципи суспільства ні в повсякденному житті, ні в масмедіа. Гуманна особистість розумно використовує новації. Зараз лише й чую про те, що діти, все місто, вся держава навчатимуться дистанційно. Звичайно, в мої шкільні роки – це було неможливо. Але! Ми всі навчалися! Читали книги, вчили історію, вірші. Ми вчилися працювати на землі. Зараз медіаграмотна дитина, якщо не хоче навчатися, матиме знання? Чи працюватиме на землі, для суспільства, для конкретної громади чи хоча б поважатиме інших і допомагатиме батькам? Здоров’я й так діти не мають, бо вони зрослися з телефонами. Я можу відкласти смартфон і садити дерева, а у підлітка немає життя без Інтернету. Технічний та інноваційний прогрес має полегшувати життя, а не губити його.
Людмила: – Так, на окремих наших підприємствах з’явилася нова техніка та обладнання, які безумовно покращили умови праці і збільшили обсяги виробництва. Але у більшості випадків ми продовжуємо «топтатися» на місці. Я працюю у бухгалтерії однієї із лебединських установ і не бачу покращення. Так, маємо комп’ютери, але паперової роботи у нас так і не поменшало.
Анатолій: – Так, нововведення в роботі з’явилися, але підвищення продуктивності і поліпшення умов праці вони не принесли. Якщо раніше ми про свою роботу звітували раз на місяць, то тепер в електронному вигляді робимо це чи не щодня. Введення додаткового електронного обігу документації не покращило і, тим більше, не полегшило нашої роботи.
Сергій Лук’яненко, директор ПП «Контакт»: – На нашому підприємстві ми оновлюємо методи роботи. Так, нещодавно перейшли на автоматизоване пакування продукції, постійно покращуємо її смакові якості. Поступово автоматизуємо процес виробництва, щоб полегшити роботу працюючих. ПП «Контакт» був одним із перших на Сумщині, хто запровадив безпечний випуск продукції. Так поступово намагаємося йти в ногу з новітніми технологіями, щоб наша продукція реалізовувалася поза межами області і не втрачала своїх смакових якостей. При цьому дотримуємося цінової політики.
Що ж, як бачите, для декого з лебединців час не стоїть на місці, а дехто вкрай не задоволений чимось новим у виробництві. Без сумніву, умови праці і якість виробленої продукції мають покращуватися. Повинні ж і у нас бути зміни на краще! Хоча телебачення нам інколи віщає, що краще і якісніше те, яке людина зробила власними руками, без втручання новітніх технологій, бо ж воно екологічно чисте – натуральне… Чи не так?
Громаду «слухав» Ігор КОЛЄСНІКОВ
