Чи довіряєте ви вуличній їжі?

Без їжі, як і без води, і ні туди, і ні сюди. Їжа – енергетична підтримка людини, це калорії (можливо, навіть зайві) та вітаміни, якими поповнюється наш організм. А вулична їжа, про яку сьогодні багато розмов, існує, певно, з часів перших людських поселень, коли люди гуртувалися в общини. А нині дехто навіть не уявляє свого життя без неї: без біляшиків, хот-догів, пиріжечків, гамбургерів, піци, усіляких напоїв. Тож і зрозуміло, чому існують продавці такої їжі, поряд із якими важко пройти без захоплення пахощами. Бо ж смачно! Особливо серед масового скупчення людей чи не на кожному кроці можна побачити і відчути це на собі. А яким ароматом заманює до себе кава! А посеред спекотного дня – роса на прохолодних пляшках із колою та солодкою водою, морозиво…

Тож і бачимо великі черги біля торговців оцими смачними принадами. А от задумувалися ми, що ж пропонують нам і чи корисно воно для нашого організму? Що ж розповіли нам наші респонденти?

Наталія (40) років): – Стовідсотково переконана, немає їжі, кращої і якіснішої, ніж домашня. Але різні ситуації бувають у житті, й інколи змушені звертатися до вуличної їжі. Вважаю, що нам, жителям невеликих міст, харчуватися на вулиці легше, бо ми всі знаємо одне одного. І, продавши неякісне, завтра або ж до тебе ніхто не прийде, бо є «сарафанне радіо», або ж буде соромно дивитися в очі сусідові чи кумові… У великому ж місті, думаю не варто, особливо якщо йдеться про вироби з фаршем. Кава, то окрема історія, якісний кавовий апарат мати вдома велика розкіш, тож улюблена кава в улюбленому місці з приємними людьми – це кайф. Лебединцям бажаю якщо і куштувати «вуличну їжу», то лиш якісну і смачну. Постійно якісно треба однозначно харчуватися вдома. Але ж і вдома можна з’їсти некорисне.

Інна (26 років): – Звісно довіряю і можу собі дозволити, але дуже рідко. Останній раз смакувала вуличною їжею минулим літом. Дуже часто, виходячи в місто на прогулянку, мене зваблював запах вуличної їжі, і кожен раз я подумки промовляю…ні, тільки не зараз. Я розумію, що дивитиметься моя дитина і теж проситиме.  А це в майбутньому та й не тільки, відобразиться на її здоров’ї, зовнішньому вигляді, тому стараюся втікати від звабливих запахів додому. Бо вдома завжди найсмачніше та найкорисніше.

Тетяна (46 років): – Я не прихильниця вуличної їжі, але всяке трапляється. Тож коли підходить час обідньої перерви, а «тормозок» із дому не взяла, то інколи купуємо і пиріжки, і чісбургери, і хот-доги, але у перевірених продавців. Коли я певний час проживала в Києві, то намагалася не купувати пиріжків на розкладках та біля метро. Лише у однієї жіночки, яка приносила нам на роботу домашні, свіженькі пиріжечки. Ми їх куштували з великим задоволенням. Вдома я люблю і випікати, і смажити пиріжки для своєї родини, але інколи бракує часу.

Наталія (36 років): – Завжди намагаюся їсти вдома, але дійсно є різні ситуації, в основному, якщо і перекушую, то це щось печене, але не смажене в олії. Ну і звісно, якщо смачна кава, то не відмовлюся.

Анатолій (37 років): – Дуже категорично ставлюся до вуличної їжі. Сам не споживаю і іншим не раджу. Неодноразово доводилося бачити, як у Лебедині окремі «готувачі» цієї їжі роблять свою продукцію. Це ж повна антисанітарія! Як людина може їсти з тих рук, які одночасно рахують гроші і тримають пиріжок?

Алла (39 років): – А я люблю вуличну їжу. В Сумах завжди купую самсу в кіоску біля ринку. У Києві на залізничному вокзалі є улюблений кіоск зі смачною шаурмою. А львівські круасани і багети також рулять! У Лебедині купую хот-доги, коли хочу їсти, а бажання готувати немає. Я не бачу нічого шкідливого в шаурмі і хот-догах. Лаваш, м’ясо або сосиска, капуста, морква і трохи соусів. Все смачно і корисно! Все це ми їмо і вдома. Щодо сировини – а хто впевнений, що у магазинах вона якісна? Окрім мене, ще й більшість людей полюбляє вуличну їжу. Ви тільки погляньте, скільки людей отруюються консервами, тортами, ковбасами, а це ж не вулична їжа! Не треба робити з вуличної їжі монстра. Монстр може бути в заводській упаковці, з ГОСТом і терміном придатності. І знаєте, піцою я ще ні разу не отруїлась. А от йогуртом, купленим в супермаркеті, – було діло.

Ольга (38 років): – Їмо, щоб жити, чи живемо, щоб їсти? Однозначно, що їжа має приносити користь. Але ж іноді немає можливості, чи ще щось трапиться, та і просто хочеться чогось… такого. І якщо вулична їжа не стає щоденним раціоном, то чому б і ні? Як на мене, то і дітям треба показувати, що їжа буває різною. До речі, на цю тему є гарний мультик про «фіксиків»: як корисна страва може бути смачною. Бажаю всім  міцного здоров’я і цікавих гастрономічних відкриттів. А мені подобається, як готує мій чоловік. У нас у кожного в родині є «своя фірмова» страва. І якщо хочеться випічки, то це до батька, млинців, печива – до найменшої. А от м’ясні страви це завжди до мами. І я вважаю це правильно! На кухні повинні всі робити, хто що може.

Яна (38 років): – Моя кухня – ваша кухня. На даному етапі я далека від вуличної їжі, а от раніше іноді подобалося дегустувати її. Краще їсти в перевірених місцях.

Любов (53 роки): – Не вживаю вуличну їж і всім не рекомендую.

Володимир (67 років): – Це особисте право вибору. Не варто вважати свій вибір найкращим. Найкраща їжа від люблячої жінки, особливо, якщо вона – твоя дружина. Я не буваю в Лебедині настільки голодним, щоб їсти сумнівну їжу. В дорозі краще кава в термосі, бутерсало з овочами та зеленню, звичайно, запаковані в контейнер коханою дружиною. Дуже сподобалися думки обох Наталок. Але життя є життя і обставини потребують користуватися вуличною їжею. Варто врахувати: термічну обробку при приготуванні, швидкість псування, дотримання санітарних норм при зберіганні, упаковці. Значну інформацію дасть зовнішній вигляд, дії та поведінка людини, що готує та реалізує вуличну їжу. І не варто йти за більшістю в питаннях їжі. Бізнес через рекламу формулює суспільну думку у власних інтересах. Потрібно знати власну науково обґрунтовану фізіологію та гігієну харчування.

Як бачите, лебединці розділилися у своїх думках з приводу довіри до їжі на вулиці. Ну що ж це вибір кожного, адже ніхто не змусить нас скуштувати те, чого ви самі не забажаєте. Головне пам’ятати, що здорова їжа – це те, що потрібно нашому організму. Споживайте на здоров’я. Усім смачного!

Ігор КОЛЄСНІКОВ