Так, най напередодні свята такий заголовок стане ще одним нагадуванням про цей день. Дійсно свята, адже рідко хто згадує роки навчання із сумом. Переважно це світлі й радісні спогади, які не затьмарюють жодні нікчемні непереливки. Щоправда, сказати це про сучасних школярів і студентів однозначно не можна. Бо ж спочатку довгий карантин, тепер ось війна заважає зустрічі у стінах навчального закладу. Втім, навчання, у тій чи іншій формі, все одно 1 вересня розпочнеться. Тож ми у традиційній рубриці «Говорить громада» запитали лебединців, чи збирають вони до навчання своїх дітей та онуків.
Нині точиться чимало розмов про підготовку освітніх закладів до роботи у новому навчальному році: і про перевірки безпечності, і про підготовку сховищ, і таке інше. Можливо цю тему стали обговорювати частіше, бо можемо порівняти очне та онлайн навчання.
Та й діти, здається, вже трохи «десоціалізувалися», переважно не маючи змоги проводити час із однолітками. Однак нині причина онлайн формату навчання вагома – безпека під час війни. Хоча, якщо подумати, і вдома не менш небезпечно. Втім є ще дорога до та зі школи й інші моменти шкільного розпорядку, коли ні школа, ні батьки не можуть подбати про безпеку дитини.
Цього разу обговорення не було багатолюдним. Тож, мабуть, багато хто із наших респондентів саме збирав дітей до навчання.
Втім кілька відгуків усе ж маємо:
Микола: – Навіть не знаю. Дитина до школи хоче. Правда не дуже надовго. Мабуть, знудилася вдома. Якщо школа працюватиме, то ходитиме. Бо і вдома небезпечно. Та й ми з дружиною на роботі, хто потурбується про неї вдома?
Світлана: – А де зараз безпечно? Вдома, у сховищі? Поки не закінчиться війна, про безпеку нічого й говорити. А роки йдуть, діти дорослішають. Навчання навчанням, а їм треба трохи побути у гурті – поклеїти дурня, пообзиватися, позагравати, відстояти своє право, думку, силу, якщо хочете. Тому сина відправлю, як школа запрацює.
Леонід: – Туго собі уявляю, як відбуватиметься навчання. По-перше, навряд чи наші заклади мають хороше, правильне укриття. По-друге, тривога, все побросали, пішли у сховище, а яке там навчання? Поки одна-друга тривога, так і день пройшов, а вчитель може й «Класна робота» на дошці не встиг написати. Краще вже хай вдома сидять перед тими моніторами і спокійно навчаються. Да, якість не зовсім та, яку хотілося б. Але все ж.
Роман: – Категорично проти повернення до такого навчання. Я своїх збираю до онлайн уроків. Закінчиться війна, першими відведу до класу, але не зараз. Від гріха подалі.
Валентина: – Я, звичайно, за те, щоб діти навчалися у школі, а не вдома. Вже трохи воно й для здоров’я важкувато. Всі на нервах, слова не скажи. То хоча б частину енергії у школі залишають. А так… Все ж боюся. Відправиш його зранку – чи дійшло, чи не дійшло, чи встигло за вчителькою до того сховища, чи злякалося і десь у кутку плаче. Може зі старшими і легше, а з початковою школою, гадаю, ні. Тому поки не збираємося. Нехай, поки летять ракети, вчаться вдома.
Така собі, погодьтеся, статистика, бо жодного однозначного висновку, як лебединці ставляться до очного навчання, зробити з неї не зможемо. Як і у будь-якій справі, у кожного варіанту є свої противники та прихильники.
За словами очільника обласної військової адміністрації Дмитра Живицького, опитування батьків школярів Сумщини показало, що 53% виступають за очне навчання. Рішення про відкриття прийматиметься по кожному закладу освіти окремо. Нині посадовці розробляють варіанти змішаної форми навчання: онлайн/офлайн, позмінно з урахуванням місткості укриттів. Тобто одночасно в школі чи садочку перебуватиме рівно така кількість людей, яку зможе вмістити укриття, згідно з нормативами.
Та що це ми все про дорослих та про дорослих?
1 вересня – то ще ж і дитяче свято. Тож, дорогі учні, студенти, вихованці, хай цей рік буде набагато крутішим та успішнішим, яскравішим. Попереду багато відкриттів, звершень і блискучих перемог. Навчайтеся, дійте, мрійте, працюйте, старайтеся, вірте і перемагайте!
Євген ШУЛЬГА
