Багато хто полюбляє покритикувати владу, сидячи на власній кухні, за невиконання передвиборних обіцянок або небажання зробити щось суттєве для громади. Часто доводиться чути і таке: «Ось якби я був мером чи посадовцем високого рангу, то обов’язково зробив би…» «ЖЛ» надала такий шанс кожному жителю Лебединщини сказати, а що зробив би кожен із нас для громади, маючи на те повноваження і владу. Свого роду – зворотний зв’язок громади із владою, аби представники влади могли оцінити якість наданих нею послуг. Адже якщо громаду все влаштовує, то на подібні запитання її представники відповідають словами підтримки чинних посадовців. Якщо ж бачимо численні пропозиції щось зробити – по-іншому, аніж відбувається нині – очевидно, посадовцям є на чим задуматися.
До того ж представники влади повсякчас наголошують, що жителі громади повинні стимулювати до дій очільника громади, його команду, депутатський корпус. Чи це стосується будівництва доріг, ремонту тротуарів, укріплення ґрунтових доріг, зрізання дерев, ліквідації стихійних звалищ на давно забутих садибах або спорудження житлових новобудов, спортивних комплексів, басейнів, обіцяють почути і виконати.
Отже, що ми почули від «потенційних» лебединських можновладців?
Наталія (39 років): – Щодо проблем міста не беруся розмірковувати, а от з приводу держави скажу. Якби займала високу посаду, то дала б можливість неухильно і добросовісно боротися з корупцією. Розумію, що проблема має багатовікову історію і міцно заглибилася в життя українців. Але колись починати треба. І щоб система не жаліла нікого: ні свата, ні кума, ні брата. Бо корупційні схеми впливають геть на все від державних закупівель, митниці, бюджетних коштів, спускаються вниз на місця та зачіпають і жителів Лебединщини, прямо чи опосередковано. Вже створено безліч установ, де керівники і працівники отримують чималу зарплатню, і здавалося б, система має працювати, але ж «віз і нині там»…
Ніна (75 років): – Для початку, я б почала виконувати власні передвиборні обіцянки, на які реагує дуже багато людей і тому голосує за тих, хто більше наобіцяє. Це як треба не поважати місцеве населення, щоб подавати до їхніх осель не придатну для споживання воду. Вже понад 50 років я проживаю у мікрорайоні Черемушки й змушена користуватися такою водою. Спробуйте набрати її у відро і за декілька хвилин ви побачите, що п’ють сотні лебединців. Тому я б обов’язково провела до нашого мікрорайону якісну питну воду.
Ольга (57 років): – Роботу свою на керівній посаді треба розпочинати із підбору команди, враховуючи ділові якості людини, бажання працювати на громаду, а не на власну кишеню. Працювати, щоб люди побачили результат. І найперше, щоб зробила я, якби була на такій високій посаді, – заробітну плату отримувала б сама і виплачувала всім, хто отримує її, без премій та надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. Такі виплати не є обов’язковими. Тільки маючи якийсь результат, помітний для громади, можна «брати з бюджету» такі кошти. Уявіть, скільки б було «вільних грошей» для розвитку територіальної громади. 50% премії та 50% інтенсивності – це вже 100% від окладу, рангу та стажу роботи. А таких отримувачів заробітних плат у громаді близько 100 осіб. Якщо такі виплати сягають 10 чи 20 тисяч грн. за місяць одного працюючого, то скільки це разом за рік?! Уявіть, скільки б можна було надати допомоги тим, хто її потребує? До слова – онкохворим допомога складає 300 гривень в рік!. Кошти можна направити і на благоустрій центру міста, сільських територій. Одним словом, використати на благо громади. А бюджет теперішньої громади – це ще і бюджети колишніх сільських рад. А платники податків, які обробляють землю на територіях сільських населених пунктів, сплачують вчасно. Це немалі кошти. Та більше їх осідає в кишенях чиновників. Оце вам і корупція…, але по закону.
Інна (26 років): – Важке запитання, бо особисто я не маю мети ставати міським головою чи посадовцем. Мені публічність не потрібна. Допомагати місту можна і так. Але ж у нас прийнято трішки інакше, ми будемо звинувачувати мера, президента, що вони нічого не роблять для країни та міста, та при цьому сидіти п’ятою точкою на стільці або під ноги кидати сміття, ламати все, що було зроблено не твоїми руками. Таким людям завжди все буде не так. Навіть коли йде дощ, міський голова у нас винний. Якби я стала мером, то зайнялася озелененням нашого міста, садила б власноруч багато квітів, кущиків, дерев (але ж знову, як це зробити, коли наступного дня їх вже викопають?). А взагалі, чи доречно щось робити, коли наші люди не цінують того, що для них роблять? Краще надані кошти віддати на благодійність. Там точно їх цінуватимуть. Всім добра!
Олександр (36 років): – Для початку, скоротив би посаду заступника міського голови відповідального за житлово-комунальне господарство, а його функції переклав би на начальника ЖКГ. Його зарплату з преміями пустив би на закупівлю сміттєвих баків, а через декілька місяців найняв би прибиральників. По-друге, скоротив би посади відеооператорів та піарслужби, для цього є ЗМІ, які висвітлять правду. На зарплати та премії щомісячно закуповував би ті ж біотуалети, дитячі майданчики і т.д. Далі скоротив би посади… міської ради, а на їхні зарплати, можливо, закуповував би пластикові труби та замість латання одних і тих самих дірок, міняв би водогін. Після заміни водогону спокійно ремонтував би ділянки дороги. Міг би продовжувати далі… Це не задумки, це те, як живу і бачу, як воно робиться в Європі.
Любов (69 років): – У Лебедині повинна бути хоч одна аптека із існуючих 16, щоб відпускати медикаменти онкохворим, аби не їздити в Суми. Хто з цією проблемою стикався, той мене зрозуміє.
Василь Безкоровайний: – Дуже дякую редакції за можливість побувати в «шкурі» високопосадовця. Перше, щоб я робив, так це постійно наповнював грошима місцевий бюджет. Для початку, узаконив би приватні гаражі, які біля багатоповерхівок чи не щодня з’являються, як гриби після рясного дощу, та спробував змусити їх власників прибирати сміття біля них. Спробував би «боротися» з місцевими таксистами, які нелегально «літають» по нашому місту, забруднюють повітря і не сплачують податки. Обов’язково заборонив би безкоштовно користуватися колонками місцевого водогону. Чому я кожного місяця справно сплачую кошти за користування водою, а дехто серед білого дня наповнює цистерни? Пропоную оснастити колонки лічильниками і нехай люди платять за воду, а ці кошти спрямовував би на заміну водогону. Заборонив би знищувати пам’ятки історичної та культурної спадщини. Ви тільки погляньте, що відбувається із нашим продовольчим ринком. Хто дозволив будувати другі поверхи на пам’ятці історії Лебединщини? Привів би у порядок озеленення центральної частини міста, а не насаджував її абичим і абияк. Заборонив би місцевим державним службовцям, які отримують за інтенсивність своєї праці немалі кошти, блукати вулицями нашого міста в робочий час. Готовий повідомити керівництво міста, про кого йде мова. Зобов’язав би кожного із високопосадовців своїм власним прикладом доносити простим громадянам необхідність використовувати засоби захисту у сьогоднішніх карантинних умовах… І нарешті замінив би в’їзний знак в Лебедин із боку села Червленого. Ви тільки погляньте, що зустрічає гостей нашого міста на тій ділянці дороги?
Валентина (52 роки): – А я б провела роботу щодо безробітних, старших за 50. Нехай влада відкриває нові підприємства, де б могли працювати такі люди, або зобов’язує сьогоднішніх підприємців працевлаштовувати таку категорію населення.
Також наводимо результати нашого опитування на сайті газети zhl.news. Так, 63% учасників обговорення розпочали б своє можновладство зі створення комунальних підприємств, на кшталт нових заводів, фабрик, автопарку чи сонячної електростанції. Однакова кількість – по 13% опитаних – відремонтували всю інфраструктуру (дороги, тротуари, водогін та інше) віддали б комунальне майно під квартири та вирішили питання безпритульних тварин.
Дякуємо лебединцям, хто не посоромився і публічно повідомив про свої плани щодо покращення нашої громади. На жаль, нині не кожен набереться сміливості навіть розповісти, що треба зробити для громади в першу чергу. Звертаємо увагу, що деякі коментарі опубліковані не у повному обсязі, насамперед, через невідповідність заданій темі обговорення або ж через використання лайливих слів, прізвищ та імен. Все ж, у першу чергу, ми говорили про ваші особисті плани, а не про роботу нинішніх посадовців.
Збирав думки лебединців Ігор КОЛЄСНІКОВ
