Чому процвітає вандалізм?

Без сумніву, нам неприємно бачити понівечені паркани, зламані лавки, вибиті шибки, обмальовані якоюсь нісенітницею фасади. Тільки збудували, тільки пофарбували, тільки посадили – на ранок хтось зламав чи затоптав, а хтось і дбайливо переніс на своє дворище. Не думайте, що все це роблять заїжджі гості, які подорожують Україною,  вночі знищують усе, що раніше радувало і приносило задоволення. Ні, це роблять лебединці, які, мабуть, від нудьги не надумали нічого іншого, як ламати, руйнувати та знищувати. Як це називається? Сьогоднішня «Тема дня» розповість про приклади прояву вандалізму, які іноді шокують своєю жорстокістю чи не все людство.

Вандалізм – зловмисне руйнування або пошкодження культурно-історичних пам’ятників, інших матеріальних і культурних цінностей, приватних або суспільних об’єктів майна. Слово має походження від назви вандали – древніх німецьких племен, відомих своїми нападами на Рим і величезними руйнуваннями, що при цьому заподіювалися. Вандалізм тісно пов’язаний із поняттям агресії та має специфіку: як насильницький акт, спрямований на спричинення шкоди. Безглузде звірство виникло не вчора й має свою ганебну історію. У значенні слова «вандалізм» є цікаві корені. Спочатку плем’я вандалів не вирізнялося якимось особливо витонченим дикунством, але коли у червні 455 року вони пограбували Рим, назва племені (завдяки католицькій церкві) стала ім’ям прозивним для опису непоясненого дикого знищення культурних цінностей. По-сучасному про «вандалів» знову заговорили у 1794 році за часів Великої французької революції через масове знищення пам’ятників мистецтва. Відтоді слово і збереглося у вжитку. У радянські часи вандали масово знищували мистецькі будинки дворян, їхні побутові речі, святі храми, по-варварськи ставилися до місць поховання воїнів УПА, згублених фашистами євреїв. У роки незалежності України вандалізм «засяяв» новими барвами негідності й вийшов на новий рівень.

Це явище може проявитися і у локальних, і у значних, навіть у вседержавних і всесвітніх масштабах. Це проблема – міжнародна й розпочинається вона часом з «нехитрих», дещо жартівливих дій неповнолітніх. Невтішна статистика свідчить, що більшість актів вандалізму справді коїть молодь, якій не виповнилося 25 років. Психологи кажуть, що руйнування майна найчастіше відбувається імпульсивно, під впливом ситуації. У 66% випадків акт вандалізму не готується заздалегідь. Опитування показало, що 500 підлітків віком 12-18 років, затриманих правоохоронцями за вандалізм, погано навчаються, їхнім життям зовсім не цікавляться батьки.

У моральному плані особистість таємного школяра-вандала ще більш огидна, ніж явного грабіжника чи іншого відкритого злочинця. На жаль, прояви вандалізму з кожним днем розривають наше суспільство. Дуже часто за спинами юних вандалів стоять різноманітні політичні сили, які хочуть знищити українське суспільство.

То як же зупинити це зло? Як показує практика, найдієвішим способом запобігання є попереджувальні методи: виховна та роз’яснювальна робота. Наприклад, аби відвернути від можливих руйнувань, залучати малювальників для оформлення міста чи місць відпочинку. Тоді він знатиме про благоустрій,  наслідки своїх руйнівних дій, а також вартість пошкодженого об’єкта. Це сприяє виникненню почуття соціальної відповідальності.

Потрібно завжди оперативно усувати наслідки вандалізму, аби не спрацювала теорія розбитих вікон. Якщо вікно розбите і не засклене, то перехожі, вирішують, що всім наплювати і ніхто ні за що не відповідає. Тож відчуття безкарності розповсюдиться на всю вулицю, і будуть іще розбиті вікна, і будуть більш серйозні злочини.

Очевидно, що є і певні проблеми в охороні пам’ятників, меморіалів, місць відпочинку: немає належного нагляду, не встановлені камери спостереження. Буває, що спрацьовує система заохочення за інформацію про вандала, та чомусь кожен вважає, що моя хата скраю. Свого часу міський голова Дніпра після того, як у центрі рекламою наркотиків обмалювали пам’ятник, пообіцяв 100 000 гривень із мерського фонду за інформацію про цього вандала. За лічені дні його ім’я стало відоме. Цікаво, чи заплатили інформатору?

На жаль, вандалізм особливо небезпечний у розколотому, нестабільному суспільстві, яке втратило духовні орієнтири. Сьогодні вже не хвиля, а шторм провокацій накриває Україну. Ледь не щомісяця руйнують могили загиблим воїнам або оскверняють меморіальні дошки Героям Небесної Сотні. Лише за останні місяці з новин дедалі частіше можна почути: «У столиці облили фарбою пам’ятник воїнам АТО/ООС», «У Львові патрульні затримали двох громадян під час нанесення графіті на підпірну стіну Меморіалу Небесної Сотні», «В Умані чоловік пошкодив меморіальну стіну воїнів АТО, викрав і розбив три фотокартки Героїв та прожектор, який підсвічував Обеліск Слави». Таке ж відбувається і у нашому місті.

Кілька років тому напередодні скорботних днів чергової річниці Голодомору невідомі залізли на пам’ятник жертв Голодомору  нанизали буханку хліба на металевий терновий вінок. Цю картину змогли побачити всі, хто прийшов на траурний мітинг. Страждає від дій вандалізму і Меморіал Слави «Лебедина пісня» у нашому місті. Невідомі винесли чимало плит з-під його підніжжя. Пізніше вандали зрізали ажурну металеву розетку на факелі Вічного Вогню. Руками вандалів руйнується і територія за Меморіалом. Таке ж творять і поблизу пам’ятника воїнам-афганцям «Прощавай, зброє». У парку  ім.Павла Полуботка вандали пошкодили інформаційний стенд проєкту благоустрою парку фондом Івана Лозового. Компанія хуліганів серед ночі раптом зупинилася і почала бити по металевому стенду, аж доки той не впав на землю. Знайшлися охочі, які не тільки купалися у фонтані цього парку, а й зламали устаткування фонтану.

Ще торік однієї ночі вандали «попрацювали» у деяких місцях Лебедина. Спочатку вони розламали та повалили паркан по вулиці Першогвардійській, вивернули дитячі гойдалки, вирвали «живцем» лавки, розбили  стіни павільйонів та розламали будиночки на ділянці, де граються вихованці дитячого садка «Ромашка». А закінчили погроми у парку Тараса Шевченка.

У травні 2019 року невідомі вкрали горщики із квітами із самісінького центру нашого міста, з облаштованої території біля будинку культури. У серпні того ж року невідомі обмалювали в’їзний знак у наше місто з боку Будилки.

Вандали розгорнули свою активну діяльність і на цвинтарях. Уже понад 3 роки у суді розглядають справу проти мешканця Лебедина Павла Гузієнка, якого звинувачують у нарузі над могилою.

Ще не минуло й року, як на території недобудованого спортивного майданчика на вулиці Сумській, невідомі злодії зрізали та вкрали частину металевої сітки. Кілька секцій викрадено, ще кілька пошкоджено, деякі зрізано, але злодії, напевно, не встигли їх вивезти.

Нещодавно  постраждали від вандалів і у ДП «Лебединський лісгосп». Менше трьох тижнів простояли облаштовані працівниками цього підприємства місця для відпочинку. Як завжди, знайшлися охочі зламати те, що було б для мешканців Лебединщини приємним і привабливим.

І лише декілька днів тому зникли квіти із території парку перед ЗЗСО №1.

Під руку жорстоких нелюдів потрапляють і дитячі атракціони. А чи є проявом вандалізму створення сміттєзвалищ, які з’являються у нашому місті? Без сумніву, це так, і боротися з цим треба. Навіть встановлення камер спостереження зменшить кількість таких злочинів. Та й дуже часто, люди «не помічають», як дехто руйнує пам’ять, красу, чиюсь працю. І найсвіжіша новина у Києві – вандали налили у фонтан на Контрактовій площі мийний засіб.

Як же карається прояв вандалізму?

Нині хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, карається штрафом від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000-34000 грн.) або арештом на термін до шести місяців, або обмеженням волі терміном до п’яти років. Ті самі дії, вчинені групою осіб, – обмеженням волі терміном до п’яти років або позбавленням волі терміном до чотирьох років.

Із 6 червня 2019 року  до Кримінального кодексу України внесено зміни, якими встановлена кримінальна відповідальність за осквернення або руйнування саме пам’ятників, споруджених особам, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в АТО, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборонній відсічі та стримуванні збройної агресії РФ у Донецькій і Луганській областях, учасників Революції Гідності й борців за незалежність України у ХХ столітті. Покарання – обмеження волі терміном від 3 до 5 років або позбавлення волі на той самий термін.

А ось в інших країнах за такі прояви карають жорсткіше. Цікаво і дієво вчинив колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані. Він вирішив не залишати безкарними навіть найдрібніші правопорушення. Поліція заарештовувала кожного, хто пиячив і бешкетував у громадських місцях, кидав порожні пляшки, розмальовував стіни. В результаті вдалося домогтися зниження злочинності в місті удвічі, а жителі отримали чисті й безпечні вулиці. За псування Колізею в Римі у 2014 році росіянина, який надряпав на цегляній стіні амфітеатру літеру «К», засудили до 4 місяців в’язниці умовно й змусили виплатити 20000 євро компенсації за завдані збитки. Влада Абу-Дабі (ОАЕ) карає вуличних художників засудженням до року в’язниці та штрафу 10000 дирхамів (3 тисячі доларів). Батьки неповнолітніх оплачують ремонт зіпсованого громадського майна й підписують зобов’язання посилити контроль за дітьми. А в Сінгапурі вандалізм прирівнюють до грабунку, зґвалтування, порушення візового режиму та спроби державного перевороту! За нього не тільки можуть посадити у в’язницю, а ще й публічно побити палицями (від трьох до восьми ударів), а штраф становить 1500 доларів.

Прикро, що серед нас іще існують ті, у кого «чухаються руки» від неробства та нудьги, кому ні до чого хорошого не хочеться докласти зусиль. І так хочеться, аби правоохоронні органи нарешті знайшли цих негідників і привселюдно покарали за законом. Аби іншим «не чухалося». Таким чином можна було б якось зупинити бажання робити шкоду.

Тому не залишайтеся осторонь хуліганства та беззаконня, зупиніть вандала!

Ігор КОЛЄСНІКОВ

Поділіться
[uptolike]