Саме таке питання виникло у багатьох жителів будинку №22 по вулиці Героїв Майдану після виходу публікації «Вандали наступають» у газеті «Життя Лебединщини» №19 за 10 травня 2019 року.
Коротко нагадаємо, що 30 квітня до нашої редакції звернувся начальник ЖЕКу Іван Соловей, який запрохав виїхати до будинку по вулиці Героїв Майдану, 22 і поглянути, що там відбулося напередодні. На місці ми зустріли також директора ТОВ «Пролісок» Івана Пилипенка, який повідомив, що один із мешканців цієї багатоповерхівки за допомогою підручного обладнання нібито зламав парканчик, який відділяв частину двору від дитячого майданчика. Чесно кажучи, це звучало дуже переконливо, тож довелося повірити і підготувати матеріал про цей неприємний факт. І як же інакше, коли на подвір’ї – краса і лад, якими захоплювалися не лише містяни, а й гості Лебедина. Відзначала на своїх сторінках ці приємні зміни і «ЖЛ».
Але в цій ситуації був і зворотній бік медалі, адже не всім до вподоби та краса, котру в дереві і камені відтворив Іван Пилипенко – підприємець, який у цьому будинку обладнав офіс і приймає відвідувачів. Нам вдалося поспілкуватися з активними мешканцями будинку Олексієм Коваленком, Тетяною Химич та Оксаною Стеблянко. Вони повідомили, що вже протягом п’яти років занепокоєні відносинами, які склалися між ними та Іваном Павловичем. За їхніми словами, витвори мистецтва у дворі – то добре, але ж тепер там немає дерев, немає можливості, як раніше, спокійно посидіти на лавці та помилуватися малечею, яка бавиться поряд, послухати, що розповідають бабусі-пенсіонерки. Було затишно, тепло від спілкування. Тепер там, серед краси, стоять гаражі, цілодобово ведеться відеоспостереження, а діти чекають свого майданчика, який ще два роки тому пообіцяв придбати їм Іван Пилипенко. Мешканці наголошують, що їм хотілося б миру і спокою у дворі, а він не зважає на їхні звернення. Та й міська влада не може дати відповіді, чи законним є будівництво, яке нині проходить там.
Прикро від того, що «ЖЛ» повірила поважній людині-господарнику, котра так і не довела причетність мешканців будинку до «вандалізму», згаданого у публікації. А ще прикро, що на наше неодноразове прохання надати відеоматеріали, де нібито зафіксований цей ганебний факт, Іван Пилипенко так і не відреагував.
Тому й виникає питання: «А чи були вандали?»
Важко передбачити подальший розвиток подій, але хотілося, щоб місцевий підприємець порозумівся із мешканцями будинку, щоб знайшовся компроміс у відносинах, а діти нарешті дочекалися гідних умов для відпочинку у своєму ж дворі.
