Пригадуєте, минулого року на першій шпальті газети ми чи не щономера друкували своєрідний лічильник? Тривалий час його «темою» була необхідність підвезення дітей Червленого до шкіл міста після реорганізації місцевого навчального закладу. Іноді доводилося вислуховувати невдоволення причетних осіб, мовляв, не наша відповідальність і таке інше, зніміть той лічильник.
І ось у 2019-у проблема підвезення червленівських школярів до Лебедина та у зворотньому напрямку знову «випливла» на поверхню. Переймаються нею, в першу чергу, стурбовані батьки, які й запросили нас до діалогу.
Звичайний будень у Червленому. Неподалік сільської ради батьки зустрічають дітей зі шкільних автобусів. Саме так, у множині, бо червленівські школярі нині підвозяться відразу з двох напрямків – із Пристайлового та Лебедина. На жаль, із лебединським нині турбот вистачає. Ще у квітні сільська рада отримала від міськвиконкому лист із проханням відшкодувати кошти за перевезення дітей сільської ради до закладів освіти Лебедина з початку року. Загальна сума відшкодування – майже 27 тисяч гривень. До кожної цифри у листі наведений розрахунок, що включає вартість пального, обслуговування автобуса, заробітну плату водія тощо. У разі ж непогашення заборгованості, перевезення дітей може бути припинене.
Батьки говорять, що не встигли ще забути 2017 рік, коли доводилося добиратися до місць навчання або ж рейсовим автобусом, або ж попутками. Тоді здавалося, коли місто на умовах співфінансування із обласною владою придбало шкільний автобус, проблема вирішиться раз і назавжди. Червленівці розповідають, що незадовго до нашої зустрічі до них для обговорення питання підвезення дітей приїжджав і міський голова Олександр Бакликов. Пояснював, що кожна громада має опікуватися своїми дітьми, і, аби вирішити проблему, пропонував приєднатися Червленому до Лебедина. Тоді, мовляв, громада буде єдина, і проблем із оплатою перевезення сільських школярів не виникатиме. Однак батьки дітей наголошують – вирішувати за всю сільраду не можуть, тож про об’єднання говорити краще на загальних зборах.
Один із активістів, Віталій, лише наступного року збирається проводжати дитину до школи. Хоче, аби та навчалася у місті. А ось чому ж складається так, що і податки із заробітної плати справно сплачуються, і кошти держава за навчання червленівських дітей уже перераховує до міського бюджету, а питання підвезення досі не вирішене, Віталій не розуміє.
Червленівський сільський голова Володимир Ященко пояснює: через невиконання сільського бюджету надавати благодійну допомогу (а саме у такому вигляді пропонується відшкодувати перевезення дітей) сільський бюджет не може. До того ж, фінансувати заробітну плату водія, який працює в іншій бюджетній установі, немає законних підстав.
Вислухавши батьків, редакція відправила запит до Департаменту освіти і науки ОДА, щоб дізнатися, для чого саме придбали у 2018 році шкільний автобус і хто має його утримувати. У відповіді на запит читаємо: «Безумовна обов’язковість перевезення зазначеним автобусом дітей населених пунктів Червленівської та Бишкінської сільських рад до навчальних закладів міста Лебедин не визначалася. Освітні субвенції із державного бюджету місцевим бюджетам … не передбачають витрати на утримання та обслуговування транспортних засобів, а також заробітну плату водія».
На жаль, законодавці у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначивши питання організації підвезення учнів до місця навчання повноваженням сільських, селищних, міських рад, забули вказати, яких саме – тих, де перебуває навчальний заклад, чи тих, де проживає людина. А допоки закон допускатиме таке неоднозначне формулювання, правда одночасно буде і на боці сільської громади, і на боці міської ради.
З огляду на все сказане, дещо дивною виглядає точка зору керівника райдержадміністрації, озвучена на дні віддаленого села у Червленівській сільській раді: «З початком нового навчального року питання підвезення дітей із с.Червлене знову набуло неабиякої актуальності… Крім того, з травня 2019 року повністю припинене підвезення учнів із с.Бишкінь до навчальних закладів міста Лебедина. І все це незважаючи на той факт, що з метою вирішення питання підвезення учнів з с.Червлене та с.Бишкінь до навчальних закладів міста Лебедина ще у 2018 році з обласного бюджету виділені кошти на умовах співфінансування у сумі 1 млн. 246 тис.гривень відділу освіти виконавчого комітету Лебединської міської ради для придбання шкільного автобуса.
Враховуючи те, що всі учні навчаються у закладах освіти міста Лебедина, відповідальність за їх підвезення із с.Червлене та с.Бишкінь до міських шкіл та у зворотному напрямку покладається на відділ освіти виконавчого комітету Лебединської міської ради» (цитата із матеріалу на офіційному сайті Лебединської РДА).
Невизначеність у питанні привела батьків разом із сільським головою і на сесію міської ради 30 вересня. Володимир Ященко звернувся до депутатів із проханням переглянути розмір компенсації. Однак за час тривалого обговорення конкретної відповіді на прохання ні від міського голови, ні від депутатського корпусу червленівська делегація так і не отримала. Натомість точилася дискусія про необхідність об’єднання Червленого і Лебедина в ОТГ, що вирішить питання не тільки підвезення дітей, а й реалізації інших вигідних обом громадам проектів. Також вкотре згадано було про виведені з міського бюджету мільйони гривень податків перереєстрацією до району деяких владних установ та організацій.
Але ж ми не про це, так? Просто на хвильку уявіть, що ви один із цих червленівських батьків, і не можете отримати відповідь на важливе питання, що стосується найдорожчого у світі – ваших дітей. Чи спромоглися ви б після усього із повагою ставитися до представників будь-якої влади? І чи варто цій же владі у такому разі сподіватися на ваше розуміння, коли мова йтиме про об’єднання чи щось інше? Та рішення все одно потрібне! І, коли по правді, то питання «А як же завтра моя дитина дістанеться до школи?» не повинне турбувати батьків.
Батьки мають йти на роботу, сплачувати податки, натомість отримуючи якісні послуги від місцевого самоврядування і держави. А герої нашої публікації чомусь опинилися у такому собі трикутнику із сільської ради, районної державної адміністрації та міської ради. І, видається, кожна зі сторін цього трикутника стоїть на сторожі своїх інтересів замість того, щоб захищати інтереси громадян.
